Поради

Чудеса святині Почаївської лаври

Чудеса святині Почаївської лаври

Почаївська ікона Божої Матері – древня чудотворна ікона, одна з найбільш шанованих Православною церквою, зберігається в Почаївській лаврі (м. Почаїв, Тернопільська область).

Свій початок історія прославленої Почаївської ікони Божої Матері бере з 1559 року. У середині XVI століття на Волині, не далеко від Почаєва, в помісті Орлі жила православна поміщиця Ганна Гойська, яка залишилася вдовою. Того часу волинською землею проїздив грецький митрополит Неофіт. На щире прохання Ганни Гойської він зупинився в її маєтку. «Богобоязлива Гойська» сердечно прийняла іменитого гостя та, за звичаєм, із повагою опікувалася ним. На подяку за сердечну гостинність, а, найімовірніше, натхненний Самою Царицею Небесною, Неофіт благословив Гойську древньою іконою Богоматері з Предвічним Немовлям – образом, який привіз із Константинополя. Отриманий великий дар Гойська зберігала певний час у своїй замковій молитовні. Аж ось, за тогочасними розповідями, домашні побожної вдови почали помічати, що від ікони
йде якесь незвичайне світло. Слуги сповістили про це поміщицю, але вона довго не зважала на їхні розповіді, поки, нарешті, сама не по-
бачила в сонному видінні ікону «у великому світлі». Але й тоді Гойська не звернула на це особливої уваги, поки світла, що виходить від
ікони, не побачила вже наяву.

У Ганни Гойської був сліпий від народження рідний брат Пилип Козинський. Ганна підказала йому звернутися з молитвою до дарованого образа Пресвятої Богородиці з проханням про дарування зору. І щойно її брат щиро помолився перед святинею, і він почав бачити, ніби ніколи й не був сліпим. Після такого дива Гойська вже не зважувалася тримати ікону в себе, й, зібравши ченців, священиків з хресним ходом та співами перенесла її на Почаївську гору та віддала на вічне зберігання ченцям.


З цього часу від ікони виливаються чудеса, ніби рікою. Сотні разів усенародно засвідчено цілющу силу, що виходила від чудотворного образа Почаївської Божої Матері. Якої тільки допомоги не отримували від неї люди! У 1664 році юний син поміщика Івана Жабокрицького Симеон, омивши водою очі від Стопи Богоматері, зцілився від величезного більма на оці. Однак невдовзі він тяжко захворів і помер. Батьки, оплакавши
його, вже приготували тіло до поховання, тим часом бабуся небіжчика, пані Свіщевська, зі сльозами благала Пресвяту Богородицю на горі Почаївській: «Сього внука мого присвячую Тобі, – молилася вона, – тільки яви на ньому благодать Свою, зглянься на сльози батьків, зроби
його живим і здоровим». Після цього померлий, який пролежав від ночі до полудня, раптом простягнув руки та попросив пити і їсти, а незабаром устав зі свого смерт ного ложа.


У 1674 році один монах, який перебував у турецькому полоні та гаряче молився Пресвятій Діві Почаївській, у день Успіння був чудесним чином перенесений до Почаєва, де донині зберігаються його кайдани. Та, напевно, найвідоміше диво сталося 1675 року. Влітку 1675 р. монастир обложили турки. Сили захисників були нікчемні: слабка монастирська огорожа, а декілька кам’яних будівель не становили для ворогів серйозної перешкоди. Ченці і миряни старанно молилися перед чудотворною іконою, звертаючись за заступництвом до Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Раптово над храмом з’явилася Сама Небесна Цариця. На чолі Богородиці з’явилося ураженим туркам і численне небесне воїнство. З переляку турки стали стріляти у видіння, але стріли поверталися назад, вражаючи їх самих. У паніці, вбиваючи один одного, вони бігли з монастиря. Деякі з полонених згодом хрестилися і назавжди залишилися в Почаївській обителі. Того ж 1675 року при облозі монастиря турками одному монахові вороги відтяли голову. Він узяв свою голову в руки і пішов з нею в собор до ікони Пресвятої Богородиці – поклав свою голову перед Нею і тоді упокоївся. Ось уже понад чотириста років як перебуває ця ікона в Почаївській обителі, залишаючись свого роду осередком її молитовного життя.


Далеко не на кожну людину виливаються чудеса, але кожному, хто звертається до чудотворного образа із сердечною вірою, і таємно, і явно подається допомога духовна чи тілесна.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему