Те, що трусило світ кілька десятків років тому, докотилося й до України, а саме – гостра тема ЛГБТ-спільнот.
Геїв та лесбійок у сучасному українському суспільстві сприймають дуже неоднозначно. А нещодавній прайд-тиждень, що тривав у столиці і закінчився Маршем рівності на підтримку ЛГБТ, чітко продемонстрував готовність українців сприймати чи не сприймати представників секс-меншин. Тисячі військових, неправомірні затримання, побиття та приниження – ось як в Україні можна відкрито продемонструвати свою сексуальну орієнтацію…
Трохи історії
Законодавчі проблеми для геїв в Україні розпочалися в 1934 році, коли у радянському кримінальному кодексі запровадили статтю за гомосексуалізм.
У 1960-му та стаття отримала нову редакцію – відтоді за «мужолозтво», як називали статеві зносини чоловіка з чоловіком, садили до в’язниць на 3 – 5 років. Невдовзі ця стаття стала ще одним інструментом «чисток» і боротьби з політичним інакомисленням.
Серед тих, кого засудили за одностатеві стосунки, був, приміром, кінорежисер Сергій Параджанов, справу проти якого багато хто вважає політичною.
Загалом невідомо, скільки саме людей засудили за гомосексуальні стосунки впродовж 1930 – 1980-х років, але дослідники стверджують, що щороку це давало привід відправити у концтабори приблизно 1000 чоловіків.
***
В 1991 році – на два роки раніше від Росії – Україна стала першою серед колишніх союзних республік, які «легалізували» геїв. Відповідний документ був одним з перших ухвалених Верховною Радою законів після підтвердження української незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року.
Паралельно з розвитком публічної дискусії щодо гомосексуальності поляризувалося ставлення суспільства до цієї групи людей: частина пройнялася органічним несприйняттям гей-лесбійської спільноти, інша – проявила толерантне ставлення.
Традиційно проти публічної діяльності геїв виступають представники правих партій і організацій, а також релігійні громади, які влаштовують свої мітинги під гаслами захисту сімейних цінностей.
Що кажуть психологи, публіцисти
Приватне життя людей – це особиста справа кожного. Але як тільки вони виходять за межі своєї спальні, то потрапляють у суспільство, в якому склалися певні моральні традиції, певні звичаї і певні преференції.
«Українське суспільство ніколи не було толерантним… Ми запізнилися в своєму історичному розвитку і не виховали в собі автентичну толерантність», – зазначає публіцист Вадим Скуратівський.
«Наше суспільство загалом сповнене ненависті. Бідні ненавидять заможних, таксисти ненавидять маршрутників, галичани ненавидять донеччан, селяни недолюблюють містян, гомофоби готові розбити лице гомосексуалам...» – доповнює голова Гей-форуму Святослав Шеремет.
Окрім того, очевидна історична проблема, на його думку, ускладнилася «в останні політичні сезони», коли Україна перетворилася на авторитарну державу, яка нетерпима до граничної ексцентрики.
Насмішки та дискримінація
Якщо досі лесбійки сприймаються більш-менш терпимо, оскільки гарне жіноче тіло асоціюється з приємностями та сексом, то геї щодня зіштовхуються з практично приниженням та дискримінацією.
«Люди дозволяють собі тупі жарти, які їм здаються смішними. Наприклад, розповідати в його присутності анекдоти про геїв і дивитися на його реакцію. Одне слово, поведінка така, як у дитячому садку, коли хтось там впісявся, а вся група тицяє пальцями і сміється», – каже Ірина Макарчук, яка товаришує з геєм.
Дівчина розповідає, що й сама не одразу змогла прийняти його зізнання про свою сексуальну орієнтацію, але переїзд на навчання до Європи зробив свою справу.
Права представників ЛГБТ-спільнот
Помилково думати, що в Європі геїв люблять більше, ніж деінде. Насправді ніхто тут не змушує любити геїв, чи, приміром, товстих людей, чи блондинів. Ти вільний у своєму смаку та виборі. Але твоя позиція, думка і ставлення не дозволяють тобі ображати інших.
Але коли в Європі представники секс-меншин певною мірою захищені на законодавчому рівні, то українці практично не мають жодних прав.
Крім того, згідно з результатами опитування, майже 40 % опитаних ЛГБТ-представників сказали, що зазнавали утисків через орієнтацію у повсякденному житті – від знайомих, родичів, випадкових людей. Найчастіше ішлося про образи, демонстративне ігнорування, погрози та побиття.
Також представники спільноти нарікають, що, попри поліпшення українського законодавства з часу, коли ще в 1991 році скасували кримінальне переслідування за добровільні сексуальні контакти між чоловіками, суспільство все одно здебільшого погано ставиться до явища.
***
Як би там не було, кожен має право на вільне волевиявлення, річ у іншому – чи готове українське суспільство прийняти «інших», дати їм рівні права та стати терпимішим. Але при цьому зберегти й не знівелювати сімейні цінності?
Цю тему активно обгворюють у мережі відомі люди, блогери та політики.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
