Поради

Сусідка перевтілювалася у жабу

Сусідка перевтілювалася у жабу

Давненько це було. Проте Феодосія Бондарук (ім’я та прізвище змінено) й досі при згадці про містичні події відчуває себе ніяково. Повернувшись увечері з роботи до оселі, вона побачила у своїй хаті величезну чорну жабу із жовто-зеленими плямами, волохату, до того ж.

Мабуть, оте земноводне створіння закинув через вікно якийсь невдаха-жартівник. Кватирку не було зачинено, а пані Феодосія мешкала на першому поверсі. І вірогідно жаба самотужки прорила під полицею своєрідний тунель й таким чином опинилася в хаті. Та господиню вразила дивна поведінка істоти: пильний погляд, надування пащек. Дивні звуки, щось на кшталт кумкання чи шипіння. Вона наче б то дражнила пані Бондарук, викликаючи в неї почуття великої огиди та відрази.

«Вбити оту бридоту або викинути її геть!» – ось яка думка була в господині квартири. Та, вочевидь, істота зуміла прочитати думки й помалу почала рачкувати в інший бік. Проте господиня виявилася спритнішою. Схопивши величезного деркача, наздогнала жабу, але остання зуміла просунутися у самісінький кут. Вона й далі надувала пащеки, при цьому випускаючи бридку слизь. Тоді пані Бондарук від огиди ледь не знудило. «Вбити, вбити, вбити падлюку», – кілька разів вона промовляла сама собі. Але ропуха була налякана не менше. Притиснута деркачем до стінки несамовито пручалася, метеляючи волохатими кінцівками в різні боки. На якийсь момент Феодосії навіть стало шкода істоту. Проте слабкість подолала. Згребла жабу – й прожогом до туалету. Без зайвих вагань шубовснула в унітаз. Залила відром води. Потім ще і ще. Та жаба намагалася видертися назовні. Довелося ще відро окропу вилити… Далі – неприємний біль у серці, нудота.

«Втомилась я вкрай. Відпочити треба», – перше, що спало їй на думку. Перед очима усе пливло, захотілося спати. Насилу допленталася до ліжка. А далі впала в забуття.

Наснилось їй, начебто й вона приймає купіль в каламутному озері. Довкола неї скачуть жаби. Раптом ці створіння почали ковтати одне одного. Доки не лишилась одна, гігантських розмірів. Між тим ця істота пливла до Фео -досії, вочевидь, щоб і її проковтнути. Жінка встигла побачити рот здоровенних розмірів, мов безодню печери, несамовито зойкнула й прокинулася. За вікном вирувала гроза. Щоправда, якась дивна: з яскравими блискавками, але без грому. У будинку була мертва тиша, та раптом трапилось те, від чого захотілося несамовито крикнути: черговий сигнал блискавки, на підвіконні з’явилась знайома ропуха, начебто її не топили й окропом не парили. Вона була ще більш огиднішою.

Та край усьому поклала поява старої жінки з розкуйовдженими патлами, яка була доволі схожа на сусідку Грицаїху. Феодосія налякалася не на жарт, але раптом звідкілясь з’явився незрозумілий фосфоричний блиск, після чого непрохана гостя зникла – наче розчинилася у повітрі. Господиня квартири лише встигла промовити: «Боже, допоможи!» Й знову прокинулася. Це таки сон. Нічна сорочка була мокрою від холодного поту. Раптом пролунав дзвінок у двері. Подивилася на годинник – третя година ночі. «І кого лихе принесло у такий пізній час?» – подумала, відчинила двері, а там – нікого. Прилягла, коли задзеленчав телефон. То телефонувала напарниця по зміні.

– Тодосю, люба, підміни мене! – прохала стурбована чимось жінка.

– Та я ж щойно зі зміни. До того ж, погано себе почуваю! – відповіла та.

– Підміни, будь ласка. У мене тітка вночі померла!

Тоді пані Бондарук наче правцем вдарило. Адже напарниця була племінницею Грицаїхи, тієї, що наснилася їй у жахливому сні. Кажуть, про покійного не можна казати погано і провести в останню дорогу треба без зайвих перепон. А покидала світ Грицаїха в страшенних муках. Були й проблеми з похованням. Очі на викоті, кінцівки, як при корчах, затверділі (дуже жабу нагадує). Довелось зв’язувати мотузками, щоб покласти в труну, а обличчя скатертиною прикрити.

Володимир Єремеєв

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему