Уже рік очільником Волинської обласної клінічної лікарні – цього важливого та потужного медичного закладу обласного значення, який знають далеко за межами області, – є Олександр Дудар. Попри те, що призначення на керівну посаду припало на такий досить важкий період – коронавірус, медична реформа, повномасштабне вторгнення, – Олександр Валерійович чудово справляється з усіма викликами.
Тим паче, що досвіду йому не займати, адже його професійний шлях вражає! Так, після закінчення Львівського державного медичного університету Олександр Валерійович пройшов спеціалізацію у Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. Шалімова, інтернатуру під керівництвом лікарів судинної хірургії Волинської обласної клінічної лікарні, з 2000 року працював тут судинним хірургом.
Із 2005 року Олександр Дудар завідував поліклінічним відділенням, з 2013-го був заступником головного лікаря, з 2019-го виконував обов’язки головного лікаря, а у квітні 2022 року став директором лікарні.
Отож, пропонуємо щире та відверте актуальне інтерв’ю очільника Волинської обласної клінічної лікарні Олександра Дударя, в якому він детально розповів, як медзаклад пройшов світову пандемію, які зміни передбачає медична реформа, як вплинуло на роботу повномасштабне вторгнення тощо. А ще Олександр Валерійович із помітною теплотою у голосі розповів про свою родину та рідний дім, який є для нього справжнім місцем сили.
Перший виклик – світова пандемія коронавірусу
Моє призначення на посаду припало не лише на початок реформи, яка перебуває зараз в актиній фазі, а й на пандемію коронавірусу. Будучи ще виконувачем обов’язків та готуючись до конкурсу на посаду директора, ми проводили активні дії щодо організації потужного тимчасового ковідного шпиталю, який сформували та розгорнули на території корпусу в селі Тарасове, з операційним блоками, розрахованого на 200 ліжок для пацієнтів із найважчими формами ковіду.
Наступним викликом для мене стала організація роботи ковідного шпиталю, адже в нашій клініці, як, певно, й у всіх клініках України, досвід боротьби з коронавірусом на той час був мінімальним. І тому основним викликом було, перш за все, налагодження адекватної терапії надання допомоги пацієнтам, а по-друге, безпека персоналу та створення таких умов праці, щоб унеможливити зараження медичних працівників, зробити їхню роботу безпечною і при тому всьому зберегти обіцяні їм виплати.
Так, зізнаюсь, це було вкрай складно та відповідально. Проте ми з цим викликом справились! Ми, напевно, єдині в західному регіоні, а може, і всій Україні, пройшли пандемію ефективно. Завдяки тому, що проаналізували ситуацію, скористалися досвідом роботи наших італійських колег та готувались до «найгіршого сценарію», ми уникнули можливих помилок, розділивши потоки людей на «пацієнтів» та «лікарів», «брудні» та «чисті» зони.
У нас не було жодного дня, коли виникала проблема з киснем, який був вчасно підведений до кожного ліжка, адже ми уклали договір з європейською компанією Linde Gaz про постачання рідкого кисню. Також узяли в оренду потужну кисневу систему. І тому мали запас кисню в об’ємі понад 22 тонни. Це дозволило давати максимальні потоки кисню пацієнтам, які цього потребували, зменшити навантаження на електромережі, зменшити використання коштів на кисневий концентрат, придбати вкрай необхідне обладнання для діагностики, зробити сучасну ПЛР-лабораторію, створити умови для передачі даних пацієнтів та подальшого їх аналізу.
Чотири хвилі пандемії ми успішно пройшли «на одному диханні». Заборгованості із зарплати та виплат медичним працівникам не було. Тому вважаю, що наш колектив і я як керівник справилися на всі 100 відсотків. Нам були вдячні колеги з різних регіонів за те, що ділилися з ними досвідом, а хворі з коронавірусом з інших областей прагнули потрапити до нас на лікування.
