Аліна була щаслива. Вона нарешті закохалася, і коханий відповів взаємністю. А що може бути кращим для молодої 18-літньої дівчини? Стосунки в пари розвивалися дуже інтенсивно. Односельці навіть почали поговорювати, що в голубків справа йде до весілля. Але громом із ясного неба вторгнулося в життя пари нещастя.
Коханий Аліни Вітя збирався добре відпочити із друзями. Хотів влаштувати справжню чоловічу вечірку, бо збирався покінчити із холостяцьким життям. Дуже вже Алінка запала йому в серце. Спав і бачив своє із нею спільне майбутнє. Збирався робити дівчині пропозицію. Уже й обручку придбав. Але друзі вимагали з нього хороший могорич, мовляв, хоч і не весілля на носі, але привід погуляти хороший. Вітя погодився, хоча і не надто охоче.
Компанія хлопців добряче розгулялася. Навіть друг Сашко хильнув зайвого, попри те, що був за кермом. Вітя ще робив йому зауваження, але той відмахнувся зі словами: «Я ще й не в такому стані керував машиною». Краще б Саша прислухався до Віті. Коли п’яна компанія у складі шести людей загрузилася в автівку, Саша натиснув на газ і рвонув на трасу. Але на повороті не впорався із керуванням і раптово вилетів на зустрічну смугу, якою на той час рухалася фура…
Вітя прийшов у себе в лікарні. Все тіло нестерпно боліло, у голові паморочилося, спочатку не міг зрозуміти, де він і що з ним відбувається. Побачив, що поруч стоїть його Аліна і тихо плаче.
– Що сталося? – ледь вимовив хриплим голосом.
– Ти із друзями потрапив в аварію. Саша загинув, твої друзі дуже постраждали.
– А я? Що зі мною?!
– Вітя, з тобою, слава Богу, все буде добре, от тільки сильно ушкоджений хребет… Є ризик, що ти не зможеш ходити…
Важким і довгим було лікування Віті. Ніхто не казав йому, чи зможе він самотужки пересуватися, а ноги були, мов кам’яні. Вітя із жахом думав про те, як житиме далі, якщо не зможе ходити. Найбільше непокоїло, як сприйме це Аліна. А дівчина і справді стала якоюсь відчуженою. Приходила, сиділа тихо, не знала, що й сказати. Ні особливих слів підтримки, ані знаків уваги не надавала. А одного дня вона не прийшла. Вітя подзвонив на її номер – абонент виявився недоступним…
Далі хлопця охопила страшна депресія. Не хотілося жити, не хотілося боротися за себе. Рідні та друзі влаштували ледь не цілодобовий нагляд за ним, боялися, аби не втнув чогось. Додому з лікарні він повернувся в інвалідному візку. І хоча ніхто не казав, що він більше ніколи не зможе ходити, Вітя розумів, що шанси у нього мізерні. День за днем, місяць за місяцем тягнув Вітя своє сіре існування. Якось дізнався від друга, що його кохана Алінка… виходить заміж за іншого. Болісно було те, що її обранцем став у минулому досить близький друг Віті Олексій. Від почутого Вітю накрило пеленою ненависті і образи на дівчину. Від люті і безсилля у нього виникло одне сильне бажання – хоча б якось помститися.
Пізнім вечором Аліна поверталася із Олексієм додому. Раптом на Олексія накинулися четверо невідомих молодиків. Вони почали жорстоко бити Олексія, відпихнувши Аліну убік. Дівчина кричала, кликала на допомогу, але поруч нікого не було. Тортури тривали довго. Врешті нападники покинули свою жертву, крикнувши на прощання: «Це вам на пам’ять від Віті!»
Побитого Олексія забрала швидка. На щастя, травми виявилися не критичними. Дізнавшись про те, що сталося, Вітя не відчув ані задоволення, ані радості. Відчуття помсти засмутило ще більше. Він довго мучився, вирішуючи, як бути далі. Врешті написав дівчині листа, у якому попрохав вибачення. У якийсь момент він просто змирився із вчинком Аліни. А далі вирішив: робитиме усе можливе, аби звестися на ноги, навіть якщо для цього знадобиться все життя.
Минали роки. Аліна вийшла заміж за Олексія, проте сімейне життя не склалося. Сварки і сімейні чвари стали їхніми постійними супутниками. У глибині душі дівчина розуміла, що вийшла заміж не стільки за коханням, скільки через вмовляння інших. Інколи вона згадувала Вітю і відчувала сором перед ним за те, що покинула у важку хвилину. Якось, після чергової сварки із чоловіком, уся в сльозах, вона вибігла на двір і попрямувала до матері, котра жила в сусідньому провулку. Назустріч їй йшла пара. Коли Аліна розгледіла обличчя, не повірила власним очам. Це був… Вітя. Він йшов поруч із милою дівчиною, посміхаючись і обіймаючи її. Побачивши Аліну, призупинився на мить, кинув сухе: «Привіт» і пішов далі. Аліна не змогла навіть відповісти. Із її очей покотилися сльози.
Ольга Бойчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
