Апарати виживання – так тепер називають апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ). Нині їх шукає весь світ, бо вони є останнім засобом порятунку уражених коронавірусом легень. І Україна не виняток.
Зараз наші винахідливі бізнесмени разом із лікарями вигадують заміну звичайному устаткуванню, купують вживані прилади, але мало хто говорить, що найбільша загроза може полягати навіть не в кількості апаратів, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Жодна країна світу не має апаратів ШВЛ у достатній кількості. Вони є другого покоління, третього, четвертого і найсучасніший – прилад п’ятого покоління.
Але чому виникла така необхідність у штучній вентиляції легень і скільки ж потрібно таких апаратів?
Чи можна обійтися без приладу?
Специфіка COVID 19 – це атака на легені людини. Вірус потрапляє в організм через слизові оболонки: очі, рот, ніс. Його шипоподібні відростки – це ідеальні відмички. Він наче має всі ключі, аби зайти крізь мембрану всередину клітини. А, пробравшись усередину, змушує клітину працювати на себе. І вона, замість звичного життя, починає, як ксерокс, штампувати копії окупанта.
Коли тисячі копій вірусу уже не вміщаються всередині, клітина буквально лопає. Тепер вже тисячі нових вірусів проникають у тисячі нових клітин, аби пробивати собі мільярди копій, і тут включається наша імунна система. У 80% інфікованих вірус мине як ГРВі або грип, але у 20% інфікованих імунна система дасть збій.
Цей вірус не знайомий нашій імунній системі, і вона виробить занадто багато антитіл та почне атакувати все, що й їй буде здаватися небезпечним, навіть незаражені клітини, і, замість локального запалення, буде глобальне і неконтрольоване, що призведе до появи надмірної кількості рідини, яка почне заповнювати легені, блокуючи потрапляння кисню в кров.
На цій стадії без госпіталізації не обійтися – це важкий стан, і таких 15%. Але це не найстрашніше. У 5% інфікованих через надмірну кількість антитіл будуть атаковані інші внутрішні органи – і тоді людину врятувати дуже важко.
Власні апарати ШВЛ олігархів не врятують
Ці 20% і опиняться в лікарнях, 15% не виживуть без кисню, а 5% помруть без апарата ШВЛ. І всього 0,2% потребуватимуть апарата ЕКМО, який простою мовою називають штучними легенями.
Виходячи із досвіду інших країн, нам, аби в один момент забезпечити всіх інфікованих, які потребуватимуть апарату ШВЛ, потрібні 300 тисяч приладів. У нас їх 4 тисячі.
Принцип роботи апарата простий: дати організму кисень та забрати вуглець, але процедура така болісна, що при підключенні потребує наркозу.
– Ну і купують апарати собі Vip-клієнти, а хто буде проводити штучну вентиляцію легень? Лікар, наприклад, акушер-гінеколог, не знає, як проводити ШВЛ, лікар-терапевт не знає, як проводити ШВЛ, це можуть тільки «інтенсівісти», – каже президент асоціації акушерських анестезіологів України Руслан Ткаченко.
– Ба більше – замало просто під’єднати хворого до апарата, бо всі прилади з різних поколінь. Повинен постійно бути лікар біля апарата, спостерігати, як змінюються режими, параметри вентиляції, аби не пошкодити легень, – додає кандидат медичних наук, лікар-анестезіолог Олександр Береговий.
На всю Україну всього 15 «штучних легень»
І ось в чому глобальна проблема – навіть якщо ми і знайдемо 300 тисяч цих ШВЛ, ми не знайдемо такої кількості лікарів і медсестер, які вміють правильно ними користуватись. Пів міліметра не туди – і пацієнт труп…
Через це винахідники почали виготовляти спеціальні перехідники, тобто один апарат ШВЛ може працювати на кілька лежачих хворих.
В Одесі пішли далі. На 3d принтері надрукували цілий апарат для штучного дихання. На жаль, спеціалістів ШВЛ на 3d принтері не надрукуєш. А в Україні буде 0,2% від усіх інфікованих коронавірусом, яким знадобиться не просто апарат штучної вентиляції, а взагалі, так звані штучні легені. Вони насичують киснем кров і допомагають вижити людині, коли в неї відмовили не тільки легені, але й серце. Таких апаратів, що закачують кисень прямо в кров, по всій Україні взагалі лиш 15.
Унікальність цього апарату важко переоцінити, але мова йде всього про 15 критичних пацієнтів, яких вони здатні врятувати одночасно. Тож насправді єдиний наш шанс пережити епідемію – це якомога довше не заразитися вірусом і не заразити інших. Простіше кажучи, порятунок потопельників – у руках самих потопельників…
Ірина Бура
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
