Щойно Дональд Трамп переміг на президентських виборах у США, як експерти в один голос заявили: у війні росії з Україною слід чекати кардинальних рішень.
Та чи вдасться новому очільнику Сполучених Штатів посадити нас за стіл переговорів із російськими злочинцями? Наскільки прийнятними будуть поставлені умови? І що буде, коли ми погодимося чи відмовимося від озвучених варіантів? Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Що Україна та рф думали про угоди колись і тепер
Іще на початку повномасштабного вторгнення рф обіцяла припинити бойові дії, якщо Україна пристане на «мирний план» кремля – так звані «стамбульські домовленості».
Як дослідили журналісти медіа «Система», цей план передбачав скорочення нашої армії із 250 тисяч, які ми мали на початок 2022 року, до 50 тисяч, зброї нам дозволялося б мати менше навіть, ніж білорусі. Також Україна мала би скасувати закони про декомунізацію, визнати російську мову державною, а статус захоплених в Україні територій обговорити згодом. Іншими словами, путін пропонував нам просто здатися – повністю і без жодного спротиву.
Зараз росія висуватиме подібні умови хіба що тоді, коли ніякі переговори їй не будуть цікаві. Але на чому вона готова «зійтися» – щоб за нею залишили всі території, які вона окупувала і до повномасштабного вторгнення, і після нього?
Змінювалася і позиція самої України щодо умов, на яких ми готові сідати за стіл переговорів. 29 березня 2022-го наша делегація у Стамбулі зустрічалася з представниками рф, де озвучувала можливість піти на певні поступки, якщо москва відведе свої війська від Києва. Цього не сталося. Навпаки, весь світ побачив звірства росіян на захоплених територіях, зокрема – в Бучі. І вже в середині 2022-го Президент Зеленський підписав рішення про неможливість переговорів із росією.
Однак останнім часом усе частіше звучить теза української влади про те, що закінчити війну можна лише дипломатичним шляхом. На яких саме умовах – детально виписано у «Плані перемоги».
Серед ключових тез плану, які стали відомі восени 2024-го, – запрошення України в НАТО, зміцнення нашої обороноздатності та дозвіл завдавати вглиб росії ударів західною зброєю, посилення санкцій проти рф. Про ніякі поступки для росії у плані не йдеться, навіть якщо ми говоримо про Крим і частину Донбасу, які рф привласнила ще десять років тому.
Натяки є, позитивного результату немає?
Як бачимо, між Україною та росією немає навіть натяку на компроміс. То чи можна за таких умов очікувати на результативні домовленості?
Журналістка ВВС Єлизавета Фокст зібрала різні думки з цього приводу. Так, в інтерв’ю американському виданню Fox News (близькому, нагадаю, до Трампа) Володимир Зеленський про повернення України до кордонів 1991 року сказав: «Юридично ми цього не визнаємо. Але поки що ми не маємо такої сили, щоб зі зброєю в руках відкинути путіна на лінію 1991 року. Водночас ми не можемо й утрачати десятки тисяч наших людей, щоб вони гинули заради повернення Криму. Крим можна повернути дипломатичним шляхом».
Також Президент Зеленський після цьогорічного Саміту миру у Швейцарії, говорячи про наступний подібний захід у листопаді, сказав: «Обов’язково там мають бути присутні представники росії. Ми розуміємо, що без російської сторони закінчити цю війну дипломатично дуже складно».
Як бачимо, натяки України про готовність до перемовин звучать і доволі чітко. А країни-посередники намагаються протоптати стежку для майбутніх переговорів. Зокрема, видання Financial Times писало, що Катар виступив посередником між Україною та росією, аби домовитися про те, щоб не завдавати одна одній ударів по енергетичних об’єктах. Щоправда, результати ми відчуваємо щодня. І складається враження, що росія використовує будь-які перемовини виключно для того, аби чути, що просить Україна, і робити навпаки. Фактично, через посередників ми лише допомагаємо ворогу визначати наші найболючіші місця і завдавати нам іще важчих ударів.
