В центрі уваги

Андрій Боровик: «Працюй так, щоб твій підпис став автографом»

Андрій Боровик: «Працюй так, щоб твій підпис став автографом»

Про справу «бурштиновий прокурор», юридичний бізнес в умовах війни, якість освіти в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем'янчука та що таке «успішний юрист» – у розмові із Андрієм Боровиком, ексзаступником прокурора Рівненської області, а нині проректором з наукової роботи Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Степана Дем'янчука, кандидатом юридичних наук, доцентом, професором кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін.

– Андрію Володимировичу, 24 лютого розділило наше життя на «до» та «після». Яким запам’ятали Ви перший день повномасштабної війни?

– Дуже люблю прокинутись вранці та попрацювати. Так і 24 лютого прокинувся приблизно о 4:00 та готував клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів у кримінальному провадженні. Фактичні дані є недопустимими і не повинні мати значення доказів, якщо вони є «плодами отруєного дерева» – доказ, отриманий на підставі заздалегідь неприпустимого доказу.

Приблизно о 05:10 задзвонив мобільний телефон. Телефонував мій друг із Києва Руслан, з яким ми колись разом займались спортом. Він, до речі, є чемпіоном світу з кікбоксингу. Повідомив, що Київ бомблять і розпочалась війна. Я увімкнув телевізор, але на жодному з каналів нічого про це не говорили.

Перетелефонував ректору університету Віталію Дем’янчуку та повідомив інформацію про повномасштабне вторгнення. Він уже володів ситуацією та сказав, що з метою збереження життя і здоров’я людей потрібно відмінити навчання та сформувати оперативний штаб.

Після цього я зателефонував своєму братові в місто Луцьк і повідомив про воєнні дії. Брат назвав мій дзвінок жартом та сказав, щоб я не заважав йому спати. І в цей час стався вибух – це вдарили ракетами по Луцькому військовому аеродрому.

– Ваша сім’я зараз із Вами? Не виникало бажання відправити їх за кордон?

– Бажання було. Але сім’я зі мною. Син та дочка ходять до школи, а дружина викладає в університеті. Мені особисто від колег-науковців з Чехії, Словаччини, Польщі та Німеччини було безліч пропозицій виїхати на науково-практичні конференції, читати лекції чи просто відпочити, однак, коли мої земляки живуть у підвалах, іноді голодують, не сплять в окопах, я не можу собі цього дозволити.

– У людини такого рівня, як у Вас, приватне життя часто розглядається «під лупою». Як Ви реагуєте на ті закиди, які трапляються в деяких інтернет-виданнях?

– Хочу сказати одне. Якщо про тебе пліткують – значить, ти особистість. Запам’ятайте: ніколи не заздрять поганому. Заздрять лише кращим та обговорюють кращих.

Краще бути «центром уваги» й мати скандальну репутацію, ніж знаходитись у примітивному стаді.

– У чому Ви знаходите «віддушину» від роботи?

 – Коли не було війни, дуже любив полювання. А зараз маю нове хобі. Кожні вихідні, незалежно від погоди, їду із сім’єю на озеро Світязь. Дуже люблю просто гуляти з дітьми набережною. Після поїздки відразу «світлішає» голова та з’являються нові сили для роботи.

– Не можу не запитати про справу «бурштиновий прокурор». На якому етапі зараз вона?

– Кримінальне провадження розглядається колегіально у Сихівському районному суді міста Львова у передбачені КПК строки. У нас є чітка позиція та лінія захисту, і ми впевнено рухаємось до завершення цієї історії, яку колись на рівному місці роздув завжди п’яний Генеральний прокурор Луценко, який у балеті, напевно, краще розбирається ніж у юриспруденції.

– Успішний юрист – це не красива картинка в соцмережах, це повага клієнтів та колег. Як юрист може здобути цю повагу, на Вашу думку?

– Колись один із моїх друзів мені сказав, що потрібно працювати так, щоб твій підпис став автографом. Це й повинен робити успішний юрист. Ні нагороди, ні державні премії не зроблять тебе взірцем в очах колег. Взірцем тебе зроблять лише наполеглива праця та правила ніколи не здаватись. До будинку можна увійти через двері, підвал, вікно, горище. І всі ці входи повинен знайти успішний юрист, щоб забезпечити перемогу під час змагальності процесу.

Адже, як сказав Уінстон Черчель, «успіх – це не крапка, невдача – це ще не кінець, єдине, що має значення, – мужність продовжувати боротьбу».

– Чи варто очікувати буму в розвитку юридичного бізнесу після нашої перемоги? За Вашими спостереженнями, юридичний бізнес достойно тримає удар, спричинений війною?

– Так, звичайно, достойно. У зв’язку з війною виникла низка нових цивільно-правових відносин, неабиякого значення набула адвокатська практика із захисту осіб за вчинення кримінальних правопорушень у військовій сфері. Повірте, в один день не припиняться факти ухилення осіб від військової служби, умисного невиконання наказів командирів чи факти отримання неправомірної вимоги військовими. Крім того, скільки нових позовів з’явилось у зв’язку з позбавленням мобілізованих осіб виплат за основним місцем роботи, які були їм обіцяні на момент призову, у зв’язку із незаконними діями працівників центрів комплектування Збройних сил України чи порушенням останніми вимог трудового законодавства. Разом із тим після війни юридична практика розшириться низкою позовів про відшкодування завданих воєнними діями збитків.

– Під час останнього нашого з Вами інтерв’ю Ви зауважили, що Вам подобається робота у вищому навчальному закладі, проте й досі волієте поновитись у прокуратурі. Цікаво, а на яких гучних процесах Ви хотіли б бути як прокурор? Медведчук, Шарій, путін… Хотіли б скласти обвинувальний акт для цих злочинців?

– Як не дивно, але так. Навіть прочитав студентам відкриту лекцію щодо порушення норм Женевської та інших конвенцій російською федерацією в Україні. Лише на основі наявних в мережі Інтернет публікацій мною складено таблицю порушень згаданих міжнародних норм. Так, наприклад, 2 березня 2022 року окупанти бомбардували Успенський собор в Харкові, в якому на той час перебувало цивільне населення. Після удару храм, що був найстарішою православною церквою Харкова, зазнав серйозних пошкоджень. Цікаво, що ця культова будівля вистояла під час ІІ Світової війни. Цей воєнний злочин підпадає під статтю 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни та статтю 53 Протоколу (І) до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.

– На Вашу думку, наскільки ефективно зараз виконує свої завдання Генеральна прокуратура та Спеціалізована антикорупційна прокуратура після призначення Андрія Костіна й Олександра Клименка?

– Знаю, що лише робочий час прокурорів, який тривав з 8-ї ранку до 17-ї, змінено. Тепер свою роботу вони розпочинають о 9:00. Скажу більше. Андрій Костін за час перебування на посаді не зробив жодних організаційних та кадрових змін. Структура прокуратури на сьогодні є неправильною. Штати, особливо Офісу Генерального прокурора України, роздуті. Неправильним є підхід до призначення прокурорів в Офіс Генерального прокурора України та обласних прокуратур. Ну погодьтесь, не може працювати в наглядовому управлінні людина, в якої з досвіду роботи лише 5 років юристом на «Porshe-Україна» або 6 років юристом «Інституту картоплярства». Як ці люди будуть вивчати кримінальні провадження? Ба більше, які вказівки щодо цього провадження вони нададуть слідчим? Позиція повинна бути незмінна: в офісі Генерального прокурора не можуть працювати прокурори, які не пройшли ланки обласних прокуратур, а в обласних прокуратурах не можуть працювати прокурори, які не пройшли ланки окружних прокуратур. Саме досвід роботи у прокуратурі, а не наявний юридичний стаж повинен бути першочерговим показником при призначенні на посаду.

– Андрію Володимировичу, які пріоритети Ви поставили для себе у проректорській роботі в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем'янчука?

