В центрі уваги

Сергій Ковальчук — про мінуси приєднання Заборольської ОТГ до Луцька: «Міські депутати далекі до проблем селян»

Сергій Ковальчук — про мінуси приєднання Заборольської ОТГ до Луцька: «Міські депутати далекі до проблем селян»
Сергій Ковальчук

«Я йду в депутати у Луцькраду не з власної вигоди, а щоб лобіювати інтереси мешканців своєї громади»,  – так говорить молодий волинський бізнесмен Сергій Ковальчук.  Він три роки є депутатом Заборольської ОТГ, яку примусово, незважаючи на протести серед її мешканців,  приєднали до Луцька.  Тож проблеми і потреби селян йому добре відомі.

Більше того, він є головою земельної комісії, тож добре знає, як приєднання може залишити без землі тих, хто обробляв її десятиліттями, – простих селян.

– Заборольську ОТГ, без згоди її мешканців, приєднали до Луцька. Селяни влаштовували протести, перекривали дорогу, зрештою  зараз шукають заступництва у суді. Чому ж люди так бояться стати частиною Луцька?

– 97% наших людей категорично проти приєднання до міста і просять нас, своїх депутатів, аби ми повпливали на ситуацію. Змушували нас виходити разом із ними перекривати дорогу. Вони категорично налаштовані і кажуть, що навіть не підуть на вибори. Зараз у нас позов в суді до Кабміну проти приєднання.

– Ваша ОТГ чи не єдина, яка всім своїм атовцям виділила землю…

– Так, в нашій ОТГ немає жодного атовця, який би не отримав наділу, а це понад сотня людей. У нас навіть атовці з Луганська і Донецька, ті що є переселенцями, теж одержали землю. Всіх до одного забезпечили.

– На території вашої ОТГ – багато потужних агропідприємств. Яка позиція їхніх керівників щодо приєднання до міста?

– Ми з ближніх сіл міста перші за кількістю землі, яка використовується згідно із сільськогосподарськими призначеннями. І дійсно, в нас багато великих агропідприємств, які орендують землю на території нашої ОТГ. І вони теж бояться приєднання до міста. Міська рада вже створює агровідділ, який буде  займатися агропідприємствами. Розумієте, зараз аграрний сектор і так не розкошує, і якщо їм ще підняти податки, то їм буде дуже важко.

–  Які ще мінуси приєднання до Луцька?

– Віддалений центр. Це ж 20 кілометрів до міськради, і людям, як я уже згадував, за елементарними довідками потрібно буде долати цю відстань. Друге: приватизація, утримання земель – все це погоджується з органом місцевого самоврядування. Норми, які зараз прописані в нормативно-правових документах міста, не реальні до виконання для селян. Приміром, аби подати заяву на приватизацію землі, потрібно подати зйомку.

Зйомка має бути затверджена «архітектурою» і внесена в план. Землю можуть втратити селяни, які отримали її з колгоспу, і, відповідно, вони ж не мають ніякого права власності на неї. Обробляють землю на чесному слові, так би мовити. Ви знаєте, я голова земельної комісії. В нас роботи досить багато, ми на комісіях проводимо час з ранку до вечора, аби розібратися з усіма питаннями. Не знаю, як це буде можливо робити в міськраді.

– Земля після приєднання теж стане дорожчою?

– Тут взагалі Григорій Пустовіт (секретар Луцькради, – прим.) видав абсурдне твердження, що для нас приєднання добре в тому плані, що тоді землі і житло в нас стануть дорожчими. Тобто люди мають радіти, що для них і їхніх дітей подорожчає земля і житло і що вони змушені будуть купувати землю вдвічі дорожче? І це страшний мінус для селян, які нічого не зможуть купити. Місто нажене ціни на землю, селянам вона стане не по кишені. 

– Ще з найболючіших питань – бюджет?

– Так, ми поробили практично всі дороги, поосвітлювали всі вулиці, почали займатися дитячими майданчиками, біговими доріжками, будуванням школи. Що тепер буде з нашим бюджетом розвитку? Ми боїмося, що нам його не залишать, він піде в місто і вже там вирішуватимуть, скільки грошей «кинути» селянам. А яка буде комунікація влади і громадян? Людина звикла, що може будь-коли прийти до голови на прийом. У нас у селі все по-сільському.

Люди приходять додому до голови чи депутата і вирішують свої проблеми. У місті це нереально. Подивіться на турнікети в міськраді, навіть я, депутат, не можу просто так потрапити, куди мені потрібно, вони ж навмисне так огородилися цими «шлагбаумами» від людей і їхніх проблем.

– Що вдалося зробити за ті три роки, коли ви є депутатом?

