Життя

Задушив матір двох дітей і досі розгулює на свободі

Задушив матір двох дітей і досі розгулює на свободі
Фото ілюстративне

Село Ярунь, що на Житомирщині, вже десять місяців живе у страху. Із грудня до серпня тут тричі нападали на жінок.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

Першою жертвою злочинця стала місцева продавчиня. Другою – школярка. А третьою – 39-річна бібліотекарка Юлія Алексєєва. За десять років, скільки Юлія відпрацювала у школі, її полюбили, як рідну. Адже працівниця вміла і співати, і танцювати. Її навіть обрали головою профспілки. Тож для всього села стало шоком, коли тіло Юлії односельці знайшли просто посеред вулиці…

Домогосподарка Ольга проживає в Яруні з двома дітьми. Під ранок 22 серпня жінка прокинулася від пронизливих криків. Першим ділом вона кинулася в спальню: чи все гаразд із дітьми. На щастя, малі мирно спали. Крики ж долинали з вулиці. «Це було схоже на те, як хтось наздоганяє жертву, а жертва кричить у паніці», – потім розповідала Ольга.

Невдовзі крики припинилися. «Може, молодь забавляється», – подумала жінка. Змусила себе заспокоїтися і заснула. Втім, коли зранку прокинулася і глянула у вікно, на вулиці з того боку, звідки чулися крики, стояли натовп людей і поліція.

Виявилося, що житель Яруня о пів на п’яту ранку помітив на дорозі людину. Подумав, хтось перебрав на нічній гулянці та й заснув. Посигналив. Втім «сплячий» навіть не ворухнувся. Дружина водія підійшла, придивилася  – і за білими босоніжками впізнала бібліотекарку Юлю, без ознак життя. Подружжя відразу зателефонувало в поліцію та Юлиній рідній сестрі Інні, яка за лічені хвилини примчала на місці злочину.

«Досі перед очима ця картина: дорога, калюжа, а в ній лежить Юля. Обличчя в крові. Довкола лівого ока – здоровезна рана. А все лице чорне. На мою красуню-сестру страшно було дивитися», – розповідала потім сестра вбитої.

За словами Інни Григорчук, її сестра 21 серпня зустрілася з кумою – жителькою Києва. Оскільки вдень у селі багато роботи, то жінки вирішили побалакати ввечері в місцевому кафе. О третій ночі Юля сказала, що має зранку йти білити хату родичці, тому довше сидіти не може. Кума з іще однією подругою лишилися в барі, а Юля попрямувала додому, що за хвилин 15-ть ходьби.

До свого дому, де на жінку чекали діти 10-ти і 14 років, вона не дійшла 200 метрів…

Злочинець заліз навіть у хату до школярки

Як потім з’ясувала судмедекспертиза, Юлія Алєксєєва померла від механічної асфіксії. Простіше кажучи, жінку задушили. Версію грабежу поліцейські відкинули відразу. Адже в сумочці жертви виявили мобільний телефон і 250 гривень, того ж дня знятих у місцевому банкоматі.

Найстрашніше ж те, що Юлія – це не єдина жертва. Із грудня 2019-го до серпня 2020-го в невеличкому селі аж троє жінок зазнали нападу.

Першою стала 48-річна Людмила Базилюк. Продавчиня о 23.10 поверталася з роботи велосипедом. На неосвітленій вулиці почула, що за нею хтось біжить. Подумала, діти бавляться. Аж раптом хтось стукнув її у вухо, потім – у голову, скинув із велосипеда, притиснув обличчям до землі і почав душити. «Хто ти? Що від мене хочеш?» – з останніх сил запитала жінка. Захеканий від бігу нападник сказав російською: «Ма-а-алчі-і-і» та ще більше здушив за шию. Людмила подумки прощалася із життям. Та її врятували випадкові перехожі. Нападник, побачивши їх, забрав у Людмили сумку й утік. Роздивитися його обличчя жінка не змогла. Тільки запам’ятала балонову куртку й темний капюшон на голові.

Поліцейські, втім, не надали великого значення цьому злочину. Вирішили: то був звичайний злодюжка. І навіть його не шукали.

Другою жертвою маніяка стала школярка. Подія сталася в лютому. Дівчина весь вечір учила англійську. Десь о пів на другу ночі, коли вже збиралася спати, почула, як щось гупнуло в сусідній кімнаті. Школярка подумала: через вітер стукнула шибка у вікні. Потім із коридору донісся звук кроків. «Певно, брат хоче налякати», – вирішила. Втім до кімнати зайшов незнайомець, кинувся до дівчини, став бити й душити. Вона вирвалася, почала кричати. На крик прибігла мама. Тож нападник миттю зник. Єдине, що помітила мати, – темна кофта зловмисника й капюшон на голові.