Загалом у «ковідному» шпиталі ми пролікували понад 5000 пацієнтів, з невеликим відсотком летальності.
Другий виклик – медична реформа
Щодо медичної реформи, то зрозуміло, що це виклик для кожного керівника медзакладу, тому що вона передбачає практично повну перебудову і свого бачення як керівника, й усього медичного колективу, а також кропітку наполегливу довготривалу роботу. Медична реформа – це зовсім інша модель фінансування, це зовсім інше ведення медичних записів, це зовсім інший облік та статистика, інші пріоритети і, зрозуміло, інші помилки.
Також вважаю, що наш колектив справився з цим завданням! Ми комп’ютеризували повністю весь заклад: якщо порівнювати роботу на початку запровадження реформи, то тоді вдавалось вводити в електронну медично-інформаційну систему лише 50% інформації щодо пацієнтів, що призводило до того, що ми мали дефіцит фінансів.
Наразі успішно впроваджуємо принцип «сильні тягнуть слабших», адже я наголошував, що лише командна робота врятує нашу лікарню від скорочень (оптимізації) робочих місць. Основний етап медичної реформи пройдено, лікарня повністю комп’ютеризована, проведена певна реорганізація, колектив вдалося максимально зберегти, ба більше, навіть збільшити.
Було відкрито ряд потрібних, важливих та сучасних технологічних напрямків діяльності, які надалі дали нам хороший результат як рекламний, так і фінансовий. Зокрема, ми відкрили відділення трансплантології, що було не зовсім легко. Цьому передувало відкриття відділення гемодіалізу та відділення екстреної медичної допомоги, розширення кількості ліжок у відділенні анестезіології та реанімації, акцентування на розвитку хірургічних напрямків, збільшення надання допомоги ургентним пацієнтам тощо. Усе це в комплексі забезпечило хороший фінансовий результат внаслідок підписання фактично всіх можливих пакетів з НСЗУ.
Третій виклик – повномасштабне вторгнення
Як і вся Україна, у лютому 2022 року ми зіткнулися з небаченими злом та агресією. Війна… Повномасштабне вторгнення… Відтік медичних кадрів… Графіки чергувань закрити було важко, однак робота продовжувалась. До того ж до нас на роботу прийшло багато спеціалістів з окупованих територій, інших регіонів.
У квітні-травні 2022 року клініка була переведена у формат роботи за типом військового шпиталю. До нас почали привозити наших героїв із такими травмами, які ми бачили лишень, мабуть, в інститутах у медичних книжках. На цей час понад 12,5 тисячі військовослужбовців отримали належне лікування у нашій лікарні, з них фактично 6 тисяч лікувались стаціонарно, близько 5 тисяч були прооперовані нашими спеціалістами, а понад 6 тисяч військовослужбовців – амбулаторні пацієнти, які приходять до нас з інших закладів для того, щоб отримати висновок обласного спеціаліста.
Я схиляю голову перед нашими захисниками та щиро вдячний волонтерам і меценатам, а також своєму медичному колективу, адже, будучи в операційних, розуміючи, які складні випадки траплялись, я усвідомлюю, яку титанічну роботу робили лікарі та увесь персонал лікарні!
Ми й надалі стараємося забезпечити наших бійців усіма видами лікування, доступного та позачергового, ліками та розхідними матеріалами, хорошим харчуванням, засобами гігієни та певною мірою навіть одягом.
Підсумовуючи ці три непрогнозовані виклики, які однозначно не були моєю мрією як керівника потужного медзакладу, до того ж коли війна, складно й боляче усім, не тільки професійно, а з точки зору людських емоцій, можу аргументовано сказати, що Волинська обласна клінічна лікарня однозначно проявила себе з найкращого боку!
Олександре Валерійовичу, нещодавно у лікарню приїжджав очільник МОЗ Віктор Ляшко. Як він оцінив забезпечення медзакладу необхідним обкладанням?
