Чи рятують сонячні електростанції, коли нема світла, й наскільки вони вигідні

Та чому дешевий газ – то насправді пастка для українців

У наш час світло – це як здоров′я: якщо ти про нього не думаєш – значить, воно є. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Але минулі зими показали, що думати про забезпечення світлом треба ще з літа. Тим паче, як підтвердив експерт із енергетики, доктор технічних наук Станіслав Ігнатьєв, наступна зима може стати ще важчою за попередні. Адже вже зараз росія зруйнувала велику частину енергетичної інфраструктури України.

Реклама

Теплові електростанції як не виведені з ладу, то серйозно пошкоджені. Не найкраща ситуація з ГЕС. Рятівні для нас атомки влітку потребують планових ремонтів. А взимку не завжди можуть працювати на повну, бо росіяни системно цілять по шляхах передачі електроенергії. Та й централізоване опалення відновити до зими вдасться не всюди. І при цьому кремль нещадно атакує наші газові об′єкти.

«То що я можу проти російських атак?» – запитаєте ви. Насправді – багато. А що саме – розпитаємо в тих, хто вже про це подбав…

Навіть заможним країнам газ надто дорогий, а нам?

Упродовж десятиліть Україна (як і більшість Європи) сиділа на газовій голці москви. Від російського блакитного палива в нас залежало все: промисловість, комунальні сфера, ціни на продукти. А для росії газ – це були не лише колосальні доходи, а й найкращий інструмент тримати нас «в узді». Рипнеться Україна в бік ЄС – зразу шантаж: «Перекриємо газ». І ми знову покірно схилялися. Навіть коли 2014-го москва, окупувавши Крим і частину Донбасу, таки закрутила нам вентиль у відповідь на збройний опір України і ми перейшли на купівлю палива в країн ЄС, то частина цього газу все одно мала російське походження. Тобто хай не напряму, та ми все одно фінансували свого ворога. І доки світ купуватиме російський газ, доти москва матиме гроші на війну.

Це перша причина відмови від газу. А друга – економічна. Бо так, для населення газ зараз дешевий – менше від 8 грн за м куб. Але реальна його вартість – близько 26 грн за м куб. І ось цю різницю в майже 18 грн погашають хто? Ті українці, які офіційно працюють, сплачують податки, наповнюють бюджет, а гроші з бюджету перекривають різницю між ринковою вартістю газу і тією, за якою блакитне паливо отримує населення.

Із теплопостачанням ситуація не краща. У нещодавній розмові це підтвердив заступник Хмельницького міського голови Василь Новачок. Адже теплопостачальні підприємства гріють воду блакитним паливом. «Нафтогаз» його купує за ринковою ціною, а продає теплопостачальникам – за тотально збитковою.

– Держава витрачає чималі ресурси на субсидіювання газу, замість того, щоб вкладатися в модернізацію обладнання й обмежувати споживання газу, – ділиться наболілим Василь Новачок.

У результаті дешевий газ (який насправді зовсім не дешевий) – то шлях внікуди, і на Заході це давно зрозуміли. А ми, доки не відмовимося від блакитного палива, з кожним роком будемо в усе глибшій борговій ямі.

Як поліклініки подбали про енергоавтономність

Але альтернатива є! І її вже давно застосовують передові країни світу. Йдеться про відновлювані джерела енергії (ВДЕ) – сонце, вітер, біоенергетику, – коли газ та світло виробляють із рослин, відходів тваринництва, навіть органічного сміття. І все це в Україні теж працює!

За даними НКРЕКП, оприлюдненими у травні 2026-го, частка ВДЕ у виробництві електроенергії становила торік 11% у загальній структурі виробництва електроенергії в Україні. Поки що найменш популярними лишаються малі ГЕС – усього 2% у структурі відновлюваних джерел енергії. 8% – за об′єктами, які виробляють електроенергію з біогазу та біомаси. Частка вітроелектростанцій становить 12%. А беззаперечним лідером стали сонячні електростанції (СЕС) – 78%. І те, скільки сонячних панелей ми бачимо на дахах комунальних закладів та житлових будинків, – яскраве тому підтвердження.

– Ми ще 2023 року власними силами і власними коштами встановили сонячні станції на дахах трьох поліклінік і були першими в місті, хто із 2024-го почав заробляти на цьому гроші, видаючи залишки сонячної електроенергії в мережу за принципом самовиробництва net Billing, – розповідає інженер-енергетик Хмельницького міського лікувально-діагностичного центру Олег Чабан, ведучи показати найбільшу із трьох СЕС.

Аби встановити сонячні станції для роботи поліклінік, лікувально-діагностичний центр спрямував понад 4 мільйони 200 тисяч гривень власних коштів. Окупитися така інвестиція, за попередніми підрахунками, має за чотири з половиною роки. А крім того, повинна забезпечити енергоавтономність лікувальних закладів.

