Школу традиційного китайського ушу «Шаолінь таго» (Shaolin Tagou) заснував у 1978 році майстер у сьомому поколінні, учень-мирянин Шаолінського монастиря Лю Баошань.
За 39 років звичайна школа перетворилася в цілу імперію: тисячі квадратних метрів території, спортивні зали і тренувальні бази, 35 тисяч учнів та 900 тренерів.
Тут навчають тепер не тільки традиційного ушу, а й таких дисциплін, як бокс, тхеквондо, змішані бойові мистецтва, шаолінський футбол і бойова хореографія для кіно. Учні гастролюють з яскравими шоу не тільки по Китаю, але і по всьому світі.
Випускники поповнюють лави китайської поліції, армії та спецслужб.
Дітей приймають з 5 – 6 років, а верхнього порогу немає – сюди можуть приїхати люди і старше від 30 років. Навчання в школі платне. У кожного школяра своя історія. Для когось це гонитва за мрією, а для когось – «виправна колонія».
Один з таких учнів – 11-річний Лю Юньше. «Я вступив у цю школу в 2014 році. Мені дуже подобалося займатись ушу. Я дивився дуже багато фільмів про кунг-фу, наприклад з Джекі Чаном, тому батьки і погодилися привести мене... Коли хочеться здатись, я собі кажу, що потрібно бути, як Джекі Чан», – розповів Лю Юньше.
Не меншу пошану в учнів викликають зірки кіно і майстри бойових мистецтв Джет Лі та Брюс Лі. У восьмирічної Лі Менжань зовсім інша історія. За дівчинкою просто нікому було доглядати, бо її батьки працювали. «Я в школі вже три роки. Мене привели сюди, тому що раніше, коли я ходила в садок, потрібно було, щоб хтось мене відводив і приводив. Іноді нікого не було, тому просили інших людей, тому що батьки дуже зайняті», – розповіла дівчинка.
Вісімнадцятирічна Цюань Лінь опинилася в школі за непослух і буйний характер.
«Я вчуся в школі вже дев’ять років. Удома я весь час билася і була неслухняною, тому мама привезла мене в цю школу спочатку для фізичного розвитку і для роботи над характером, але потім із часом мені сподобалось, і я сама вже не захотіла їхати», – каже, посміхаючись, Цюань Лінь.
Дисципліна в школі, як в армії: підйом о 5.30 під звуки військового маршу, зарядка, сніданок, тренування, уроки із загальноосвітніх предметів, обід, тренування, уроки, вечеря, тренування, відбій. Жодних мобільних телефонів і комп’ютерних ігор. Спілкуватися з батьками можна тільки по спеціальному стаціонарному телефону. Додому школярі їздять, як правило, тільки один раз на рік.
«Ця школа – як плавильна піч, як горнило, а непослух – лише тимчасове явище. Стільки слухняних дітей, тут така атмосфера, і вони заражаються цим. Є й такі, які, дійсно, не витримують і йдуть зі школи», – розповідає тренер закладу.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
