Нещодавно на Волині пацієнтці під час операції видалили понад сотню (!) камінців у жовчному міхурі. І подібні проблеми можуть виникнути в багатьох. Адже жовчнокам’яну хворобу в Україні має кожен п’ятий віком 60+!
Тому сьогодні пропоную дізнатися, від чого ті камінці утворюються, чим не безпечні для здоров’я, як організм сигналізує про хворобу та чи складно її лікувати. А проконсультує нас лікар-хірург Медичного об’єднання ЛМТГ Олександр Масіков. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Олександре Володимировичу, почнімо із загальної інформації про те, що являє собою жовчний міхур і які функції в організмі він виконує.
– Жовчний міхур – це порожнистий орган, функцією якого є накопичення жовчі, яку утворює печінка. Під час прийому їжі жовчний міхур скорочується, і порція жовчі надходить в кишківник для травлення.
– Із яких причин жовчний міхур може давати збої в роботі та як вони проявляються?
– Жовчний міхур є ланкою складної системи травлення. Тому і страждає насамперед від неправильного харчування: вживання жирної, смаженої їжі, алкоголю, від порушення режиму харчування, переїдань. Крім того, причиною проблем із жовчним міхуром можуть стати стреси, гормональні збої.
– Чи є найпоширенішою проблемою жовчного міхура жовчнокам’яна хвороба? І чи правда, що камінці в жовчному має кожен п’ятий українець?
– Зазвичай появі камінців передує функціональне порушення, про яке, мабуть, усі чули – дискінезія жовчовивідних шляхів. Порушення відтоку жовчі з часом призводить до випадіння складників жовчі в осад і утворення каменів. Що ж до статистики, то захворюваність значно відрізняється у людей різного віку та статі. Тому, мабуть, правильніше сказати – «у кожного п’ятого українця віком 60 років і старших».
– Які ті камінці за структурою, міцністю?
– За структурою вони поділяються на холестеринові і пігментні (складаються із жовчних кислот3). Холестеринові камінці світлі, пігментні – темні. Але всі вони зазвичай не є міцними та легко руйнуються, іноді просто після висихання.
– Якого максимального розміру можуть досягати і за скільки часу?
– За розмірами жовчні камінці можуть бути від міліметра і до трьох-чотирьох сантиметрів у діаметрі. В одних людей утворюється багато дрібних камінців (як у випадку, про який ішлося на початку розмови), в інших же – один-два, але великі. Сантиметровий камінь може утворитися за рік, а далі протягом іще десяти років не змінюватися в розмірах і ніяк не турбувати людину.
– Понад сотня камінців у жовчному, які видалили жінці, – це вже якась патологія чи таке часто трапляється?
– Жовчнокам’яна хвороба – це вже патологія. А яка кількість камінців – для діагнозу значення не має. Але перебіг хвороби при різних розмірах камінців може відрізнятись.
– Які симптоми можуть свідчити, що в людини ЖКХ?
– Найчастіше людей турбують гіркота в роті, біль після їди в правій половині живота чи під ребрами. В ускладнених випадках – здуття живота, нудота, блювання, підвищення температури тіла, жовтяниця.
– Якщо хвороби не лікувати, то якими можуть стати наслідки? Чи може пацієнт померти?
– У найгірших випадках можуть розвиватися серйозні ускладнення, такі як жовчний перитоніт, гострий панкреатит, механічна жовтяниця із запаленням жовчних проток, у рідкісних випадках – навіть жовчна нориця (поява отвору, крізь який жовч із міхура потрапляє в кишківник). Крізь цей же отвір у кишківник можуть потрапити3 великі камені і спричинити його непрохідність. Усе це є важкими ускладненнями, які потенційно можуть призвести до смерті пацієнта.
– Які обстеження треба пройти, щоб перевірити жовчний?
– Найпростішим і найдієвішим є ультразвукове дослідження черевної порожнини. Переважно його достатньо для діагностики жовчнокам’яної хвороби. В ускладнених випадках можуть знадобитися й інші, складніші обстеження.
