«По щоці Богородиці скотилася сльоза»: прочани з Волині узріли диво Господнє в Єрусалимі (фото)

Майже 20 років при Волинській єпархії ПЦУ діє паломницький центр «Україна». За цей час він допоміг сотням тисяч вірян побувати у святих місцях, очиститися й відчути благодать Господню.

Найбільш хвилюючим, як із власного досвіду переконався владика Луцький та Волинський ПЦУ Михаїл, завжди є відвідування Єрусалима – місця, де кожен камінь, кожна вулиця, навіть вода й повітря наповнені особливою енергетикою. Адже тут жив, творив і змінював хід історії Син Божий.

– Чи прямуємо ми з паломницькою поїздкою, чи з благословення владики Епіфанія вирушаємо на Святу землю за Благодатним Вогнем – завжди веземо додому отой стан благоговіння, який неможливо описати словами, але який торкається сердець сотень тисяч вірян в Україні, – ділиться сокровенним владика Михаїл.

Утім поїздка, що тривала з 26 вересня до 2 жовтня, стала не просто пізнавальною. Під час прощі «Дорогою Ісуса Христа», яка передбачає відвідування найбільш знакових біблійних місць, паломникам із України Господь послав особливий знак.

– Спершу все відбувалося традиційно, – продовжує владика Михаїл. – Наша чималенька паломницька група відвідувала святі місця. В Кані Галілейській, де Ісус був на весіллі, дві подружні пари з нашої групи виявили бажання повінчатися (а за весь час своєї діяльності паломницький центр посприяв вінчанню в Єрусалимі аж 70 подружніх пар). Хто хотів – купував щось на згадку про поїздку. А священник із Волині о. Павло, який вирушив до Єрусалима з мамою, придбав Вифлеємську ікону Божої Матері (вона особлива тим, що усміхається).

Цей святий образ розміром 70 на 50 сантиметрів мав стати родинним. Тож, аби наповнити ікону благодаттю Духа Святого, о. Павло, прямуючи «Дорогою Ісуса Христа», ніс її в себе на грудях. А ще, за порадою владики Михаїла, весь той шлях читав молитви, і в першу чергу – до Богородиці.

– І ось в одному з храмів ця ікона стала покриватися конденсатом. Ну, ми подумали: температура повітря змінилася, люди нахукали (хоча на інших іконах та хрестах нічого подібного не спостерігалося). Отець Павло протер ікону – вона знову стала запотівати. І так декілька разів, скільки тривав наш шлях, – відтворює владика деталі цієї неймовірної події. – Коли ми нарешті потрапили до храму Успіння Божої Матері, в ньому провели не короткий молебень (як у всіх інших святих місцях), а звершили літургію, посповідалися, підготувалися до причастя. Тобто це був особливо натхненний день усієї нашої прощі. А потім за маршрутом потрапили до храму Гробниці Божої Матері, де на чільному місці за гробницею Богородиці встановлена Єрусалимська ікона Божої Матері. Так-ось, коли ми приклонилися перед гробницею, стали в чергу приклонитися іконі Єрусалимської Богородиці. Отець Павло приклонився першим, поставив свою Вифлеємську ікону на кам’яному кіоті біля Єрусалимської ікони Богородиці і став за моїм проханням читати акафіст Божої Матері, а я почав миром помазувати прочан.

У той час паломники фотографували все, що відбувалося у храмі. На фотографіях було видно, що Вифлеємська ікона Богородиці то сяє, то тьмяніє, то взагалі стає невидимою. Люди думали: вся справа – у спалаху під час зйомки. А потім стали приглядатися й зауважили: на щоці Божої Матері з’явилася рідина у вигляді сльози і скотилася донизу. «Владико, там ікона мироточить!» – повідомили схвильовано.

– Де мироточить? Що мироточить? – здивувався я. – Давай приглядатися. Справді – з’явилася рідина, стікає і лишає по собі слід, як сльоза. А що таке стається не кожен день, то всі ми розгубилися. Не знали, як поводитись, – зізнається владика Михаїл. – Коли ж винесли ікону на вулицю, ще раз переконалися: не привиділося.

Паломницька група досі перебуває у піднесено-благоговійному стані. Адже десятки прочан стали очевидцями дива Господнього. Натомість митрополит Луцький та Волинський ПЦУ каже: щиро молилися – і Бог послав знак для ще міцнішого утвердження у вірі.

Попередньо Вифлеємська ікона Богородиці мала стати родинною для сім’ї о. Павла. Однак після того, як образ засяяв і почав мироточити, священник вирішив відкрити це диво Господнє для всієї православної родини. Поки що є думка помістити ікону для загального поклоніння у церкві Параскеви П’ятниці села Сімер на Закарпатті. Однак владика Михаїл має сподівання, що вже найближчим часом цей образ з’явиться й у головному храмі Волині – Свято-Троїцькому соборі міста Луцька.