Але чимало музеїв досі не спішать щось змінювати, бо… живуть на російські гроші.
Щомісяця я розповідаю вам, дорогі читачі, як москалі століттями крали в нас усе: письменників, художників, композиторів, - йдеться у газеті «Твій вибір».
І вони не просто привласнювали нашу культуру, а й на весь світ кричали, нібито це їхнє – «ісконно рускоє». Їхня брехня віками вкладалася в голови іноземців, та й нас – українців. І тільки зараз, після повномасштабного вторгнення росії, Україна почала заявляти права на СВОЮ культурну спадщину.
Але треба визнати, що чути нас готові не всюди і не всі. А доносити правду виявилося складніше, ніж ми думали. Чому – розповів для «Голосу Америки» Пітер Дорошенко, мистецтвознавець, директор найбільшого в США українського музею, що розмістився у Нью-Йорку.
«Коли я жив в Україні 13 років тому, я все думав про деколонізацію української культури. Тоді я вважав, що це займе 50 – 60 років. Проте війна це пришвидшила. За останні два-три роки більшість світу дізналася, що російська культура збудована на українській кістці. Письменники, художники, музика, що-небудь, що росія називала своїм, це українське або має українське коріння», – зазначив Пітер Дорошенко в розмові із журналісткою Іриною Соломко.
Мистецтвознавець зізнався, що держава в цьому зовсім не допомагає. Але помагають преса і тиск небайдужих людей. Саме вони, приміром, добилися, аби в музеї «Метрополітен» (США) назву картини Деґа замінили з «російських танцівниць» на «Танцівниці в українському вбранні».
«Більшість музеїв і ті, хто ними керує або працює там, нічого не хочуть міняти. Вони трошки ледачі, і це для них робота, яку вони не хочуть виконувати. Хоча тепер уже важко не приділяти цьому уваги. І воно міняється, – визнав директор Українського музею в Нью-Йорку. – До того ж ситуація в Америці така, що музеї практично ніяку підтримку не отримують від уряду. Здебільшого вони живуть на приватні гроші. Є такі музеї, які перед війною отримали від російських олігархів мільярди. І то тяжко сказати «ні» таким грошам. росіяни дуже добре на брехню та пропаганду працювали 150 років, ще від царських часів».
Ось чому Пітер Дорошенко, прагнучи зробити Український музей у Нью-Йорку дзеркалом сучасних подій в Україні, водночас доносить відвідувачам, що українські художники або культура нічого спільного з росією не мають.
До прикладу, автор знаменитого «Чорного квадрата» Казимир Малевич навіть у паспорті був записаний «Національність – Україна», але це не завадило росіянам переконати весь світ, нібито він – російський художник. Схожа ситуація з українською художницею Олександрою Екстер, товаришкою Казимира Малевича. Вона 35 років прожила в Україні, мешкала у Києві та Смілі Черкаської області, досліджувала українські вишивку і ткацтво, здійснювала для цього експедиції Україною. Згодом 27 років жила у Франції, була знайома з Пабло Пікассо. Але росія вкрала собі нашу художницю і зробила все, аби Олександру Екстер іще донедавна підписували як «російська художниця».
Щоб показати, що історія України не обмежується 30 роками незалежності і що вона має тисячолітню історію, Пітер Дорошенко хоче привезти до США виставку скіфського золота, аналогів якому нема ніде у світі, і це золото є культурним надбанням саме України.
І можна собі тільки уявити реакцію іноземців, якби вони приїхали до України й походили землями, де ще 7000 років тому жили трипільці – найдавніша з відомих людству цивілізацій. Або на власні очі побачили Софійський собор, у якому ще тисячу років тому молилися українці, а на його стінах лишили написи українською мовою.
Поліна Костюк
Фото: redtram
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
