У Луцьку вже 16 років діє мистецька студія «Оле-арт», яка організовує не лише арт-релакс для дорослих і дітей та різноманітні майстер-класи, а й заходи для людей з інвалідністю.
Тут їх вчать малювати любов до життя. Проте йдеться не лише про малюнки.
«Діти, як маленькі зернятка – в яку землю посадиш, якою водою піділлєш, яку порцію турботи подаруєш, таким дитя і виросте. Тому середовище формує свідомість, а любов дарує можливість приймати цей світ у всіх його проявах», - зауважує засновниця, художниця та викладачка «Оле-арт» Ольга Грицюк.
У такий спосіб художниця допомагає дітям емоційно, а не просто навчає основам образотворчого мистецтва. Наразі в мистецькій студії активно працюють над проєктом «Намалюю любов до життя» від громадської організації «Асоціація «Оберіг Мистецтва» та «Оле-арту», в якому вже рік системно займається дівчинка Уляна. Тут для її фантазії немає обмежень. Уляна створює чудові картини. У її доробку вже є чарівний ліс, пташки, ангели, зима, натюрморт тощо.
«Зараз ми з нею пишемо акриловими фарбами на полотні. Хочемо привернути увагу до проблеми реалізації талантів дітей з інвалідністю, адже вони мають приховані здібності й потрібен підхід, аби їх проявити», - ділиться Ольга.
До слова, засновниця мистецької студії вже 7 років займається з групою людей з інвалідністю. Сюди приходять люди віком від 25 до 40 років, аби морально відпочити, розслабитися, поспілкуватися, поділитися своїми тривогами або ж просто знайти того, хто їх зрозуміє.
«Як педагог, я апелюю до їхнього розуму та задатків. Так, вони мають фізичні вади, але вони можуть себе розвинути, як особистість. Саме над цим ми й працюємо. Найчастіше проводимо арт-терапію. Раніше ми часто писали й живопис, й графіку, й інші основи, але зараз заглибилися в заняття більш психологічного плану», - додає викладачка.
Як вона зауважує, на таких уроках учасники роблять певні вправи, аналізують їх, обговорюють проблемні питання та через творчість змодельовують їх.
«Мені часто пишуть: «Як добре, що в нас є ці заняття», «Ви в мене вселили таке чудо, я додому повертаюся, ніхто не вірить, що це я». Справа в тому, що я чітко пояснюю, де вони знаходяться, що вартує життя. Важко достукатися до людей, які перебувають у стані печалі, безвиході. Але я завжди наголошую на тому, що якщо вони хочуть відчувати себе повноцінними, то насамперед мають прийняти те, що з ними відбувається. А друге: не треба чекати, що хтось допоможе, треба самому допомагати іншим», - розповідає засновниця «Оле-арт».
Засновниця студії розповідає, що робота з дітьми з інвалідність ведеться в інтеграційному руслі. Тобто у звичайній групі є хтось один, хто має певні вади.
«Тоді діти вчаться, як приймати один в одного. Вони комунікують, питають те, що їх цікавить. У такий спосіб ми вчимо без слів.
До всього ж все, що ми робимо – це мотивація для інших не здаватися. Адже якщо здаватимуться люди, які мають здорове тіло, то що казати про тих, які не мають цього, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами», - додає пані Ольга.
Також вона наголошує, що найціннішим є те, аби потрапити в середовище активних та здорових людей, які показуватимуть приклад. Їм важливо відчувати, що їх прийняли в суспільство.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
