Європа помаленьку оговтується від епідемії і скасовує карантин. У кожній країні етап економічного та соціального відновлення проходить по-своєму.

t1.ua розпитав українців, котрі вже тривалий час проживають за кордоном, як європейці реагують на скасування карантину і що для підтримання населення робить держава. Адже рано чи пізно така проблема постане перед Україною.

Австрія

Галина і Василь Макари, що проживають у Відні близько 15 років:

Хаос у нас був на початку карантину. Десь в числах 13-14 березня всі ломанулися в магазин скуплятися, карантин наводив жах. Але згодом, коли побачили, що магазини працюють як зазвичай, то заспокоїлися.

У нас зараз спад епідемії. В Австрії за весь час карантину було приблизно 15 тисяч заражених, з них виздоровіли 11 тисяч, 500 померли і ще десь 4 тисячі заражені досі. У самому Відні зараженими є тільки 400 людей, з них 100 лежать у лікарнях, решта – на самоізоляції.

Однак нового спалаху ми не боїмося. Навіть, якщо б ці люди вийшли на вулицю, то з маскою та дотриманням дистанції можливість захворіти невелика.

Карантин в Австрії ввели до кінця квітня, потім скасують. Для цього є реальні підстави. Ще на початку епідемії Австрія однією з перших оголосила карантин на своїй території. Ще тоді канцлер країни Курт казав, що послаблення карантину буде, якщо приріст хворих буде 5 %, зараз - 2% і тільки тепер знімають обмеження.

Всього від початку епідемії на карантині довелося просидіти 5 тижнів, що доволі нелегко. Похвально, що в Україні теж ввели швидко карантин, а то б могли бути жахливі наслідки.

Карантинні обмеження в нас були жорсткі і штрафи чималі (від 250 до 500 євро):

• у продуктових магазинах дезінфікували кожен возик, людей в магазинах було стільки, скільки возиків, інші чекали черги;
• в деяких магазинах роздавали безкоштовно маски, але всюди при вході стоять дезінфікатори;
• прогулянки в парках дозволяли, але не групою, а поодинці з дотриманням дистанції, хоча поліція зупиняла і штрафувала тих, у кого не було масок;
• якщо ти не проживаєш з тією людиною в одному будинку, то за порушення дистанції – штраф;
• всі установи, окрім критичних, були закриті;
• відвідувати спортивні, дитячі майданчики – заборонено;
• ходити містом можна було при наявності дозвільного документу з роботи, якщо такого не було, то виписували великі штрафи і працівнику, і працедавцю;
• стаціонарні лікарі скасували всі візиту ще на початку карантину і практично й досі не працюють повноцінно; в лікарнях приймали інфікованих, хворих на рак та тих, хто потребував невідкладної допомоги.

Сходити до стоматолога стало проблемою під час карантину, а тим паче виписати лікарняний.

Австрійці – народ законопослушний, тому сплачували штрафи без нарікань.

Наших знайомих чоловіка і жінку штрафанули на 500 євро кожного, бо ввечері вийшли на двір пограти у теніс на тенісному столі. Колегу по роботі оштрафували за те, що підвозив в машині знайомого, що не проживав з ним в одному будинку і не мав маски.

На час карантину у Відні всі парковки були безплатні. Так уряд стимулював пересуватися власним транспортом, щоб не користувалися люди громадським. Після карантину це правило скасують найперше.

Але все це було на початку карантину, коли бушувала епідемія, зараз обмеження скасовують. Вже відкрили будівельні, квіткові, аграрні магазини менше ніж 400 метрів квадратних. З 1 травня майже все відкриється, навіть дитячі садочки. Салони краси відкриються 3 травня, школи і ресторани – з 15 травня, готелі – з 29.

Всі, хто працював віддалено, з 3 травня також виходять на роботу.

Що викликало справжній ажіотаж, так це відкриття Макдональдсу. Біля нього відразу утворилися довжелезні черги, австрійці назвали це справжньою подією.

Це правда, що в Австрії багато хто залишився без роботи. На початку карантину найперше безробітними ставали працівники барів та ресторанів. Звільнені  пішли на біржу, бо там платять.

Держава допомагала працедавцям, щоб втримувати людей і робочі місця. Наприклад, коли працедавець забезпечував особу короткою роботою, то виплачував працівнику лише 30% зарплати з 90%, різницю у 60% виплачувала держава. Згодом держава ввела допомогу сім’ям, дохід яких знизився через звільнення чи скорочений день.