– Близько третини електроенергії для поліклініки ми виробляємо завдяки сонячним панелям. У погожі дні та вихідні, коли споживання мале, маємо надлишок енергії, тому продаємо її в загальну електромережу, – розповідає Олег Чабан. – Завдяки цьому лише за 2025 рік вдалося заощадити понад мільйон гривень. Тож прогнози щодо окупності СЕС за чотири з половиною роки цілком реалістичні.

І це при тому, що Хмельниччина – це не надто сонячний регіон, а тим паче – взимку, коли похмурих днів багато.

– Так, у зимовий період сонячна генерація становить лише 15 – 20 відсотків. І не лише тому, що погода часто похмура, а й тому, що сонце низько. Аби отримувати з нього максимум енергії, сонячні модулі потрібно було би встановлювати під кутом 75 градусів, тобто майже перпендикулярно до даху. Але це створить додаткову тінь на сусідні ряди та зменшить і так не високу генерацію. Тож довелося б на більшій відстані встановлювати ряд від ряду. Тому сонячні панелі в нас на даху, як бачите, – під кутом 21 градус: аби зменшити парусність і панелі не здувало вітром, – пояснює Олег Чабан.

Але навіть із такими технологічними нюансами сонячні станції дозволяють не лише економити кошти, а й забезпечувати енергетичну незалежність поліклінік.

– Зараз у нас все працює з використанням сонячної енергії: нагрівачі, стерилізатори, дистилятори, автоклави, кондиціонери, медичне обладнання, як-от рентген-апарат, УЗД тощо. Енергію, якої не вистачає, добираємо із загальної електромережі. Тобто, – підсумовує Олег Чабан, – те, що очікували від сонячних станцій, ми отримали.

Аби місто мало воду навіть у блекаут

Успішним досвідом енергонезалежності ділиться і Луцький водоканал. Два роки тому це комунальне підприємство першим в Україні встановило сонячну електростанцію, щоб безперебійно забезпечувати водою 70% споживачів 200-тисячного міста.

– Із травня по серпень маємо максимальну генерацію СЕС. Улітку за гарної погоди в обідню пору СЕС, встановлена на одному з наших об′єктів (задля безпеки не називаємо точної локації, – ред.), не лише повністю перекриває його потреби, а й виробляє електрику для продажу в загальну мережу України, – розповідає директор КП «Луцькводоканал» Віктор Гуменюк. – Коли виробництво енергії із сонця падає, ми добираємо електрику із зовнішньої мережі. А в період блекаутів фотоелектричні станції можна балансувати за допомогою генераторів.

Вартість проєкту – 540 тисяч євро. За тодішнім курсом – це близько 24 мільйонів гривень. Щоб інвестувати такі кошти, «Луцькводоканал» узяв на 5 років кредит за програмою здешевлення «5-7-9». І очікує, що проєкт окупиться за чотири з половиною роки.

– Зараз ми несемо витрати на СЕС винятково на обслуговування кредиту, – пояснює Віктор Гуменюк. – Станом на липень із мережі купуємо електрику за ціною орієнтовно 12 гривень. У лютому-березні ціна коливалася в межах 15 гривень. А ми завдяки СЕС генеруємо енергію, собівартість якої (після погашення кредиту) буде для нас фактично копійчана. За попередніми підрахунками, сонячна станція виробляє щороку енергію, еквівалентну семи – семи з половиною мільйонам гривень. Множимо на чотири – чотири з половиною роки – і бачимо, що за цей час інвестовані в СЕС 24 мільйони гривень справді окупляться.

Щодо зимового періоду, то навіть за сонячної днини СЕС генерує не достатньо енергії для забезпечення автономної роботи водоканалу, зауважує Віктор Гуменюк:

– Та на випадок блекауту в нас є дизель-генератори, а СЕС працюватиме паралельно, як допоміжне джерело електрики.

Отож, прогресивні керівники вже не перший рік використовують сонце: і задля економії коштів, і як додаткове джерело генерації електрики в умовах постійних російських атак.

Завдяки СЕС мав тепло 27 годин поспіль

А що ж житловий сектор – буде перечікувати без світла й тепла чи теж має альтернативу? Звісно, що має!

Чимало приватних будинків уже мають на дахах фотопанелі. Але це тільки частина сонячної електростанції.

– Треба розуміти, що із сонця ми отримуємо постійний струм, а зі своїх розеток беремо змінний струм. І для такого «перетворення» потрібно ще купити й установити гібридний інвертор, – пояснює лучанин Олександр Гриб, який ось уже півтора року використовує сонячну станцію у приватному будинку. – Крім того, для мене важлива була енергонезалежність у період тривалих відімкнень світла. Адже я принципово відмовився від газу задовго до повномасштабного вторгнення. Тому все – від опалення до гарячої води та кухонної плити – в мене на електриці. І щоб мати її навіть у час блекауту чи в період мінімальної сонячної активності, потрібно домашню СЕС обладнати якісними акумуляторами.

