Історія ветеранів Олексія та Анастасії показала, як у найскладніші моменти життя можна не лише отримати підтримку, а й знайти справжнє, щире та віддане кохання.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Як ви познайомилися?
Анастасія: «Ми зустрілися в перший день реабілітації в Superhumans, на другому поверсі рецепції. І, поки чекали зазначеної години, познайомилися й разом поїхали снідати. Я тоді взагалі не замислювалася про стосунки, а тим більше – про заміжжя.
Олексій: «Коли ми побачилися вперше, я теж нічого не планував. Та, коли мій тато показав інтерв’ю з Настею, мені стало цікаво познайомитися з нею як зі снайперкою».
– Які моменти з реабілітації стали найбільш значущими?
Анастасія: «Перш за все, це наново вчитися ходити. Ми з Олексієм супроводжували одне одного в такий складний для обох час. Майже перед випискою мені довелося знову оперувати ногу, а Олексію – їхати в Київ у госпіталь. І поки моя нога мала зажити до повторного протезування, я перебувала в Трускавці, а він приїжджав кожних вихідних до мене».
Олексій: «Коли у Насті були проблеми з ногою, ми жили разом. Я сам ставив їй уколи, возив до лікарні, на що вона не була згодна. Ми навіть сварилися, але для мене було важливим, щоб вона почувалася добре».
– Що найбільше вас підтримувало у складні моменти?
Анастасія: «Моє правило – боротись. Воно дає сили. Група підтримки також допомагає: родина, друзі, син, Superhumans, а тепер – і коханий чоловік».
– Як ваш військовий досвід вплинув на стосунки?
– Він нас об’єднує. Не потрібно нічого пояснювати одне одному, адже є взаємне розуміння. Це стосується не лише нас, а й кожного військового, який пережив бойові дії.
– Чи вже маєте сімейні традиції?
– Дні поранення – це тепер як другі дні народження.
– Що для вас означає слово «дім» зараз?
– Для багатьох людей – це болюча тема, адже війна забрала дім у багатьох. Ми вважаємо, що коли вся сім’я разом – то найцінніші моменти.
– Що допомагає вам вірити в майбутнє?
– Насамперед – віра одне в одного!
– Про що мрієте в новому році?
– Минулий рік був дуже насиченим для нас: зустріли одне одного, одружилися. У майбутньому хочемо просто бути щасливими. Але найбільше хочемо перемоги!
– Що для вас означає «справедливе ставлення» до тих, кого фізично змінила війна?
– Інклюзивність має бути у всіх містах нашої держави. Важливо створювати ветеранам зручність і комфорт. Люди, чиє життя змінила війна, заслуговують на повагу. Бо з поваги починається справедливість.
– Якою має бути реакція оточення на людей, які пройшли реабілітацію?
– Дуже багато людей отримали поранення і були покалічені через війну. Важливо, щоб кожному було комфортно в соціумі.
– Які кроки ми, як суспільство, маємо для цього робити?
– Не варто жаліти людей із протезами. Це не коректно. Найкраща підтримка – щира посмішка при зустрічі. Ми, звісно, не можемо говорити за всіх, але для нас це важливо.
Підготувала Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
