Дуже часто батьки, проживаючи в одному домі з уже дорослою дитиною, терплять усе: пияцтво, крики з матюками, крадіжки та навіть побої. На запитання «Чому?» кажуть: «Бо то ж наша дитина».
Але чи справді батьки, які народили, виховали, на ноги поставили, мусять усе пробачати своєму синові чи доньці? Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
«Я сама попросила сина піти»
Чоловік на ім’я Олексій розповів, що вони з дружиною жили у шлюбі 15 років. Коли вирішили розлучитися, мали трьох доньок, молодшій із яких був лише рік. Невдовзі дружина вийшла заміж удруге. І саме до її нового чоловіка потягнулася молодша донька.
«Я дуже люблю своїх дітей. На кожні вихідні забирав їх десь гуляти: до парку, в кіно, у кафе. Але наймолодша дочка трималася від мене на відстані, не дозволяла брати себе за руку. Казала на мене «дядя». А коли їй було 12-ть, сказала, що взагалі не хоче зі мною зустрічатися. Що я відчув у ту мить – словами не передати! Тому не зміг стримати емоцій. Ми почали сваритися. І дочка випалила, що ненавидить мене, що її нудить навіть від думки про наші зустрічі на вихідні. Після того ми більше не бачилися… Я пояснив усе колишній дружині. Сказав: «Якщо дочка передумає, я завжди готовий буду зустрітися з нею. Але принижувати себе не дозволю». Щоразу, коли дзвонить моя мобілка, я чекаю побачити, що то дочка або дружина. Та ось уже два роки від них – мовчанка».
На запитання, що відчує тепер, Олексій зізнався: «Це щось схоже на смерть рідної людини. Ти втрачаєш її. Страждаєш від того. Але мусиш змиритися й жити далі. От і все».
А от жінка на ім’я Олена сама попросила свого 30-річного сина піти. І навіть коли він телефонує – не піднімає від нього трубки. «Востаннє ми спілкувалися, коли він приходив просити грошей на наркотики, які приймає років десять. Я не мала грошей. Тому син став погрожувати, гупав у двері, казав, що їх підпалить. Я попередила, що викличу поліцію, і він пішов», – зізнається жінка.
Аналізуючи, коли почалися проблеми з дитиною, Олена каже: син завжди був колючим, не обійняти його, ні поцілувати. Зачиниться в кімнаті чи в туалеті – і не відомо, чим займається.
Коли жінка зрозуміла, що її 20-річна дитина вживає наркотики, то був справжній шок для Олени. Вона просила сина зупинитися. Давала гроші на лікування. Та він не слухав. Коли починалася ломка, а матір не давала грошей на нову дозу, він трощив меблі, бив ногами в стіну.
«Я дуже боялася, що в якийсь момент його кулак замахнеться вже на мене, і я лишуся без зубів чи з поломаною щелепою, – згадує жінка. – Тому я сказала синові, щоб шукав собі окреме житло. Знайомі тоді засуджували мене. Мовляв, як я можу виставити за двері єдиного сина?! Але я не вважаю себе в чомусь винуватою. Бо зробила для сина більше навіть, ніж вимагає мій материнський обов’язок, – забрала на виховання синову дочку, тобто свою внучку. Зі своєї пенсії я утримую дитину. Щоб вона ні в чому не нуждалася, тримаю город, усе літо продаю на базарі зелень, огірки, помідори. А те, що син вибрав наркотики замість рідних, – то це його провина. Не моя!..»
Той невидимий зв’язок не зникає навіть після сварок
Психологи, які досліджують стосунки батьків і дітей, кажуть: те, що два покоління найрідніших людей стають із часом чужими, не рідкість. Зазвичай ініціаторами такого віддалення стають діти. Натомість батьки, як правило, болісно сприймають цей розрив. Адже вклали в дитину стільки любові, турботи, грошей, здоров’я, що сподівалися: теплі стосунки з дітьми підтримуватимуть усе життя.
Британська психологиня Люсі Блейк пояснювала виданню «ВВС», що серед найпоширеніших причин розриву стосунків між батьками та дітьми є сімейні конфлікти, світоглядні та релігійні відмінності, зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, інша токсична поведінка.
Дослідження показали, що найчастішою причиною розриву із синами є проблеми з невістками та розлучення. Натомість із дочками батьки стають чужими через емоційне насильство та проблеми із психічним здоров’ям.
Однак буває, хоч і вкрай рідко, що й батьки не витримують постійних сварок із дітьми та стають ініціаторами розриву стосунків. При цьому мамі з татом завжди важко дається такий крок. Адже і суспільство, і діти вважають, нібито батьки зобов’язані любити своїх дітей, навіть якщо ті кривдять своїх маму й тата.
«У дитини дуже високі, майже богоподібні очікування від батьків. Вона хоче від них абсолютної любові, – пояснює психологиня. – І це проблема! Оскільки передбачає, що батьки терпітимуть будь-яке ставлення: всі види психологічного й фінансового насильства».
Коли батьки наважуються припинити знущання над собою з боку дітей, то в глибині душі все одно себе картають. Дивлячись на інші, дружні сім’ї, мама й тато відчувають психологічний біль, навіть сором від того, що не змогли вибудувати такі ж хороші стосунки. Від цього в батьків понижується самооцінка, погіршується сприйняття свого життя як такого.
А от коли між батьками та дітьми панують любов і підтримка, то це позитивно впливає не лише на їхній емоційний стан, а й на фізичний. Батьки відчувають свою потрібність, опору від дітей. Від цього в них покращується самопочуття, підвищується якість життя і зменшуються симптоми депресії.
А ще – навіть після сильних сварок чи тривалого розриву батьки сподіваються відновити стосунки з дітьми. І найчастіше це вдається дочкам і матерям, кажуть британські вчені.
А от із синами складніше. Там частіше спостерігаються випадки тимчасового зближення, тоді розриву, тоді знову зближення. Особливо, коли діти страждають від залежності.
Дослідження, проведене 2020 року у Швеції, показало: батьки, чиї дорослі діти мають залежність, завжди зберігають надію на можливе примирення, бо бачать у своїй дитині двох різних людей: одну – тверезу, а іншу – під впливом алкоголю чи наркотиків. І фактично всі з опитаних батьків зізналися: якби їхня дитина звільнилася від залежності, то стосунки можна було б відновити.
«Це пояснюється тим, що існує глибокий біологічний та психологічний зв’язок між батьками та дітьми. І він нікуди не зникає навіть після конфліктів, – пояснює психологиня Люсі Блейк. – Крім того, в батьків, чиї діти мають залежність, дуже мало людей, із якими можна поділитися своїм горем, знайти співчуття й розуміння. Особливо гостро ця самотність відчувається в період свят, коли прийнято збиратися родиною, а в тебе тої родини немає».
Олена, син якої залежний від наркотиків, підтверджує: вона також дуже потерпала від своєї одинокості. Вона картала себе, що, маючи єдиного сина, попросила його жити окремо. Але зараз емоційний стан жінки значно кращий. Бо до неї в місто переїхала із сім’єю племінниця. Тепер вони іноді проводять час разом, а на свята збираються за великим родинним столом…
Ніна Грицюк
Фото ілюстративне: nus
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