Після того в Яруні поповзли чутки про маніяка, на слід якого не можуть вийти правоохоронці. Упродовж п’яти наступних місяців люди жили в страху, хоча жодного нового нападу не ставалося. А коли в серпні прямо посеред вулиці загинула бібліотекарка, то багато жінок стали викликати із заробітків чоловіків або ночувати одна в одної. Навіть патруль, який щоночі чергував вулицями, не помагав здолати тотального страху. Тож паралельно з поліцейськими в Яруні чергували нічними вулицями хлопці-підлітки, а їхні матері тримали на всяк випадок сокиру біля ліжка.

 Хто винен: вітчим, 17-річний сусід чи підопічний реабілітаційного центру?

Хто ж скоїв злочини проти жінок? На чиїх руках – кров молодої жінки, матері двох дітей?

Чоловік загиблої бібліотекарки Антон на момент вбивства жінки працював у Росії. Доки він у сусідній державі заробляв на новий будинок, Юля з двома їхніми дітьми проживала з матір’ю в батьківській хаті. Разом із ними там же мешкав материн співмешканець. Його привела Юлина мати після смерті свого чоловіка.

Спочатку все складалося ніби нормально. Та з часом вітчим став чіплятися до Юлі та дітей: то голосно розмовляють, то не там кружку поставили. Юлина мати в таких перепалках щоразу ставала на бік неофіційного чоловіка. Дійшло до того, що під час однієї зі сварок вітчим замахнувся на Юлю. А 20 серпня, за два дні до вбивства, сказав, аби вона забиралася геть із хати. У відповідь жінка написала заяву про погрози, звернулася до нотаріуса, аби той оформив Юлі та її сестрі Інні документи на батьківську хату. А після вбивства жінки папка з цими документами кудись зникла.

Крім підозрюваного вітчима, в поле зору правоохоронців потрапив і місцевий фермер Анатолій. Бо саме до його двору привів правоохоронців службовий пес, узявши слід на місці вбивства бібліотекарки.

Місцева активістка Ганна Євпак розповіла, що 17-річний син цього фермера зажив у селі недоброї слави: Дмитро носив при собі гострі предмети, дозволяв ударити дівчат-ровесниць, уживав наркотики. Більшість селян були переконані, що саме неповнолітній причетний до злочину. Тому влаштували бунт у Яруні, а маму юнака, Тетяну, без будь-яких пояснень звільнили з роботи (жінка працювала в місцевому магазині).

Таку ж версію озвучили житомирські правоохоронці. 4 вересня начальник головного управління Нацполіції в області Юрій Олійник повідомив: «До вбивства жінки причетний 17-річний місцевий мешканець. Докази зібрані, є результат ДНК-експертизи, яка стовідсотково підтверджує причетність неповнолітнього до вбивства жінки. Про мотиви його нам відомо, їх розголошувати не будемо, адже слідство триває. Але є ще ряд незаконних дій, які вказана особа могла вичиняти на території Новоград-Волинського району. На сьогодні вказаному 17-річному чоловіку оголошено про підозру, а також слідчими підготовлено клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою».

Втім батьки хлопця заявили: правоохоронці під час обшуку будинку та фермерського двору не знайшли жодного речового доказу, а на тілі загиблої виявлено ДНК невстановленого чоловіка. Тож брати 17-річного хлопця під варту не було підстав і щодо нього застосували запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

А от директорка сільської школи вважає, що злочинця варто шукати в місцевому центрі реабілітації для алко- та наркозалежних, де в тому числі проживають люди, звільнені з місць позбавлення волі. Тим паче, що на території центру – жодного паркану чи камер спостереження. Звісно, керівник центру – пастор Дмитро – навідріз відкидає версію причетності своїх підопічних. А от слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВСУ у відставці Руслан Сушко, побувавши у згаданому центрі, отримав більше запитань, ніж відповідей.

Зокрема, слідчий так і не почув від пастора, яка справжня мета діяльності центру, для чого Дмитро масово скупляє місцеві землі, хто вони, підопічні центру, та звідки сюди приїхали?

Ба більше, Руслан Сушко через доступ до офіційних реєстрів з’ясував: реабілітаційний центр зареєстрований у Росії, а тут, у Яруні, закладом керує брат засновника. І ось тут варто пригадати свідчення продавчині  Людмили, якій на запитання «Хто ти такий? Чого від мене хочеш?» нападник відповів російською: «Ма-а-алчі-і-і».

Чому Служба безпеки України не зацікавилася діяльністю центру, чия реєстрація в країні агресора – не зрозуміло. Але те, що правоохоронцям варто було б провести експертизу ДНК всіх підопічних центру та порівняти ці результати з ДНК-клітинами, виявленими та тілі вбитої Юлії, – факт беззаперечний. Тож будемо сподіватися, що після розголосу справи ситуація зрушить із мертвої точки і винуватця таки покарають.

Ну, а поки все це триватиме, жінкам у Яруні й надалі доведеться спати, тримаючи біля подушки сокиру та боячись темної пори вийти з хати.

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: житомир, кримінал, згвалтування, вбивство, поліція
В тему

Останні матеріали