Мама... Її робота важка і відповідальна, що не дозволяє навіть звільнитись за власним бажанням. Мамі не дають ні вихідних, ні відпусток. У неї безперервний стаж материнства, який не дає й права піти на пенсію. Бо ж мама – це до останнього подиху життя.
До Ольги Василівни горнеться маленьке дівчатко, яке всі дуже люблять і називають вдома та в дитсадочку маленькою принцесою. А Наталочка, весела щебетушка, свою тьотю Олю ніжно називає моя маміцька. І ніхто навіть не скаже, що дитина обділена материнською любов’ю. Адже Ольга повністю присвятила життя своїй племінниці, яка згодом стала її донечкою, — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
...Не думалось, не гадалося Ользі та Віталію Кавчукам, що колись вони матимуть, крім власного сина, ще й доню і розділять її сирітську долю. Наталочці було півтора рочка, коли вона потрапила у сім’ю своєї тьоті.
Важка хвороба швидко підкосила життя мами Валі. Вона була меншою сестрою Олі та з великої любові вийшла заміж у 16 років за Олега. Народився синочок, але життя у молодих не склалось. Бабуся гляділа внука, а Валя через декілька років зійшлася з Віктором, з яким співмешкала у Луцьку.
Згодом у них народився син Тарас. Жили скрутно, бо не було роботи. Сім’я перебивалася випадковими заробітками і поміччю матері. Але якось прочитали оголошення, що в районі Києва, біля Чорнобиля, потрібні робочі. От і ризикнула Валя із сім’єю поїхати туди.
Чужі люди надали житло, за яке жінка мала намір згодом сплатити. Але і там добра не було – знову перебивалися дрібними заробітками, які приносив додому чоловік.
Невдовзі у них народилася дівчинка Наталя. Жити не було за що. Важке матеріальне становище змусило Валю вирощувати розсаду і продавати на базарі. А коли Наталочці виповнився рік, Валя завагітніла знову. Але, маючи ослаблений імунітет, захворіла на тяжку форму грипу.
Спочатку молода жінка лікувалася сама, бо ж вдома малі діти, та й до Києва з того району, де мешкала сім’я, добиратися було далеко. Чоловік був постійно на роботі і не переймався тим, що його дружина важко хвора. А Валі і з кожним днем ставало все гірше і гірше. Сільська фельдшерка викликала «швидку» і відправила жінку в Київ, бо та уже почала задихатися.
Мама Валі поїхала глядіти дітей, а сестра Оля разом із тіткою попрямували до Валі у Київ. Оля просиділа біля хворої сестри три доби. Але покращення не було. Хвороба прогресувала. Валя тоді була на восьмому місяці вагітності. Лікарі викликали штучні пологи – народилася дівчинка, але з цілим букетом хвороб. Стан хворої різко погіршувався, вона не отямлювалась і навіть не бачила щойно народженої донечки. Згодом серце молодої мами зупинилось. Залишилось четверо сиріт.
Бабуся, забравши онуків, поїхала додому. Оля забрала сестру в село, щоб похоронити.
...На похорон дружини чоловік не приїхав, бо де б він не був, за ним тягнувся шлейф одних неприємностей. Теща, дружина і родина навіть не знали, з якого він роду-племені, бо ніколи і нікому не казав правди. Валя з ним в офіційному шлюбі не перебувала, вважалася матір’ю-одиначкою, і він на себе дітей не зареєстрував. Тож з приводу того, де і з ким будуть діти, у батька претензії не було. Він не перечив, щоб онуки їхали з бабусею. Привезли їх майже голими-босими, бо не було в що одягнути. А добрі люди, сусіди і родичі допомогли провести в останню путь покійну.
Після такого для родини померлої почалися нові проблеми. На сімейній раді Ольга Василівна, порадившись із чоловіком та сином, дійшли згоди щодо усиновлення дітей. Довго й нудно збирали всілякі документи на опікунство, аж поки племінниця стала донею.
Наталочку возять на море, гарно одягають, добре годують. А мама Ольга Василівна вірить, що її племінниця-доця виросте хорошою людиною. Адже мамині-тьотині любов і недоспані ночі варті того.
Галина Оліферчук
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