– Чи всі їх, за наявності скерування від сімейного лікаря, оплачує Національна служба здоров’я (НСЗУ)?
– Так, але скерування від спеціаліста має бути обов’язково. В разі стаціонарного лікування НСЗУ оплачує випадок у цілому, а не кожне обстеження, консультацію чи операцію окремо.
– Чи всі операції на жовчному можна провести лапароскопічно – через невеличкі надрізи в шкірі мініатюрними інструментами, роботу яких хірург відстежує на екрані комп’ютера?
– Станом на сьогодні лапароскопічно проводяться близько 95 відсотків таких операцій. Але є ускладнені випадки, ситуації, коли в пацієнта нестандартна анатомія. Тоді все ж доводиться виконувати розріз живота – лапаротомію.
– А жовчний міхур теж треба видаляти разом із камінцями?
– Аналогічне запитання досить часто ставлять мені пацієнти. Ця тема досліджена в минулому сторіччі і давно закрита. Жовчний міхур видаляють завжди разом із камінцями. Немає змісту зберігати цей хворий орган, адже в ньому в найкоротший термін знову утворюються камені. Крім того, при збереженні жовчного міхура ризик післяопераційних ускладнень невиправдано високий.
– А чи можна ті камінці подробити і таким чином звільнити від них жовчний міхур?
– Навіть якщо це вдасться, то з великою ймовірністю це призведе до скупчення фрагментів у жовчних протоках та, як наслідок, – їхньої закупорки і розвитку так званої механічної жовтяниці: коли жовч не може вийти з печінки у кишківник, тому всмоктується в кров, і ми помічаємо зміну кольору шкіри та очей на жовтий. Такий стан знову ж приведе пацієнта в операційну. Крім того, він додатково загрожує розвитком холангіту (неспецифічного запалення жовчних проток), сепсису, печінкової недостатності.
– Якщо жовчний міхур видалити, то в тих його протоках, які лишилися, знову можуть утворитися камінці?
– Невисока ймовірність утворення каменів безпосередньо в протоках існує. Але це буває вкрай рідко – менше, ніж в 1 відсотка пацієнтів.
– Що робити, аби цьому запобігти?
– Треба уникати тих факторів, які призвели до утворення камінців у жовчному міхурі: не переїдати, особливо на ніч, уникати жирної, смаженої їжі, алкоголю. Тим паче, що здорове харчування, вживання достатньої кількості води та фізична активність – це те, до чого повинні прагнути всі ми, не залежно від наявності чи відсутності камінців у жовчному. Бо такий спосіб життя допомагає кожному, не залежно від наявності чи відсутності захворювань, зберегти своє здоров’я протягом більшого часу.
– Якщо в сім’ї хтось має чи мав ЖКХ, чи збільшується ймовірність появи камінців в інших родичів?
– Так, ця закономірність чітко прослідковується. Нерідко доводиться оперувати кількох пацієнтів із однієї родини.
– Такі люди, маючи спадкову схильність, повинні частіше за інших перевіряти свій жовчний? Чи, якщо нічого не турбує, можна не ходити до лікаря?
– Звісно, якщо в когось із близьких родичів виявили таку проблему – не зайвим буде звернутись до сімейного лікаря з метою обстеження, навіть якщо нічого начебто й не турбує. Адже нерідко пацієнти, в яких виявляють камінці в жовчному міхурі, не мають скарг і лише при детальному розпитуванні зізнаються: вже роками відчувають дискомфорт у ділянці жовчного міхура, просто «звикли» до цього. Такий стан називається «нормалізацією відхилення», коли ми не зважаємо на певні нібито незначні проблеми. Проте саме це і призводить до появи ускладнених випадків жовчнокам’яної хвороби. Тому всім раджу не нехтувати своїм здоров’ям і регулярно обстежуватись у свого сімейного лікаря.
– Сподіваюся, читачі дослухаються до ваших порад і це допоможе їм бути здоровими довгі роки.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
