Нещодавно українські військові зустріли в курській області рф двох бабусь, які спілкувалися з нашими бійцями українською мовою. «Я росіянка, але українською розмовляю», – відповіла одна з жіночок років 70-ти. А на слова «Слава Україні» відповіла: «Слава».
І те, що на перший погляд видається дивним, стає цілком логічним, якщо зазирнути в історію курської області. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Там досі є будинок українського гетьмана
Перша згадка про місто курськ датується 11 століттям. І згадує про нього літописець Феодосій Печерський, який у часи України-Русі мешкав у Києві. Причому згадує він про курськ як про частину володінь нашого князя Ярослава Мудрого.
Від 11 століття курськ стає важливим прикордонним пунктом України-Русі, який стримував нападників зі сходу. Не кажу «з московії», бо на місці москви стояло тоді гниле болото (саме так перекладається назва російської столиці).
У 14 – 15 століттях курськ, так само, як і більшість земель України, входив до складу Великого князівства Литовського та Руського, і в давніх пам’ятках його називають «київське» місто, а не московське чи російське.
У 18 столітті на території курської області мав землі у своїй приватній власності гетьман Іван Мазепа – той самий, який разом зі шведським королем Карлом ХІІ об’єднали свої війська проти російського царя Петра І.
У курській області, частина земель якої належала українському гетьману, досі є три села, названі його іменем, по батькові та прізвищем, – Іванівське, Степанівка, Мазепівка.
Також у курській області, неподалік міста суджа, зберігся будинок Івана Мазепи. Щоправда, за Союзу там було складське приміщення для дров. Зараз же будівля, якій цьогоріч виповнилося 320 років, у вкрай занедбаному стані. Бо нащо росії зберігати доказ того, що частина курщини – то історичні території України?
Половина населення називала себе українцями
Ще одним доказом зв’язку курщини й України є той факт, що саме в курську 106 років тому було проголошено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (!). А потім той уряд переїхав до міста суджі, яке цьогоріч у серпні українські військові звільнили від російської окупації.
Переписи населення також свідчать про те, що якихось 100 років тому половина населення курської області – це були українці. Такі ж дані наведені в документах про чоловіків призовного віку, майже половина яких були за національністю українцями.
Нині офіційна статистика рф каже, що в курській області українці за кількістю другі після росіян. Щоправда, їх лише 1,7%, а росіян – 95%. Але вірити росії – це себе не поважати. І ті пенсіонерки, яких зустріли наші військові в одному з прикордонних сіл, – яскравий тому доказ. Бо мова – це не просто засіб спілкування, це свідчення того, яка нація тут живе і чия ця земля. Тож, коли путін знову заїкнеться про відновлення історичної справедливості, ми можемо нагадати йому і про етнічні українські землі на територіях курської, брянської, воронезької областей. Ми навіть можемо показати документи, що 106 років тому кубанська народна республіка ввійшла до складу незалежної держави зі столицею в Києві – Української народної республіки. Тільки потім більшовики окупували спершу кубань, а тоді – й Україну.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