Замороження конфлікту чи введення військ союзників?
Під час своєї передвиборної кампанії Дональд Трамп не раз заявляв, нібито має такі важелі впливу на лідерів України та росії, що зможе зупинити війну за добу. Але як саме та на яких умовах – жодної інформації. Лише радники Трампа пропонували влітку цього року зупинити підтримку України, якщо вона не погодиться сісти на стіл переговорів із рф, а москві пригрозили в разі відмови від переговорів із Києвом посилити нашу обороноздатність. Також у Білому домі висловлювали намір заморозити війну на лінії зіткнення. Ось чому путінські війська так пруть зараз на всіх фронтах, захоплюючи все нові й нові території України.
Малоймовірною видається тепер і запрошення України до НАТО. На найближчі роки – так точно. А в обмін на це США обіцяють нам надавати стільки підтримки, скільки необхідно для стримування росії. Саме «стримування», а не для контратаки чи перемоги.
Серед можливих умов перемир’я – створити між Україною та росією демілітаризовану зону, на якій розташують європейських миротворців.
А що ж каже Європа? Голоси розділилися. Щоправда – із суттєвою перевагою на користь України.
Американське видання Politico свого часу написало, що не бажають бачити нас у НАТО Німеччина, Бельгія, Словаччина, Словенія, Іспанія та Угорщина. Однак українська влада називає цю інформацію такою, що не відповідає дійсності. Можливо.
Але, приміром, Велика Британія не просто хоче бачити Україну в НАТО, не лише публічно підтримує небажання Києва обговорювати відмову від своїх територій, а й готова допомагати нам, навіть якщо США знизять обсяги постачання і фінансування.
План миру на умовах України підтримує і Франція. Ба більше: ще на початку року президент Франції Еммануель Макрон заявив про готовність відправити свої війська до України.
Я вже не кажу про беззаперечну підтримку з боку країн Балтії. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цакхна в нещодавньому інтерв’ю виданню Financial Times сказав: справедливий мир і реальні гарантії безпеки Україні може гарантувати лише вступ у НАТО, але якщо цього не станеться, то підтримкою України може стати підкріплення нас військами союзників. Цю тезу підтримав і міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс, нагадавши про ініціативу Макрона посилити Україну військами союзників.
Про велику ймовірність відправки британських військових до України заявив нещодавно експрем’єр Об’єднаного Королівства Борис Джонсон. А президент Чехії Петр Павел ще навесні 2024-го озвучив пропозицію не везти українських військових на навчання за кордон, а везти закордонних інструкторів на навчання до України. Адже це було б значно ефективніше в плані і часу, і фінансів.
А що кажуть українці
Як бачимо, більшість країн Європи готові нам допомагати не лише грішми, зброєю, а й живою силою. Вони чудово розуміють: впаде Україна – наступними кремль проковтне Молдову та країни Балтії, а хто стане черговою жертвою – це просто питання часу.
Але той таки президент Чехії нещодавно зізнався: досягнути «на 100% справедливого миру» для України (тобто повернення всіх територій та виплати репарацій) навряд чи можливо, й Україні доведеться змиритися з тим, що після закінчення війни частина її територій хоча би «тимчасово» опиниться під контролем рф.
Та й самі українці що далі, то більше розуміють: як би не хотілося нам відкинути ворога за державні кордони 1991 року, втім зробити це зараз украй складно. А соціологічне опитування, яке з 20 вересня по 3 жовтня цього року проводив КМІС, показало: частка українців, готових до територіальних поступок росії, становила на кінець 2023-го 19%, у лютому 2024-го – 26%, а з травня до жовтня їх стало 32%. Однак сказати, що українці вже готові здаватися, також не варто. Бо 58% наших громадян категорично проти будь-яких територіальних поступок росії. І це також не може не впливати на можливі домовленості задля припинення війни.
Оксана Бубенщикова
Ілюстративне фото: radiosvoboda
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