Тому в Австрії люди позитивно налаштовані, паніки не має і кризи ніхто не боїться. Держава виділила десь 37 мільярдів євро на підтримку середнього та малого бізнесу, сімей, що постраждали. Усім, хто ходив під час карантину на роботу, виплачували премії і працівникам критичних установ, медикам, продавцям, доглядальникам за старими і кондитерам.

А представники уряду пожертвували свою місячну зарплату на користь держави. Дивно, але в Україні жоден чиновник до такого не додумався.

На початку карантину з Австрії насправді виїхало багато заробітчан. Для українців посол Олександр Щерба організовував чартерні рейси.

І все б гаразд, якби не одне АЛЕ. Перший літак, який вивозив українців, був українських авіаліній, і належав, як ми знаємо, Коломойському. Так от, білет на цей рейс українцям обійшовся у 453 євро, це при тому, що нормальний переліт австрійськими авіалініями коштує 250 євро, а венгерськими та угорськими з Братіслави можна й за 15 євро залетіти.

Другий літак, організований австрійськими авіалініями, які славляться на весь світ, обійшовся у 150 євро з людини.

В цей же час Європа видала указ, що той, хто прострочив біометрію чи візу має право після карантину протягом місяця перетнути кордон, щоб виїхати, без штрафів і депортації.

Перевізники взагалі знахабніли. Якщо колись проїзд з Відня до Сокаля Львівської області коштував 40 євро, то тепер всі 300. Вони ще довго, завдяки своїм знайомствам на митниці, перетинали закриті кордони.

Нещодавно відсвяткували найдивніший у житті Великдень. Всі були вдома, мало хто на двір виходив, бо кожен переживав за своє життя і рідних. Діти не провідували своїх батьків, підвозили гостинці під двері і їхали назад.

Хоча треба віддати належне австрійцям, вони бережуть похилих людей. Протягом усього карантину в кожному домі молоді люди відвідували стареньких, купували їм продукти та все необхідне. І це не було повинністю, а власним виявом людяності.

Отже, Австрія спокійно і без зайвої метушні виходить з карантину. Жодної паніки чи депресивних станів немає серед населення, бо всі бачать, що держава піклується про своїх людей.

Польща

Оксана Мила - легальний працівник, проживає у Варшаві близько 7 років;

В перших тижнях березня, коли тільки країни ЄС вводили карантин, серед населення Польщі ширилася паніка. Вводилися карантинні обмеження, штрафи зростали до 20 тисяч злотих, тому люди були пригніченими.

Загалом поляки – це нація, що звикла жити теперішнім днем і не загадувати, що буде завтра. Для них нормально все життя брати позики в банку на машину, будинок, відпочинок. Те, чого українці бояться найбільше, поляки схвалюють і тим живуть. Тому карантин і звільнення налякали багатьох.

Не менш налякали і карантинні обмеження, хоча свідомого населення у відсотковому співвідношенні виявилося значно більше, що й перешкодило поширенню епідемії.

Загалом на час карантину не можна було:

• відвідувати парки, сквери, дитячі і спортивні майданчики; зараз можна гуляти в масках та рукавичках алеями, дотримуючись дистанції, але майданчики для дітей закриті і досі;
• їздити без поважної причини в транспорті;
• ходити без маски та рукавичок, не дотримуючись дистанції навіть зі своїми рідними;
• заходити в продуктовий магазин до 12 години, бо з 10 години до 12 магазин могли відвідувати лише старші люди від 65+, що перебувають у зоні ризику;
• дозволяти дітям ходити в магазини, або вигулювати домашніх тварин без супроводу дорослих;
• виїжджати за межі міста без поважних причин.

На час карантину закрилися всі державні установи, банки пропонували своїм клієнтам, що мають кредити, відтермінування виплат, до вересня заборонили всі концерти, фестивалі та закрили школи.

Як виходить Польща з карантину?

Однак зараз епідемія не зростає, тому уряд погодив програму виходу з карантину, який завдав великих збитків економіці Польщі.

В Польщі запроваджують аж 3 етапи послаблення карантину:

• 1 етап: діє від 20 квітня

Відкривали парки та сквери. Можна вийти з дитиною погуляти, але має бути обов’язково маска і рукавиці та дотримання дистанції. За дотриманням норм карантину постійно слідкують поліцейські.

• 2 етап : 27 квітня – 4 травня

Мають відкрити невеличкі бутики з одежею, готелі тощо.

