«Стільки смертей, стільки болю, стільки втрат. Коли ж це все закінчиться? І як?» – такі питання ставить собі кожен із нас.
Саміт миру у Швейцарії, який відбудеться 15 – 16 червня, буде вирішувати долю України. А що вже зараз кажуть військові експерти, історики, політики? Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Ми зібрали для вас різні думки. В чомусь вони схожі. В чомусь – діаметрально протилежні. Але всі варті уваги.
Ситуація безвихідна чи…
Авторка книги «Світ Путіна. Росія та її лідер очима Заходу» Анжела Стент вважає, що надалі жодна зі сторін (тобто ні Україна, ні росія) не виграє і не програє. Американське видання «Foreign Policy» («Зовнішня політика») пише, що росіяни завойовують нові території ціною величезних жертв і втраченої техніки. Українці, не досягнувши цілей контрнаступу 2023 року, перебувають в обороні і також зазнають значних втрат. Як росія випрошує у своїх союзників озброєння, так і Україна цілком залежить від постачання із заходу. Однак українцям значно важче поповнити втрати людей шляхом мобілізації, на відміну від 140-мільйонної росії.
«Перспективи переговорів про припинення війни у 2024 році є малоймовірними, і жодна зі сторін не зможе досягти вирішальної перемоги, – вважає Анжела Стент. – кремль чітко дав зрозуміти, що не зацікавлений у переговорах, якщо ті не призведуть до капітуляції України, у тому числі до остаточної втрати чотирьох регіонів, незаконно анексованих росією у 2022 році. Натомість жоден український лідер ніколи не погодиться на такі умови. Тож поки що путін чекає на результати цьогорічних виборів у США і сподівається, що наступний президент США відмовиться від підтримки України і повернеться до звичних відносин із росією. Чекає результатів виборів і Україна, яка напряму залежить від постачання зброї від своїх західних партнерів».
…вихід таки є
Натомість колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен вважає хибною думку, нібито війна зайшла у глухий кут. Відсутність перемог України на полі бою він пояснює чітко: «Західні лідери надто довго зволікали з наданням українським військам того, що їм потрібно для перемоги. Тривала затримка з наданням танків і бронетехніки дозволила росії окопатися та зміцнити свою оборону, що значно ускладнило Україні відвоювання своєї території. Захід повинен перевести свою промисловість на військові рейки, щоб дати зрозуміти путіну: його стратегія перемогти Захід провалиться».
Також Расмуссен вважає, що вже 2024 року прихильники України мають виробити чіткий план майбутнього країни. І цей план повинен базуватися на трьох китах: довгострокові гарантії безпеки, вступ до ЄС і членство в НАТО. «Членство в НАТО залишається єдиним надійним способом гарантувати довгострокову безпеку України, – наголошує колишній Генсекретар НАТО. – Щодо цього в західних столицях все ще спостерігається надто велика нерішучість».
Умови для перемоги України
Без надмірного оптимізму і з чітким усвідомленням небезпеки, яку несе росія, висловилася заступниця директора Міжнародного центру оборони і безпеки в Естонії Крісті Райк: «Зараз, коли Україна третій рік протистоїть масованій наземній, морській, повітряній та інформаційній війнам, існує реальна загроза того, що росія візьме гору на полі бою. А в разі перемоги Трампа на виборах у листопаді європейські лідери стикнуться з найсерйознішим стратегічним викликом для свого континенту за останні кілька поколінь. Якщо Європа не витримає цього випробування, москва піде далі у відновленні своєї сфери впливу та підриві свого головного ворога, яким вона чітко назвала НАТО».
Крісті Райк не приховує, що багато хто на Заході настільки боїться поразки росії, що воліє, аби було ні вашим, ні нашим. Тобто, щоб і росія не програла, і Україна не виграла. «Для росії такі коливання є запрошенням продовжувати боротьбу до перемоги. Тому 2024 рік є критично важливим, аби довести путіну, що він помиляється, і прокласти шлях до перемоги України, – наголошує Крісті Райк. – Якщо Захід посилить підтримку і зробить ціну війни нестерпною для росії, то після 2024 року Україна може виграти війну».
Успіхи є вже, і збільшити їх реально
Про перспективи перемоги та вже наявні успіхи каже і старший науковий співробітник-консультант Міжнародного інституту стратегічних досліджень Франц-Штефан Гаді.
Він наголошує, що Україна все більше зосереджується на виробництві власної зброї, аби таким чином зменшити залежність від західних постачань.
«Результати очевидні, наприклад, у Чорному морі, де морські безпілотники, розроблені й вироблені в Україні, знищили російський флот, і в самій росії, де різко зросла кількість повідомлень про вибухи на об’єктах оборонної промисловості та інфраструктури, таких як нафтопереробні заводи й паливні склади, – зауважує Гаді. – Ці успіхи України справді важливі. Але, щоб переломити хід війни, потрібна вирішальна перевага у вогневій потужності на полі бою, головним чином в артилерійських боєприпасах та ударних безпілотниках».
Аналізуючи, скільки Україна витрачає грошей на стримування агресора, експерт наводить чіткі суми: в оборонному бюджеті на 2024 рік більшість коштів – близько 6,8 млрд дол. – Україна4 все ще виділяє на закупівлю іноземного обладнання. А могла би вкладати їх у розвиток власного оборонного комплексу, якби російські атаки не стримували американських і європейських оборонних підрядників від інвестицій в Україну.
«Існує значний інтерес Заходу до оборонного сектору України, зокрема, до вітчизняних безпілотних технологій. Але одна російська ракета чи безпілотник можуть звести нанівець багатомільйонні інвестиції, – пояснює експерт. – Так, українці намагаються обійти цей ризик: розподіляють4 виробництво на менших, розосереджених об’єктах, які російській розвідці важче виявити й колективно знищити. Але як розширити виробництво, враховуючи дефіцит кваліфікованої робочої сили, вузькі місця в ланцюгах поставок, корупцію та російські атаки?»
Одним із можливих шляхів виходу із ситуації Франц-Штефан Гаді називає розширення військово-промислової бази України на території НАТО за допомогою спільних підприємств із західними компаніями під гарантії спеціального інвестиційного фонду. Це з одного боку забезпечить Україні стабільне постачання озброєнь стандарту НАТО, не залежне від політичних примх Заходу. А з іншого – надішле потужний сигнал москві про те, що вона може не встигнути і що мінливість Заходу може виявитися не на її боці.
Та чи погодяться на це західні політики й бізнесмени? Тим паче, що москва шляхом корупційних схем підкупила дуже багато впливових осіб як у Європі, так і в США? Побачимо після того, як будуть оприлюднені результати Саміту миру.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