– У нас ніде не було доріг. Ми за ці три роки заасфальтували всі вулиці, підсвітили їх, розбудували і взяли на своє утримання ФАПи, які, згідно з новою реформою, мали б бути закриті. І якщо ми цим врятували життя хоч одній людині, то цей крок вже був виправданий. Зараз уБогушівці ми працюємо над соціальним житлом для наших медпрацівників. Усі багатодітні отримали земельні наділи. Добудовуємо школу в селі Забороль.  І все це за гроші громади, область зовсім мало допомогла нам.

Також ми придбали три шкільні автобуси, тож доїзд дітей забезпечений на 100 відсотків. З моєї ініціативи було створене комунальне господарство КП «Забороль». Придбали сміттєвоз, трактор – у нас централізовано вивозиться сміття, прибираються вулиці. Ми були самодостатньою громадою. І це знов ж таки вказує на порушення з боку Мінрегіону, бо за вимогами самодостатня громада не підпадає під об’єднання.

– Знаю, ви також займаєтеся благодійництвом…

– Я намагався допомагати людям, ще коли і не був депутатом. На Миколая завжди веземо в дитячі будинки подарунки. Десь потрібно автобус заправити, десь якийсь фестиваль профінансувати... Нещодавно допомогли хлопчику, який на інвалідному візку. Наш голова сам його побачив і став звертатися до різних бізнесменів. Дитині потрібно було 30 тисяч євро на переліт і реабілітацію, а прооперувати його мали безкоштовно. Але для батьків і 30 тисяч євро було непосильною сумою. Завдяки згуртованості депутатів, школи і всіх небайдужих буквально за місяць часу сума була зібрана. Зараз він уже Канаді.

– Знаю, у вас дуже потужні соціальні програми, тепер вони будуть громаді не по кишені?

– Хочу зупинитися на такому прикладі. В нас з цією медичною реформою в районній лікарні перестали давати інсулін для хворих на цукровий діабет. Приходять до нас батьки, жаліються: «Як нам бути з хворими дітьми?» Ми швидко скликаємо сесію, переносимо кошти з будівництва дороги, за 2 – 3 дні перераховуємо гроші на районну лікарню – ті далі мають змогу видавати ліки. Коли у карантин скасували маршрутки, ми возили людей на діаліз. Це в місті з одними запитами, відповідь на які потрібно чекати 10 днів, буде просто не можливо. Час для важко хворих людей грає не на користь.

– Зараз, як ви казали, справа проти приєднання розглядається в суді? Які перспективи?

–Днями було перше засідання. Був представник відповідача з Кабміну. Нас запитали, чи не готові ми забрати свій позов, ми сказали, що ні. Їх запитали, чи вони згодні визнати, що вони не конституційно приєднали нас до міста. Їхня відповідь теж була «ні». Тепер чекаємо наступного розгляду справи в суді.

– Як плануєте діяти, якщо суд буде не на вашу користь?

– Ми люди маленькі і багато зробити не можемо. Вихід один – рухатися вперед, відштовхуючись від ситуації. Нам потрібно, щоб в міськраді було побільше депутатів від нашої ОТГ, які зможуть відстоювати бюджет розвитку свого села, зможуть зробити все, аби проблеми і потреби села не відкинулися на задній план. Свої депутати будуть потрібні однозначно. Але нове законодавство зроблене так, що ми, як ОТГ, не зможемо висувати своїх кандидатів, тільки партії. А сільські депутати здебільшого позапартійні, і вони не політики, а переважно– господарники.

Якщо ми не зможемо перемогти це приєднання, то потрібно, аби якомога більше наших нині чинних депутатів ОТГ потрапили в міськраду, вони вже за ці роки знають, як комунікувати з людьми і як їм допомагати. Міські депутати далекі до проблем селян.

– Все-таки, на вашу думку, чому ж так майже насильно вашу громаду приєднують до Луцька, який із вас зиск місту?

– У нас жителі села звинувачують у цьому неправомірному приєднанні тих, хто зараз керує містом, – колишніх укропівців. Скільки ми зверталися до Палиці, щоб він пролобіював наші інтереси, нам просто дали знати, що все уже вирішено і Палиці потрібне це об’єднання, аби статус обласного центру не перейшов на Рівне. Я думаю, основна причина – це землі. І тому, коли нас приєднають до міста, ми будемо промзоною.

Все, що тут буде робитися, – це важкі підприємства, заводи і все. Нас будуть забруднювати, користуватися нашим благоустроєм і розбивати наші дороги. Цілком можливо, що облаштують у нас сміттєзвалище.

– Саме тому ви вирішили йти в депутати міськради?

– Я йду депутатом від партії «Слуга народу» від нашого округу. Я мушу це зробити, оскільки я вже вступив на цю дорогу, пробувши три роки депутатом,чимало сил і часу вклав у добробут громад. То зараз, маючи навики і можливість потрапити до партії, я просто мушу піти, аби не дати пустити по вітру все, що нам вдалося зробити і досягнути.

Ганна Лісова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Інтерв'ю, вибори, Політика, Волинь, луцьк, децентралізація
В тему