Влітку фотопанелі на даху будинку виробляють стільки енергії, що Олександрові Грибу вистачає і собі в акумулятори «загнати», і продати в загальну електромережу за «зеленим тарифом». Тобто із середини квітня до середини жовтня лучанин забезпечує себе світлом від сонця.

– Проте решту шість місяців, особливо в періоди сильних морозів, я купую електроенергію із загальної мережі. Щоправда, й тут обладнання із сонячної станції стало в пригоді. Бо я купую світло вночі (коли нема навантажень на енергосистему), плачу за неї вдвічі менше (бо встановив двозонний лічильник та, відповідно, користуюся нічним тарифом на світло), а куплену вночі електрику перекидаю собі на акумулятори від СЕС та використовую вдень, – пояснює Олександр Гриб.

Отож, застережень про те, що наступна зима буде складною, лучанин не боїться. Каже, досвід минулого опалювального сезону показав: домашня сонячна станція разом із п?ятьма акумуляторами цілком може забезпечити оселю теплом протягом 27 годин відсутності світла в загальних електромережах. Щоправда – за умови, що до домашньої СЕС додати тепловий насос – обладнання, яке, споживаючи один кіловат електричної енергії, натомість видає до чотирьох кіловатів теплової.

Котельня й ІТП працювали безперебійно

«А що з багатоповерхівками?» – вже чую запитання від тих наших читачів, які мешкають у висотках.

Так-от, найбільш прогресивні ОСББ, із якими я спілкувалася і в Луцьку, і у Хмельницькому, в один голос заявляють: утеплення фасадів, фундаменту, дахів, заміна старих вікон і дверей на сучасні – це основа основ, коли хочемо запобігти тепловтратам. А індивідуальні теплові пункти (ІТП) дозволяють кожній квартирі економити чималі суми у платіжках і при цьому жити із комфортною температурою в домівках.

Натомість коли йдеться про відімкнення світла, то рятівними тут стають сонячні електростанції на дахах багатоповерхівок. Тож найбільш прогресивні ОСББ Луцької громади вже використовують енергію сонця для загальнобудинкових потреб. Причому змогли скористатися державною програмою «ГрінДІМ», що дозволило заплатити за встановлення СЕС значно менше.

– Сонячна станція в нас запрацювала в березні 2025-го, й будинок одразу відчув економію в оплаті за світло. Адже за роботу чотирьох ліфтів та освітлення чотирьох під′їздів мешканці платили вдвічі менше, ніж аналогічний будинок по сусідству. У грошовому еквіваленті це – близько 2500 гривень економії щомісяця, – розповіла голова ОСББ «Синій дім» Олена Завєдєєва. – Навіть із настанням похмурої погоди восени ми все одно використовували обладнання сонячної станції: акумулятори СЕС заряджали електрикою із загальної мережі й таким чином будинок мав на випадок блекауту резерви електрики, щоб освітлювати сходові клітки, у власному «пункті незламності» заряджати гаджети, ліхтарики, підключати медичні прилади, якщо комусь треба.

Завдяки акумуляторам сонячної електростанції в будинку навіть у період відімкнення світла працює домофон (а це безпека мешканців). Та найголовніше – в нас увесь опалювальний сезон безперебійно працювала ІТП, що надзвичайно важливо як для постачання тепла, так і для економії грошей при оплаті комуналки.

Так само ключовим було питання тепла для ОСББ «Набережна 13А» в Луцьку.

– У нас дахова котельня. Без світла вона не працює. І ми дуже боялися не замерзнути взимку у період блекаутів, – розповідає голова ОСББ Анна Юхимук. – Тож, коли дізналися про державну програму «ГрінДІМ» і можливістю встановити сонячну електростанцію з економією до 70 відсотків на вартості обладнання й аудиту, вирішили скористатися.

Вирішили – і не прогадали. Бо минулої зими, навіть у мороз до -25, люди не лишилися без тепла.

– Іще кращий результат отримали ті багатоповерхівки, які сонячну станцію поєднали з тепловим насосом, – розповідає експерт громадської організації «E-TEAM» Петро Лавринюк. – Такий комплексний підхід у новобудові села Струмівка, що під Луцьком, забезпечив мешканцям не лише енергетичну автономність на період відімкнень світла, але й суттєву економію на гарячій воді й опаленні порівняно з централізованим постачанням.

Наразі, каже Петро Лавринюк, усе фінансування, передбачене в Україні програмою «ГрінДІМ», уже освоєне. І ті ОСББ, які встигли нею скористатися, не переживають за тепло в домівках навіть у морози.

А ви вже приготували сани, щоб гладко проїхати наступний опалювальний сезон?

Оксана БУБЕНЩИКОВА,

фото авторки та пресслужби Луцькводоканалу.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.