Життя

«За таку колекцію ялинкових прикрас мені пропонували авто!»

«За таку колекцію ялинкових прикрас мені пропонували авто!»

Останніми десятиліттями попит на скляні прикраси на новорічну ялинку лише зростає. Високо цінуються скляні іграшки, виготовлені в минулому столітті. Детальніше про те, чому на них такий попит та яку суму пропонують покупці, – у розмові з Володимиром Грабовським, колекціонером із Києва.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Розкажіть трішки про саму історію прикрашання ялинки.

– Вона бере свій початок із давніх-давен. Подейкують, що цій традиції понад дві тисячі років. Люди вірили, що дерева мають своїх духів, які, якщо їх задобрити, можуть допомагати людям. Відтак розвішували на гіллі подарунки, прикраси та смаколики. Популярною є й версія Мартіна Лютера, який розповів, що одного вечора він йшов лісом і побачив, як через гілочки ялин видно зорі на небі. Це красиве видовище настільки вразило лідера німецької Реформації, що він приніс ялинку додому і прикріпив на кінчики гілля маленькі свічечки. Спершу в своїх оселях ялинку ставили гуни. Вони вірили, що бог Йерлу в перший день року приходить на землю. Відтак слід наряджати це деревце, яке для гунів було священним. Згодом ця традиція стала популярною в Баварії, а вже звідти – у всій Європі.

– Якими були прикраси?

– Спершу це були свіжі яблука. І це неспроста: річ у тім, що яблуко є символом земного життя. Відтак господарі намагалися зберегти до Нового року ці фрукти, які згодом ставали прикрасами. Згодом у Дрездені почали виготовляти прикраси, які залюбки везли як подарунки в інші країни. В них було поєднання різних матеріалів. Приміром, тулуб виготовлений з вати, а голова – з паперу. Традиційно створювали біблійних персонажів і тварин. Такі прикраси були популярними до 1917 року. Нині вони коштують дуже дорого.  Після Першої і до закінчення Другої світової війни новорічні прикраси виготовляли артілі. Вони також були з вати і відображали той період – Дід Мороз був у шинелі, з мішком, в якому були різні смаколики.

Також виготовляли партизанів, героїв війни. За такі іграшки нині просять від 500 до 1000 гривень. У середині минулого століття почали створювати прикраси на прищіпці та іграшки, присвячені до певних визначних подій. Приміром, політ у космос Юрія Гагаріна. Два роки тому скляну фігурку космонавта на аукціоні продали за 30 тисяч гривень. До речі, перша скляна кулька для прикраси ялинки була видута в Саксонії ще в XVI столітті. Проте промислове виробництво таких іграшок розпочалося в 1950-х роках.

– Які прикраси тоді були популярними?

– Після війни усім було дуже важко, бо кругом розруха, нестача продуктів харчування. Тому виготовляли скляні прикраси у вигляді продуктів харчування. Приміром, фруктів – яблука, груші, сливи, а також солодощів – цукерок. А ще були скляні прикраси у вигляді ковбаси, шматочків цукру та хліба. Недаремно тоді популярною була приказка «На ялинці – густо, а на столі – пусто».

– За цими прикрасами нині «полюють» колекціонери?

– Колекційними вважаються прикраси, які були виготовлені до 1964 року. Вони мають чіткі обриси, красиво нанесений малюнок. Опісля почалося масове штампування. Тому і наші, українські, і закордонні колекціонери шукають саме старі прикраси. На них інколи можна побачити стрічку з написом, кому і від кого дарується ця прикраса, і побажання. До речі, дуже цінними є і прикраси, виготовлені на фабриках у Теребовлі, Рівному та Львові. Їх у той час випускали маленькими партіями, і кожна з прикрас є витвором мистецтва.

– Скільки готові платити колекціонери за новорічні іграшки?

– Усе залежить від самої прикраси. Приміром, в моїй колекції є понад півтори тисячі новорічних прикрас. Є дрезденський святий Миколай – свого часу я заплатив за нього 200 доларів. Є фігурка воїна УПА, виготовлена на початку 1940-х років минулого століття в Німеччині. Її мені привіз знайомий, в якого батько був в УПА. Нині вартість цієї фігурки – від 5000. Є скляна балерина, виготовлена в середині минулого століття. Клоун і скляний Кремль того ж часу. Декілька років тому мені в обмін на мою колекцію пропонували автомобіль. Колекціонер із Бельгії довго вмовляв мене на цей обмін. Проте я не погодився. І щиро сподіваюсь, що мої діти та онуки продовжать мою справу і поповнюватимуть започатковану мною колекцію.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: київ, свято
В тему