Розуміючи з висоти своєї посади та управлінських навичок, тотального контролю за діями та глобальної діджиталізації і гласності, навали «диванних експертів», у яких умовах працює Віктор Кирилович та які виклики перед ним поставило сьогодення, щиро співчуваю та захоплююсь його стійкістю, мудрістю і професіоналізмом.
На момент приїзду міністра кардіохірурги Волинської обласної лікарні на ще одному новому сучасному ангіографі провели понад 15 ендоваскулярних операцій. Обладнання клініка отримала і встановила за сприяння Міністерства охорони здоров’я України.
Хоча не буду приховувати, що до нас були певні претензії за те, що ми невчасно розпочали роботи зі встановлення цієї ангіографічної системи. У відповідь ми маємо досить зрозумілу причину цієї невчасності – система приїхала до нас у березні 2022 року. Тобто тоді, коли був певний відтік кадрів через початок війни. Крім того, для встановлення такого дороговартісного приладу потрібно було виготовити проєктно-кошторисну документацію, обладнати відповідне приміщення, знайти необхідні кошти, провести тендерні закупівлі через офіційний майданчик Prozorro. Усі ці дії затягнулись у часі не з нашої вини.
А коли дійшла справа до будівництва приміщення, через війну у країні капітальні видатки на будівельні роботи були призупинені. Тому нам довелося використати зароблені клінікою кошти завдяки підписанню договорів з НСЗУ, за допомоги та сприяння Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації виготовити проєкт та збудувати надсучасне приміщення.
Отож, під час візиту міністр зауважив, що хотів би, щоб у всіх медичних закладах брали з нас приклад.
Так, Віктор Ляшко неодноразово відвідував нашу клініку, добре знає наш колектив, наші діагностичні можливості, операційні потужності тощо. За рівнем оснащення наша лікарня одна з найкращих в Україні.
Адже за рік моєї каденції на посаді очільника вдалося «оживити» величезний парк обладнання, яке стояло без можливості відновлення, адже в середньому на ремонт одного апарата потрібно було знайти близько 500 тисяч гривень. А ми за цей час фактично добилися того, що у нас працює все обладнання! До того ж нам вдалося закупити багато нового обладнання: це й ангіограф, про який вже згадували, і УЗД-прилади, і стоматологічний панорамний комп’ютерний томограф тощо.
Загалом основний показник нашої роботи останніх років – балансова вартість підприємства. Так, з 2019 року, коли розпочалася медична реформа та світова пандемія, ця балансова вартість виросла практично втричі – зі 170 мільйонів до понад 500 мільйонів гривень.
А після об’єднання нашої лікарні з онкодиспансером та створення обласного медичного центру онкології Волинської обласної клінічної лікарні балансова вартість ще зросте. Зрозуміло, що зросте й потужність медзакладу – до 960 ліжко-місць. Кількість персоналу збільшиться до 1940 медичних працівників. Ми стали найбільшою в області медичної комунальною установою!
Так, за рік ми надали медичні послуги амбулаторно 170 тисячам пацієнтів. Стаціонарно проліковано понад 24 тисячі пацієнтів. Прооперовано – 14,5 тисячі пацієнтів.
Яким новим обладнанням хотіли б ще підсилити матеріально-технічну базу лікарні?
З моменту введення медичної реформи сімейні лікарі отримали можливість направляти на обстеження за електронними направленнями, зокрема на МРТ, тож у нашій лікарні стався небачений ріст кількості пацієнтів. На сьогодні черга на безплатне обстеження на МРТ сягає вже серпня 2023 року. Ми досягли такого європейського рівня, коли хворі чекають місяцями.
Така ж ситуація може повторитися з ультразвуковими та агіографічними дослідженнями. Аби цього уникнути, я б не радив медикам у районах пропонувати такі серйозні дослідження як «варіант норми» і рекомендував би на місцях пробувати розібратися із симптомами та встановлювати діагнози. Адже можуть виникати ситуації, коли хворим дійсно потрібне таке обстеження у короткі терміни, а їм доведеться чекати, що збільшує ризики для їхнього здоров’я та життя.