• 3 етап: з 4 по 11 травня

Запрацюють галереї, супермаркети, салони краси.

Звісно, ці дати орієнтовні і можуть не суттєво змінюватися. 20 квітня – відправна точка, відколи слідкують чи не збільшується відсоток хворих. Якщо захворювання не буде зростати, а буде на цьому ж рівні, чи піде тенденція до зменшення, то етапи будуть поступово запроваджуватися.  

Станом на 30 квітня у Польщі є майже 13 тисяч хворих, бувають дні, коли від епідемії помирає до 30 осіб.

Як держава підтримує громадян?

Батькам, діти яких під їх опікою без шкіл та садків, держава виплачує zasiwek (вигоду) в 100% розмірі зарплати, а працедавцям, що не звільнили робітників – postojowe (простій) за програмою, наприклад, 40 – 40 – 20: 40% оплачує біржа праці, наступні 40% - інші державні установи, 20% - за можливістю працедавець. Є багато й інших програм.

Позитивно, що уряд заборонив працедавцям на час карантину звільняти працівників, за це можна потрапити до суду, а ті роботодавці, що отримують допомогу від держави підписали зобов’язання про те, що не звільнятимуть працівників не менше пів року.

Лікарі виписують лікарняні онлайн: кажеш симптоми – отримуєш електронний лікарняний.

А що з українцями?

На початку епідемії багато українців покинули Польщу, найбільше це нелегальні тимчасові працівники, які б залишилися без праці. Однак, не можна сказати, що виїхали всі.

Залишилися ті, хто має легальну роботу, або має своє житло і проживає сім’ями, тобто ті, хто хоче залишитися жити в Польщі. Тут багато бухгалтерів, лікарів, навіть банкірів, що приїхали з України.

Щоправда українцям зараз живеться важче. Багатьом, у кого закінчилася карта побуту, відмовляли у продовженні, відкликали. Тривала довга документальна волокита і офіційна реєстрація чомусь через пошту.

Деякі недобросовісні працедавці намагалися врізати зарплати українцям, мовляв, вони й так своїх прав не знають і тут просто по найму. Ті, хто себе відстояв, той зберіг свої зарплату, адже тут, як ніколи, потрібно знати свої права і на що ти можеш розраховувати, коли що.

Як пройшов Великдень?

Великдень всі провели вдома, паски святили онлайн. Щоправда костели були відкрити цілий день і при бажанні можна було помолитися та взяти свяченої води.

Не дозволяли нікуди їздити навіть своїм транспортом без поважної причини. Нас поліцейські зупинили, коли ми їхали на Великдень до батьків друга, довелося пояснювати, що їдемо провідати батьків на свята. Пропустили, що старші люди тут у повазі.

Дуже серйозно ставляться і досі до того, щоб ніхто не порушував норм самоізоляції. Протягом всіх 14 днів ізоляції поліція перевіряє, де ти перебуваєш. Буває, що телефонують і запитують, потім під’їжджають до місця проживання і просять вийти на балкон для очної ставки, так би мовити.

Загалом серед населення панує панічний настрій, люди схвильовані, чекають на закінчення карантину і бояться кризи, що насувається на країну.

Італія

Галина Бузікевич - легальний працівник, перебуває в Неаполі 15 років

Карантин у нас не скасовували, він триває і досі. Зараз в Італії близько 204 тисяч хворих, тобто епідемія прогресує. Хоча в Неаполі їх небагато, проте хвороби бояться всі.

Нам заборонено виходити на вулицю і йти на роботу без дозвільних документів. Нас постійно зупиняють і перевіряють поліцейські.

Населення налякане, хоча не так як раніше, однак і досі всі схвильовані. Італійці – це трішки легковажна нація, тому, коли просили їх обмежити спілкування з рідними, дотримуватися дистанції, то це для них було неймовірно важко. Вони просто не слухали попереджень і довго карантину не вводили.

Зараз ситуація критична, бо помирає багато людей і ліків всім не вистачає. Хоча я не в епіцентрі хвороби, але й тут це доволі відчутно.

Неаполь – туристичне місто, тому доволі страшно бачити безлюдні вулиці і пусті автобуси.

На початку епідемії українці масово покидали країну і це зрозуміло. Тому тепер перед італійцями нова проблема – роботи багато, а працівників мало. Бо на ті виплати, що працювали українці, італійці працювати не хочуть.

Люди налякані, всі бояться кризи, бо на подолання епідемії викинули багато коштів.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.