– Як проректор з наукової роботи основним своїм пріоритетом бачу виведення наукової діяльності університету на новий рівень. І наш колектив уже багато для цього зробив. Проводиться низка наукових заходів, де виступають не лише наші викладачі, а професорсько-викладацький склад усіх провідних вищих навчальних закладів країни. Ми зареєстрували нові фахові видання з педагогіки, психології, журналістики та права. Зараз працюємо над включенням цих журналів до категорії «Б». Проводиться акредитація аспірантур та здійснюється робота щодо формування рад із захисту докторських дисертацій.

– Останні декілька років молодь дедалі частіше обирає навчання у ЗВО за кордоном. Чи свідчать ці прагнення студентів про те, що в Україні менш якісна освіта, ніж за кордоном?

– Зовсім ні. Освіта в Україні є досить якісною. Водночас, на мою думку, проблема криється саме у ЗНО. Наше Міністерство чи не бачить, чи не хоче бачити цієї проблеми. Навіщо ЗНО для вступу до приватних навчальних закладів або на платну форму навчання? Дійсно, якщо дитина хоче навчатись за кошт держави, їй для цього потрібен конкурс. Покажіть, хто кращий, та навчайтесь. А якщо батьки хочуть, щоб дитина отримала гарантоване Конституцією право на освіту і готові платити за це кошти, то навіщо їм заважати?

– Які акценти в МЕГУ робляться для забезпечення якісної освіти?

– Як каже наш ректор, найцінніше, що у нас є, – це наш колектив. У МЕГУ – колектив викладачів-професіоналів, які постійно працюють над розвитком свого наукового та педагогічного потенціалів. Ми систематично проводимо анкетування студентів з метою покращення викладання їм дисциплін. В університеті реалізується низка міжнародних програм, що дає змогу студентам навчатись і в Україні, і за її межами одночасно, слухати лекції закордонних докторів наук, професорів, брати участь у міжнародних конференціях та стажуваннях. Одного разу на факультеті журналістики я зайшов до аудиторії, а там проводився телеміст між нашими студентами, журналістами з Кіпру та Лондона щодо висвітлення проблеми ковіду міжнародними медіа. Викладачка, яка володіє грецькою та англійською мовами, перекладала запитання студентів журналістам, а їх відповіді – студентам. Звичайно, студент, отримуючи такий обсяг інформації з першоджерел, буде хотіти вчитись. Ще одним чинником для формування якісної освіти у МЕГУ є наша матеріально-технічна база. Створення нових центрів, лабораторій, навчальних кабінетів, музеїв сприяє кращому засвоєнню матеріалу студентами. Так, на юридичному факультеті для вивчення кримінально-виконавчого права створена кімната слідчого ізолятора, а на факультеті здоров’я, фізичної культури і спорту реабілітологів готують із використанням спеціальних лабораторій.

– Як покращити онлайн-освіту в Україні без великих інвестицій? Враховуючи, що деякі викладачі не мають доступу до онлайн-інструментів. Та чи практикується в МЕГУ онлайн-освіта?

– Можу впевнено сказати, що в МЕГУ відсутні викладачі, які не мають доступу до онлайн-інструментів. Як я люблю повторювати, ніколи не соромно одягнути білий пояс та почати вчитись з початку. Звісно, ми практикуємо онлайн-навчання у період карантину чи військового стану. В університеті також практикується змішана форма навчання. Крім того, наш університет одним із перших в Україні багато років тому запровадив дистанційну форму навчання. Її у нас навіть запозичили наші партнери з Угорщини, Чехії та Італії. Суть цього навчання полягає у тому, що усі лекції, практичні, семінарські заняття розміщені на відповідній онлайн-платформі. Студент, отримуючи пароль, заходить туди та самостійно навчається. Викладач перевіряє результати навчання та виставляє оцінку.

– Спілкуємося з Вами напередодні Дня юриста та Дня працівників освіти. Що б хотіли побажати колегам і студентам?

– Перш за все, перемоги для нашої України, а також любити свою роботу, адже, як сказав Стів Джобс, «єдиний спосіб зробити видатну роботу – щиро любити те, що любиш».

Ірина Белоцька

 

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Волинь, Україна, рівне, прокуратура, юристи, освіта, адвокат
В тему

Останні матеріали