Життя Уляни було розписане як по нотах. Закінчення школи та атестат з відзнакою, університет з червоним диплом, а згодом посада керівника на юридичній фірмі. Усе, як мріялось ще зі шкільної парти. Батьки не могли натішитись своєю єдиною донькою. Лиш одне хвилювало материнське серце: їхня Уляна ніколи не відчує, що таке бути мамою.
Аварія позбавила материнства
Якось дівчина, їдучи з колегами із чергового відрядження, потрапила в страшну аварію. На щастя, життя Уляні вдалося врятувати. А от вирок, який поставили лікарі дівчині, шокував усю родину – вона ніколи не зможе мати дітей. Уляна намагалася про це не думати. Шукала порятунку в роботі, але коли бачила маленьких діток, які туляться до своїх мамусь, серце розривалося від болю. Тоді вона просто замикалася у собі, залишаючись наодинці з невимовним болем. Знайомств із чоловіками Уляна теж не заводила. Вважала, що не має права руйнувати чиєсь життя. Та й сама боялася розчарувань. Однак її життя змінилося після зустрічі з Віктором.
Із 35-річним чоловіком Уляна познайомилася на роботі. Він звернувся в їхню фірму, аби вирішити проблему із заповітом батька. Жінка люб'язно вислухала клієнта і призначила зустріч через тиждень. А Віктор сидів, і ніби зачарований, дивився у великі, сповнені теплоти і ніжності, очі Уляни. Здавалося, таких щирих очей він не бачив ніколи. Жінка усміхнулася і ще раз повторила: «Прийом закінчено. Побачимось через тиждень. І не забудьте підготувати документи». Віктор зніяковів і попрямував до дверей, не сказавши ні слова. А ввечері той самий чоловік чекав Уляну Сергіївну з роботи з величезним букетом троянд. Вона тоді вперше за кілька років прийняла квіти.
«Я не зможу подарувати тобі сина»
Уляні було добре із Віктором. Він піклувався про неї, як про маленьку дитину. Вперше за багато років жінка відчула себе дійсно щасливою. Але будувати якісь плани не насмілювалась, та й Віктор про майбутнє нічого не говорив, ніби щось приховував. Розуміючи, що кохає, Уляна хотіла у всьому зізнатись, але постійно відкладала на потім, свідомо відтягуючи час. Не хотіла завдавати болю ні собі, ні коханому. Однак одного разу жінка таки вирішила розповісти усе Віктору. «Я кохаю тебе, тому не можу приховувати правди. Я не зможу народити тобі дитинку», – промовила ці слова зі слізьми на очах, і ніби, знаючи реакцію заздалегідь, завмерла. Віктор нічого не сказав, лиш обійняв кохану і міцно притиснув до себе. А через кілька секунд подивився у вічі Уляні і промовив:
– Після смерті дружини я сам виховую двох доньок. Вибач, що не розповідав. Боявся, що ти…
– Я буду для них чудовою мамою, – перебила його Уляна.
З тих пір минуло кілька років. Уля вкладає у своїх дівчат серце і душу, а коли чує таке бажане «мамо», здається, що вона – найщасливіша жінка у світі.
Ірина Куприсюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
