Дівчинку, яку сурогатна мама народила китайцям, всиновило подружжя з України.
Анна Ситник із селища Клевань колись працювала у Рівненському перинатальному центрі. Там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Віталієм. Він у пологовому будинку був відеооператором – знімав для новоспечених батьків щасливі миті появи на світ їхніх малюків, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Анна і Віталій одружилися. Проте мати власних дітей пара не могла. Це було дуже боляче. Анна просила Бога подарувати їй із чоловіком дитинку. І Господь виконав це прохання. Щоправда – в незвичний спосіб.
Янголятко з рідкісною хворобою
Це сталося 2018-го. На той час Анні було 35, і вона вже два роки як працювала в Києві нянею у клініці сурогатного материнства – доглядала за новонародженими дітками, яких мали забрати батьки. Ці малюки мали гени своїх мами й тата, а сурогатна мама з України просто «давала в оренду» свій живіт.
Ось таким чином у клініці з’явилася дівчинка, яку замовило подружжя з Китаю. Проте у крихітки після народження діагностували рідкісне генетичне захворювання – синдром Блоха-Сульцбергера.
Через цю недугу страждають усі органи та системи організму. Тож коли батько-китаєць побачив доньку, шкіра якої була вся вкрита ранками, то сказав: «Воно браковане. Я не таке замовляв». І просто втік.
Саме такою – хворенькою і нікому не потрібною – побачила дівчинку Анна Ситник, яку попросили доглядати за цим немовлям.
– Мені так шкода її стало. Боже, думаю, кинули дитину, а воно ж таке маленьке і безпомічне. Вона взяла мене своїми крихітними ручками. І я вирішила: «Все, тепер ніколи не відпущу тебе від себе», – розповіла жінка «Суспільному».
І тоді ж няні пригадалися слова священника, якому вона колись розказала про свою бездітність. «А чому не хочете всиновити сироту?» – запитав тоді панотець. На момент тієї розмови Анна була впевнена, що не візьме чужу дитину, бо не зможе полюбити її, як рідну. Та щойно жінка побачила в клініці це безпомічне янголятко, щойно почала його лікувати, перевдягати, годувати – зразу відчула близькість до сирітки.
Генетичний батько переживав лише за гроші
Наступним кроком було зробити так, аби й Віталій захотів усиновити дівчинку, яку назвали Вікторією. Тож Анна пішла на хитрість: запрошувала чоловіка нібито до себе на роботу, а сама давала йому потримати малу. Поступово чоловік став з Рівного до Києва приїжджати не лише до дружини, а й до Вікусі. І ось так з часом подружжя Ситників усією душею прикипіло до дівчинки. Стало оформляти документи на те, щоб удочерити сироту.
Аж тут через пів року з Китаю прилетів батько! Анна з Віталієм злякалися: невже хоче забрати доньку? Але де там! Цей горе-батько не те, що не провідав, навіть не поцікавився, що з дівчинкою, чи жива, чи має що їсти. Єдине, заради чого здолав тисячі кілометрів, – вимагати від клініки гроші за «бракований товар».
«Точно знаю, що я щаслива»
Але цей «товар» насправді виявився прекрасною дівчинкою. Сучасна медицина знає, як потрібно доглядати за дітьми із синдромом Блоха-Сульцбергера. Тож шкіра Вікусі стала чистенька. І ніхто, глянувши на цю 5-річну дитину, не скаже, що в неї є якісь фізіологічні особливості.
У вересні минуло три роки, як Ситники офіційно стали батьками Вікторії. А щодо чоловіка з Китаю, який кинув рідну дитину напризволяще, то засуджувати його Анна не хоче: «Можливо, він не був готовий до батьківства. Можливо, побоявся відповідальності чи осуду суспільства. Не знаю. Але точно знаю, що я щаслива». На обличчі жінки при цих словах відразу з’являється усмішка…
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
