Олена в своєму невеликому містечку була відомою відьмою. До неї приходили, хоча й боялися, проте добре знали практично всі жителі.
Ворожіння й пророкування – це була її робота, її життя. А ще Олена постійно спілкувалася з мертвими, але далеко не з усіма. І допомагали їй в цій справі покійні мама й бабуся.
Не потрібно думати, що Олена – стара баба, що ворожить на картах. Навпаки, вона мила й приваблива молода жінка, яка має чоловіка й дочку. Просто вночі уві сні вона бачить мертвих людей. А почалося все це давно, років п'ять тому, у ніч, коли померла її матінка.
Тоді Олена жила у Львові із чоловіком, а її батьки перебували у Владивостоці. Квартира їхня розташовувалася на першому поверсі, і всі друзі постійно стукали у вікна, щоб не заходити в під'їзд. От і в ту ніч Олена почула стукіт у шибку. Прокинулася й підійшла до підвіконня. За вікном стояла мама, волосся розпущене і мокре, стоїть й посміхається.
Олена мов уві сні запитала, що вона робить тут, як опинилася у Львові? Мама сказала, що вночі повісилася, не було більше сил терпіти біль. Адже вона на рак кишечника хворіла, тож вирішила піти, щоб за нею ніхто горщики не носив. Олена тоді розплакалася, а мама лише усміхнулася й сказала, що тепер вони будуть часто бачитися, що й бабуся теж стане її відвідувати.
Вранці прийшла телеграма, в якій тато повідомляв, що мама вмерла. Пізніше при зустрічі він Олені розповів, що мама померла від серцевого нападу. Однак жінка докладно описала йому, в чому ненька була одягнена в день смерті і повідомила, що знає, від чого вона вмерла. Тато зітхнув і нічого більше не сказав.
Минув місяць після маминого похорону, Олена вже почала забувати свій дивний віщий сон. І от якось вночі вона різко розплющила очі й побачила маму, яка сиділа у кріслі напроти неї. Вона посміхнулася, і Оленин страх відразу зник. Вони розмовляли так, немов нічого не трапилося: жінка розповідала покійній мамі про успіхи донечки в садку, скаржилася на чоловіка, попросила рецепт її фірмової шарлотки й навіть записала його на клаптику паперу.
Потім мама попросила Олену не їздити на вихідні до чоловікової тітки: «Чоловік нехай з дочкою їде, а ти в будинку сиди». Так вони тої ночі й попрощалися. До слова, у машині Олениного чоловіка, коли він у неділю поїхав до тітки, урізався мотоцикл із коляскою. На чоловікові й дочці не виявилось ні подряпини, а от місце поруч із водієм, де зазвичай сиділа Олена, постраждало сильно. Надалі її покійна мама стала приходити до неї регулярно, попереджаючи про небезпеку, навіть у дрібницях вона доньці допомагала, наприклад, говорила, яка буде погода. Частенько з нею навідувалася й баба Тамара. Першого разу вона прийшла й попросила поговорити із Софією, внучкою її померлої подруги. Дівчина в той час збиралася заміж, а баба Тамара сказала, що її наречений взагалі недобра людина, і через два роки він сяде у в'язницю за вбивство. Софка Олену тоді навіть слухати не захотіла, але через шість місяців розлучилася, коли вся побита «коханим» чоловіком у лікарні лежала.
Олена чула про те, що існують медіуми. Однак вона не вважає себе такою, адже не є провідником. Всі її розмови з мертвими відбуваються наче у сні, хоча вона їх бачить й чує. До того ж, якщо необхідно щось занотувати, вона пише, а вранці в блокноті бачить запис, зроблений її рукою.
Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
