Поради

Святі Петро та Февронія

Святі Петро та Февронія

Те, що кохання недовговічне – знають усі. Науковці навіть встановили вік життя любові. І триває він, за останніми даними, від 3 до 7 років. Якщо раніше партнери намагалися владнати свої стосунки, то зараз подружжю простіше розійтися, ніж працювати над шлюбом.

Та що робити, коли ви, на відміну від вашої половинки, не готові до розриву? Велику силу має молитва Петру та Февронії за збереження сім’ї.

 

Ця історія відбулася близько 1200 року. Петро та Февронія були реальними постатями, відомі, як князь Давид і його дружина Евфросинія. З часом їхня біографія обросла фантастичними подробицями та перетворилися на казку.

Вперше описом життя святих зайнявся літописець Ермолай Прегрішний. Роботу він розпочав за настановою митрополита. Тоді автор навіть не здогадувався про те, що його твір стане зразком для наслідування і очолить список кращих трудів XVI століття.

 

Біс у образу чоловіка

Події міфу розгорнулися в місті Муром. На переломі 1200 років на цій території правив мудрий князь Павло. Життя його протікало спокійно, аж раптом сім’я його стала заручницею злого біса. До дружини монарха ночами почав приходити змій. В образі Павла він намагався спокусити жінку. Та благовірна, розуміючи хто насправді стоїть перед нею, щоразу відмовляла духу.

Тоді Павло вирішив здолати демона хитрістю. Він підмовив дружину розпитати у змія про те, як він загине. Княжна так і поступила. Тоді біс розповів, що загине від руки меншого брата Павла – Петра, що поборе його Агриковим мечем.

 

Плата за лікування - шлюб

Юнак, як тільки почув про пророцтво, не роздумуючи вирішив допомогти. Він знайшов меч та тієї ж ночі вбив змія, який постав перед ним в образі брата. Довгою та тяжкою була боротьба. Проте, юнак здобув перемогу. От тільки ядовита кров демона заляпала його тіло і шкіра відразу покрилася страшними ранами.

Найкращі знахарі лікували сміливця, та марно. Ніхто не міг йому допоїти. Вість про молодого князя, що помирає від жахливої хвороби, дійшла до сільської знахарки, бідної доньки бджоляра, Февронії. Дівчина була мудрою, розважливою та доброю. Подейкували, що дар зцілення їй послав сам Господь. А ще казали, ніби панночку слухаються дикі, лісові звірі.

Довго гінці правителя благали дівчину допомогти Петру. Подумавши вона сказала, щоб привели чоловіка до неї. Але допомогти йому дівчина погодилася лише за однієї умови: князь стане її чоловіком.

Така плату панночка забажала не від капризу. Ще до знайомства з хлопцем, вона знала, що їм напророчено долею бути разом. Саме тому, до Февронії у молитві звертають дівчата, які хочуть вийти заміж. Свята знає, хто кому судився і швидше влаштовує зустріч майбутньому подружжю.

 

Справдження небесної волі

Чоловік, почувши таке прохання, – погодився. Та в душі розумів, що ніколи не одружиться з простою дівчино. Знала про це і чаклунка.

Саме тому Февронія, давши князю ліки, наказала намазати всі рани окрім однієї. Загоїлись виразки, та місце, яке він не намастив маззю, знову заразило хворобою все тіло. Ще раз звернувся юнак по допомогу. От тільки вдруге не ризикнув зрадити свою обітницю та обвінчався з селянкою.

Спочатку не просто було зжитися Петру і Февронії. Дружина вирізнялася особливим милосердям. Вона годувала голодних, допомагала бідним. За простоту та сердечність покохав її князь.

 

Разом у незгоди

Після одруження, Петро почав правити містом. Піддані його поважали та слухались. Проте, вельможі соромились того, що їхньою правителькою стала селючка. Зговорившись, вони вигнали її з Мурому. Разом з нею пішов і князь.

Коли пара, покидаючи місто, пливла у човні, на жінку задивився одружений чоловік. Мудра княгиня помітила його захоплення. А тоді сказала: «Попий води з одного боку човна. А тоді черпни водиці з іншого. Однакова вона на смак? Ось так і з жінками! Не слід тобі на чужу дружину бажати, коли в самого така сама». Незнайомець присоромлено опустив голову.

Довго князь горював через те, що покинув рідне місто. Але жінка заспокоювала його і сказала, що все владнається. Так і сталося. У Муромі, придворні боролися за владу до крові. В результаті правити стало нікому і народ повернув з вигнання Петра з Февронією.

Відтоді місто не знало горя, бо мудрість подружжя не мала меж.

 

Навіть на небо разом

Довгі роки подружжя жило у мирі. У парі народилися п’ятеро чудових діточок, що виросли достойними християнами. Навіть старість не применшила їхнього кохання.

На схилі віку пара пішла в монастир. А перед тим вони домовилися, що помруть в один день та одну годину. Так і сталося. В різних келіях їхні душі відлетіли 8 липня 1228 року.

Заповіла княжа сім’я поховати їх в одній могилі. Та люди не виконали прохання. Не гоже, говорив народ, монахів разом ховати. Поклали закоханих у різних місцях. А на ранок тіла опинилися поряд. Декілька разів переносили покійників. Та дивом, вони завжди опинялися один біля одного. У цій події народ побачив Боже благословення і пару поховали разом.

Років через триста Петра та Февронію зарахували до лику святих. Пам’ять муромського святого подружжя Петра і Февронії церква відзначає 8 липня. Пари з усього світу просять у святих захистити їхню любов.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему