Тільки за останні три роки майже 50 тисяч українців були продані в рабство. А з 1991-го жертвами торгівлі людьми стали майже 250 тисяч наших співвітчизників – вважай, населення цілого міста!
І хоча гучні розслідування про торгівлю людьми постійно оприлюднюються в ЗМІ, охочих поїхати на ризиковані заробітки досі вистачає, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Особливо небезпечною в питанні трудового рабства лишається Росія: 65% жертв торгівлі людьми постраждали саме на території РФ.
Замість електроприладів мав розвозити наркотики
Серед тих, хто поїхав до РФ за «довгим рублем» і лише дивом звільнився від тортур та нелюдських умов, був українець Андрій.
Ризикнути й поїхати до Росії в період війни Андрія (на фото) змусило важке захворювання мами, яке діагностували 2015-го. Гроші на лікування йшли шалені. Тож, аби врятувати найдорожчу людину, чоловік вирішив податися за кордон. І якраз тоді, коли приїхав до Києва на чергову співбесіду, прочитав на стовпі запрошення на роботу кур’єра.
– Зарплата в 5 – 7 тисяч грн за тиждень, забезпечення житлом та харчуванням – такою була пропозиція взамін на те, що Андрій розвозитиме електротовари на території Росії, – розповів чоловік для «ТСН. Тиждень».
Невдовзі Андрій зустрівся з вербувальниками (хоча в ту мить навіть не здогадувався, в яку халепу ті його втягнуть), отримав від них безплатний мобільний телефон та вирушив до чужої країни. «Коли приїдеш за місцем призначення, сфотографуєш себе цим телефоном на фоні вокзалу», – насамкінець зауважили вербувальники.
Андрій так і зробив та переслав світлину за потрібним номером. Після цього йому зателефонували й дали вказівку відкрити рахунок у банку та оселитися в такому-то хостелі. А потім надійшло і перше замовлення на доставку: тільки не електротоварів, а… наркотиків.
Андрій відмовився займатися злочинним бізнесом. Передзвонив мамі, котрій так хотів заробити на лікування, й розповів, що запропонована робота йому не підходить і він скоро повернеться додому. А потім зв’язок із Андрієм зник на довгі чотири місяці.
Весь цей час жінка писала заяви у правоохоронні органи. Ті в письмовій формі відповідали, що Андрія немає серед живих. А мати відмовлялася вірити офіційним повідомленням і молилася, щоб син виявився живим.
Андрій же тим часом за відмову перевозити наркотики опинився в підвалі. Незнайомці з посвідченням правоохоронців влаштували українцеві тортури. Розповідаючи, що вони є працівниками Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків, вимагали, аби Андрій обманом затягнув до Росії ще кількох українців із числа своїх знайомих. А коли чоловік відмовлявся, ламали йому руки та щелепу, вибивали зуби.
Побачивши, що «зламати» в’язня не вдасться, вони запроторили Андрія за ґрати, офіційно звинувативши у збуті наркотиків. І лише завдяки наполегливості тяжко хворої мами Андрій більше від місяця тому повернувся додому: з підірваним здоров’ям, з важкою психічною травмою, але таки живим!
Урятувати зможе «кодове» слово
У профільних службах кажуть: щороку майже три мільйони українців виїжджають за кордон. На цей час 300 з них офіційно перебувають у російських тюрмах за звинуваченням у розповсюдженні наркотиків. 60-тьох українців, яких силоміць втягнули в незаконні промисли, вдалося повернути до України. А ще двоє наших співвітчизників померли, так і не дочекавшись звільнення.
Попри це, 13% українців, за дослідженнями Міжнародної організації з міграції, в Україні готові погодитися на ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном, яка може призвести до рабства, 11% українців готові працювати без офіційного працевлаштування, 5% погодились би працювати у закритих приміщеннях без змоги залишити робоче місце.
Але, перш ніж спокуситися на заманливу пропозицію, зауважте: найчастіше, як каже статистика, трудова пастка чекає заробітчан на будівництві, під час роботи в готелях та ресторанах, в аграрному та у гральному бізнесах. А її жертвами стають чоловіки віком 25 – 40 років.
А ще всім, хто вирушає на закордонні заробітки, експерти радять мати координати українського консульства в тій країні, куди прямуєте. Обираючи місце роботи, зупиняйте свій вибір на легальному працевлаштуванні, навіть якщо зарплата буде там менша. Якщо ж робота неофіційна і заробітчанин не має жодного соціального захисту, йому варто підстрахуватися: домовитися з рідними й друзями, що в разі небезпеки він озвучить по телефону якесь «кодове» слово або речення, що не викличе у вербувальників підозри, але родичам сигналізуватиме про біду.
Оксана Бубенщикова
УВАГА!
ПЕРЕДРУК ПУБЛІКАЦІЇ БЕЗ ДОЗВОЛУ РЕДАКЦІЇ ЗАБОРОНЕНО!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