Так, під час останнього візиту міністра охорони здоров’я я висловив прохання, аби встановити в ВОКЛ новий МРТ-прилад, адже наше обладнання потужністю 1,5 Тесла, і ми його використовуємо ще з 2013 року. Так, він у відмінному стані, проте новий МРТ-прилад нам потрібний! Міністр пообіцяв розглянути це питання, а ще виділити нам лінійний прискорювач для онкоцентру.
Наскільки плідною та ефективною є співпраця з місцевою владою та депутатським корпусом Волині?
Хочу подякувати за підтримку Волинській обласній раді, Волинській обласній державній адміністрації, управлінню охорони здоров’я за постійну підтримку медичної сфери області. Також слід відзначити величезну допомогу та розуміння проблем медичних закладів з боку депутатів Верховної Ради, зокрема Ігоря Палиці, Вячеслава Рубльова, Ірини Констанкевич, Ігоря Гузя, Степана Івахіва.
Цікаво, а де Ви особисто черпаєте сили, аби бути ефективним керівником медичного «флагману» Волинської області?
Моє місце сили – це, безперечно, мій рідний дім. Місце, де на мене чекає моя родина. У мене ще, слава Богу, живі батьки. Жива моя 90-річна бабуся, яка багато років працювала вчителем, але мріяла разом із дідусем, щоб я став лікарем. Тож я, можна сказати, реалізував бабусину мрію!
А ще вдома на мене чекає моя кохана дружина та троє синів. З ними я проводжу увесь вільний час, якого, на жаль, не так багато, як би хотілося.
Біля будинку маю 6 соток землі, на якій росте мій невеликий садок. Люблю походити з газонокосаркою по травичці у садку. Люблю спостерігати, як ростуть дерева, які ми всі разом садили. Дерева ростуть – і діти наші ростуть! Оце найбільше щастя і найбільше задоволення!
Зі старшим сином, який навчається на дизайнера одягу, цікаво поговорити про останні світові тенденції моди, посперечатися про те, що тато нічого не розуміє в тому, як зараз потрібно одягатись (усміхається, – авт.).
Середній мій син – затятий футболіст, тож разом бігаємо із м’ячем або переглядаємо футбольні матчі улюблених команд.
А улюблене хобі мого молодшого сина дуже нагадує моє: я теж у дитинстві постійно складав різні конструктори, клеїв моделі літаків із пінцетом у руках. Певно, тому і став хірургом (усміхається, – авт.). Буває, що ми з сином кілька днів підряд можемо складати чималу конструкцію з Lego!
Аби змінити обстановку та набратися позитивних вражень, виїжджаємо на вихідні з дружиною та друзями в Карпати, у звичайну сільську хату, де на подвір’ї смажимо м'ясо та овочі, милуємося нашими розкішними українськими краєвидами.
Ми з Вами спілкуємося напередодні Вашого професійного свята. Що б хотіли побажати колективу лікарні з нагоди Дня медичного працівника?
Зараз медики стали справжнім медичним фронтом, медичним тилом для наших захисників та захисниць. Кожен медичний працівник Волинської обласної клінічної лікарні плідно виконує поставлене перед ним завдання наперекір викликам, про які я вже говорив. І кожен із нас є членом великої команди щодень, щохвилини.
Хочу висловити своєму колективу, медикам, які зараз перебувають на передовій, безмежну вдячність за щоденний подвиг, за вибір такої шляхетної життєвої місії – дбати про людське здоров’я! Українська медицина, я переконаний, стане однією з найкращих у Європі!
Нехай Бог оберігає вас, медики, за це, люди віддячують тільки добром, а доля буде прихильною. Здоров'я, достатку та позитиву кожного дня бажаю вам і вашим родинам! Незламної віри й витримки! А найголовніше – нехай українське сонце знову засяє на сході! Перемоги та миру!
Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
