Молодь сприймає смартгодинники як належне, але так було не завжди. Класичні пристрої почали здобувати допоміжний функціонал тільки в 70-х роках минулого сторіччя, в епоху бурхливого розквіту мікроелектроніки. У статті розповімо про розвиток годинників.
XX сторіччя
Так уже склалося, що чимало передових технологій спочатку з'явилися віртуально, у творах письменників-фантастів чи кінофільмах. Стосується це й першого електронного годинника, який був представлений у популярній франшизі про Джеймса Бонда. Саме на хвилі ажіотажного інтересу до цього пристрою у 1972 році з'явився перший прообраз розумного гаджету, який вмів показувати час у момент натискання на кнопку. Ви будете здивовані, але вже через три роки були презентовані моделі з вбудованим калькулятором. У 1977 році функціонал поповнився показом «правильної» дати, таймером та будильником. Вони мали LED-екран, який на початку 80-х поступився більш досконалим ЖК-дисплеям. Уже 1983 року годинники отримали можливість демонструвати відео, але для цього потрібні були навушники та спеціальний кабель. Ще через рік у продажу з’явилися моделі з можливістю зберігати персональну інформацію та комунікувати з комп'ютером. 
90-і та початок нового тисячоліття
Саме наприкінці минулого сторіччя світ познайомився з пейджерами, які вміли показувати дату та час, транслювати новини, прогноз погоди та іншу інформацію, яку вони отримували від місцевих радіостанцій. З появою мобільних телефонів інтерес до пейджерів зник, але 1994 року технічний геній Білл Гейтс запропонував людству новий варіант розумного годинника. Він мав класичну округлу форму та вмів зберігати до 50 номерів телефонів з можливістю обміну даними з персональними комп'ютерами. Проте більш-менш сучасний функціонал цей тип гаджетів отримав у 1998 році, коли програмне забезпечення для нього мігрувало в ОС Linux. Це дало змогу впровадити чимало нових функцій, від телефонної книги до коліщатка для управління пристроєм. На початку 2000-х на ринок вивели годинники, які були зменшеною копією тодішніх смартфонів зі змінним акумулятором.
Наш час
У 2006 році смартгодинники отримали Bluetooth-модуль, який спростив комунікацію зі смартфонами. Ця технологія була впроваджена і у більш прості гаджети, фітнестрекери. Саме в них з'явилася можливість рахувати кількість пройдених кроків та спалених калорій. Поява GSM-модуля у 2009 році значно розширила автономність пристрою, надавши можливість відповідати на дзвінки, читати та відправляти СМС-повідомлення, керувати відтворенням музики тощо. У другій половині 2010-х у гаджети почали активно інтегрувати різноманітні датчики та сенсори для відстеження стану здоров'я. Якщо говорити про сучасний новий смартгодинник, то він вміє визначати рівень кисню в крові й навіть будувати кардіограму. Усі ці показники тепер записуються в пам’ять, а застосунки на смартфоні вміють їх інтерпретувати, пропонуючи скоригований план тренувань чи режим харчування.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
