31 жовтня 1916 року головнокомандуючий Західним фронтом підписав постанову про «боротьбу із п’янством серед місцевого населення». Документ поширювався на Ковельський та Володимир-Волинський повіти тогочасної Волинської губернії. Таким рішенням в армії боролись також із поширенням алкоголю від населення до солдат.
Такі крайні міри були необхідні, адже часто через алкоголь навіть зривались військові операції. Так в тогочасні пресі можна було прочитати про випадок, коли влітку 1916 року при форсуванні річки Прут силами 11-го армійського корпусу 9-ї армії стався прикрий інцидент. Переправа 127-го піхотного полку на південний берег річки була фактично зірвана через винний склад, який опинився на шляху проходження солдат.
Заборона вживання алкоголю серед рядових солдат, привела до того, що його просто замінили на одеколон та замінники, які могли роздобути у місцевого населення. Одного разу солдати російської армії захопили маєток, і дізнались що перед тим господар маєтку вилив до ставку кілька бочок спирту. Як наслідок, солдати кинули все і почали проціджувати воду із ставку.
Відповідно до постанови від 31 жовтня 1916 року місцеве населення Волині не могло вільно продавати, купувати, зберігати та вживати вироби із вина та спирту. Дозволяли лише продавати легкі виноградні вина в спеціально визначених місцях.
Категорично заборонялось зберігати алкогольні напої, отримані внаслідок бродіння та перегонки із хлібних, цукрових, ягідних, картопляних та молочних продуктів. Також не можна було вживати та продавати алкоголь із доданням калгану, перця та тютюну.
Купувати алкоголь можна було для лікувальних цілей з обов’язковим пред’явленням дозволу коменданта міста. Такі покупки могли здійснювати аптеки, амбулаторії, лікарні та лабораторії.
Чайні, столові, закусочні та корчми, яким все ж надавали дозвіл продавати легкі виноградні напої, не повинні були містити в приміщенні по сусідству кімнати в яких проживають, або здають в оренду щодобово.
Накладався великий штраф, якщо поліція виявляла самогонні апарати або їх деталі в місцевого населення.
В аптеці продаж спирту відбувався лише по рецепту лікаря. На кожну людину могли продати по 15 г спирту для лікувальних цілей. В аптеках забороняли продавати коньяк, ром, шампанське та французьку горілку. Рецепт перед продажем алкоголю повинен був завірити комендант міста.
До 1 числа кожного місяця усі аптекарі повинні були подати перелік, кому був проданий спирт. Ці списки вивіряв спеціальний губернський інспектор.
Не просто було тоді купити також і звичайний одеколон. Його не могли собі купити неповнолітні, солдати нижчих чинів та особи, про яких продавець знає, що вони будуть пити той одеколон.
Місця продажу алкоголю були чітко визначені, їх перелік публікувався у місцевих друкованих виданнях.
За порушення вищезгаданого документу, волинян карали конфіскацією майна та кримінальною відповідальністю. «Сухий закон» був жорсткий. Також самих злісних порушників ув’язнювали до тюрми та накладали штраф розміром 3000 рублів.
Тетяна Яцечко-Блаженко
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
