28 Січня 2020
Новини

Першим на Волині залишив Московський патріархат і ні дня не шкодував

Першим на Волині залишив Московський патріархат і ні дня не шкодував

Історія отця Павла Кліцука з Мерви Горохівського району помітно виділяється з-поміж багатьох священицьких біографій. Він прийшов до Бога у свідомому віці, на зламі історичних епох, став священиком та іконописцем, а після отримання Українською Церквою Томосу про автокефалію – першим на Волині покинув Московський патріархат та свідомо з громадою приєднався до Православної Церкви України.

Відомо, що у кожної людини, тим паче, у священика, своя дорога до Бога. Отець Павло Кліцук, або, як ще його називають, «мервинський батюшка» мовить, що його духовний шлях триває усе життя. Це священик підтверджує сторінками своєї біографії. Колись він, уродженець Нововолинська, закінчив педучилище та мав намір стати вчителем. Навіть устиг недовго попрацювати в школі. Після того була Радянська армія та нелегкі роки розвалу СРСР. А потім молодому Павлу доводилося працювати й на шахті, такі були часи.

Показуючи прекрасні ікони на стінах свого будинку, отець Павло мовить, що ще змалку відчув у собі Божий дар до малювання. Довго відточував у собі цю майстерність. Тож, коли з’явилася можливість, влаштувався викладачем у Нововолинській художній школі.

У ті часи, як розповідає священик, багато людей почало цікавитись релігією, церковним життям. І Павла часто запрошували друзі, що були протестантами, щоб разом читати Євангеліє. Перша зустріч з духовною літературою, за словами отця, справила на нього неабияке враження. Та якось мама взяла його на Богослужіння до православного храму у Панасівку, адже у Нововолинську тоді ще храмів не було. Ідучи дорогою юнак, натхненний євангельським текстами, придумав для священика чимало питань. Та коли місцевий батюшка, відомий проповідник отець Віктор Мельник звернувся після служби до прихожан, то дивним чином дав відповіді на усі придумані Павлом питання. Так хлопчина й залишився у храмі.

Уже потім місцевий священик благословив Павлу співати у хорі, а згодом – написав рекомендацію на навчання у Волинській духовній семінарії. Батюшка розповідає, що вступав туди без наміру стати на священицьку дорогу. Хотів лише глибше пізнати Бога, краще зрозуміти окремі тонкощі Богослів’я. Та й у духовному закладі йому доводилося нелегко. Отець Павло мовить, що брав на деякий час академвідпустку, адже не був впевнений у своїй вірі.

Священиком Павло Кліцук став у 1995-му. Тоді ж і отримав перше призначення – у Коршів Луцького району. Парафіяльна громада цього села ще тоді мріяла бути частиною Помісної Української Церкви. Батюшка звершував служби українською мовою, а основну увагу під час Богослужіння намагався зосередити не на урочистості й помпезності, а на змісті молитви та проповіді.

 У 2004-му отець Павло став настоятелем Свято-Різдво-Богородичної парафії у Мерві на Горохівщині. Відтоді він для селян – справжній духовний батько. Живе батюшка неподалік від місцевого храму, який є пам’яткою сакральної архітектури національного значення. Розповідає, що громада багато потрудилася для розбудови своєї святині – і всередині й ззовні.

Віддавна парафіяни у Мерві прагнули бути частиною Української Церкви, яка буде автокефальною і визнаною світовим Православ’ям. Коли ж Православній Церкві України 6 січня минулого року Вселенський патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію отець Павло одразу на Різдво запитав у людей, чи вони бажають приєднатися до Помісної Української Церкви. Відповідь була однозначною: «Так». З відповідним проханням священик поїхав до митрополита Луцького і Волинського Михаїла, ставши першим на Волині священиком, що не злякався приєднатися до Православної Церкви України.

«Рішення я для себе прийняв без жодних внутрішніх сумнівів. Зараз – не жалкую. Лише чекав, поки Помісна Українська Церква набуде законного статусу у світовому Православ’ї. Я не зрадив Христа, Його вчення, не зрадив свою громаду, які служу з 2004 року, не зрадив свого покликання бути пастирем і духовним наставником», – мовить отець Павло.  

У Православній Церкві України священик зустрів не лише щиру братню любов та теплу підтримку своїх прихожан та владики Михаїла і духовенства єпархії, а й зовсім новий, не властивий Московському патріархату стиль управління на основі моделі соборності, коли рішення у церкві приймаються колегіально, а не одноосібно.

Проте, не усім сподобався «бунтівний батюшка» з Мерви. Владика Волинський і Луцький УПЦ (МП) Нафанаїл телефоном повідомив отцю, що у випадку, якщо він приєднається до ПЦУ, його заборонять у служінні. Батюшка сприйняв цю звістку спокійно – відповіддю були лише слова «Спаси Вас, Господи». Так і зараз, як мовить отець Павло Кліцук, не усі колишні друзі з УПЦ (МП) з ним спілкується. Згадує, як благочинний Горохівської округи протоієрей Валерій Пилипчук на ринку в райцентрі заявив, що не вітатиметься з отцем Павлом як зі священиком. Хоча, як мовить батюшка, є люди, що попри юрисдикційні відмінності підтримують з ним дружні стосунки.

«Зараз у мене надзвичайно гарні відносини і з єпархіальним керівництвом, і з моїми співбратами-священиками. Приємно, що багато моїх співбратів теж не злякалися «заборон» Московського патріархату та приєдналися до Помісної Української Церкви. До мого храму приходять ті ж люди, навіть вірні УПЦ (МП) заходять», – додає духівник.

Під час розмови отець Павло наголошує й на проблемах, що хвилюють його як жителя села, адже і молодь виїжджає закордон, і робочих місць нема, заклади освіти й охорони здоров’я занепадають. Вражає й транспортне сполучення – ми їхали 37 кілометрів з Горохова до Мерви аж півтори години. Батюшка навіть торік з проханням відремонтувати дорогу звертався до Петра Порошенка. Хвилюється отець Павло й за відому у Волинській, Львівській, Тернопільській та Рівненській областях Берестечківську районну лікарню, бо ходять чутки і про її закриття. Душпастир мовить, що і лікар, і священик виконують одну місію – позбавляють людину від хвороб – тілесних і душевних.

«Мрію, щоб люди більше цікавилися вченням Христа, щоб молодь ходила до храму та жила свідомим християнським життям. Завжди молюся, щоб громада в моєму селі була єдиною та єдналася навколо свого святого храму. Це найважливіше, ради цього й служу Богові в священному сані», додає отець Павло Кліцук.

Роман НОВОСАД

Фото автора

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: церква, релігія, Волинь
В тему