Весілля було в самому розпалі. Звідусіль лунала «Горіла, сосна, палала…», які веселі гості, сп’янілі від горілки, горланили на повну. А за столом сиділа щаслива молода подружня пара. Молодята просто сяяли від щастя, що назавжди з’єднали свої долі. З невимовною любов’ю і ласкою дивилися один на одного.
Тільки одна людина на цьому святі була безмежно сумна і понура, але показати це не могла, тож демонстративно посміхалася і пила за здоров’я наречених. Юлі було невтямки, як це не вона, така вродлива, розумна і особлива, а ця простачка, сіра мишка, сидить разом з цим чоловіком. А все через свою дурість і бажання колекціонувати свої трофеї на любовному фронті. Грала почуттями, а потім безжально вимітала зі свого життя геть. І здавалося б, що ніколи не пожалкує про свої вчинки. Але життя рано чи пізно відплачує за рахунками…
І ось прийшов цей момент для Юлі. Тільки зараз, коли побачила щасливе обличчя Сашка, яке світилося від того, що біля нього була поруч його кохана, зрозуміла, яку непоправну помилку зробила. Адже саме вона мала сидіти біля нього, розчинятися в його обіймах, ловити на собі тепло і ніжність його очей. А все це було в її руках, яке вона випустила наче пісок крізь пальці. Цінність того, що мала, відчула надто пізно, але навіть не відразу, а тільки в цю мить, коли побачила їх разом за весільним столом.
Вона була настільки самовпевнена і свято вірила, що Сашко нікуди не дінеться від її неземної краси і темпераментності.
Чоловічою увагою ніколи не була обділена, завжди була в оточенні залицяльників. І байдуже, що майже всі бажали закрутити з нею лише мимовільну короткочасну інтрижку. Тільки Олександр, котрий з’явився в її житті після того, як вона отримала травму ноги, був серйозно налаштований для стосунків. Він був її лікарем, котрому відразу сподобалася його пацієнтка. Немов літав на крилах, коли бачив свою Юлечку. Одним словом, закохався не на жарт.
А дівчина просто сприймала як належне, розглядала як чергове завоювання у списку свої кавалерів. Тільки піджартовувала:
– А ти знаєш, що твоя медсестра в тебе закохана. Так дивиться на тебе з жалем, наче кинуте цуценя.
І хоча Сашко підозрював про це, але говорити не хотів. Адже по-дружньому ставився до Люби і навіть не думав, що це так помітно.
А Юлі ще більше приносило задоволення те, що інші із заздрістю спостерігають, як за нею в’ється Сашко. Це була своєрідна цинічна гра. Але вона настільки закрутилася, що молодий лікар зважився зробити пропозицію руки і серця своїй коханій, адже хотів завжди бути з нею. А дівчина, котра була впевнена в тому, що достойний і перспективний чоловік чекає її попереду, а це лише проміжний етап на шляху до ідеалу, просто-таки відмовила та ще й заявила:
– Ніколи б не змогла жити з тим, котрий так принижується, виконуючи всі забаганки. Ти не чоловік, а ганчірка.
Сказала це й тому, що на горизонті з’явився місцевий бізнесмен, з котрим нещодавно познайомилася ближче.
Для хлопця не стільки відмова стала шоком, скільки те, що він помилився, бо був засліплений і не міг реально оцінити увесь перебіг їхніх стосунків. Він зрозумів, що між ними завжди пролягала прірва, просто він її намагався заповнити своєю увагою, турботою, любов’ю. Він віддавав все, натомість нічого не отримуючи. І тепер Олександр не знав, як опанувати себе, оскільки важко було повірити в те, чого не було.
Та загоїти рани змогли час… і, звісно, нова любов, яка виявилася такою близькою і добре знайомою в образі медсестри Люби. Саме вона допомогла повірити в те, що чисте і взаємне кохання все-таки існує. Але його треба помітити, а головне – побачити серцем.
І тепер під вигуки гостей «Гірко!» молодята піднялися і подарували солодкий поцілунок. А Юля, не витримавши, пішла в тінь своєї самотності.
Олена Вознюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
