Минуло вже два роки з тих пір, як їх розлучили небеса, а вона так і не зуміла забути його, того першого, єдиного і неповторного, якого подарувала їй доля. Але це вона збагнула тільки сьогодні, тільки в цю мить, коли стояла на цвинтарі біля могили свого Тарасика. Дівчина стояла непорушно, закам’яніла і спустошена, тільки очі були сповнені гарячими і гіркими сльозами, а в горлі нив нестерпний біль провини і докорів сумління.
Чому вона йому того вечора сказала ці жахливі слова? Чому? Вона впала на коліна прямо на білий сніг, сльози, що текли одна за одною, обпікали щоки жагучим вогнем, в пам’яті відродилися ті фрагменти з її недавнього життя, однак які кардинально змінили його плин…
Оксана пригадала, як чудово вона проводила час з коханим: прогулянки по вечірньому місті, квіти, вірші, п’янкі поцілунки, зізнання в коханні… Усе було, наче у казці, вона почувалася за Тарасиком, як за кам’яною стіною. Вони зустрічалися майже щодня, але навіть якщо і не могли побачитися з якихось причин, Тарас неодмінно телефонував своїй Оксаночці, щоб почути милий і ніжний голос і сказати, як сильно він її кохає. Але чим більше уваги і часу юнак приділяв коханій, чим частіше вона чула його пестливі слова в свою адресу і відчувала його поцілунки на губах, усе більше це їй набридало. Вона переконала себе, що до нього звикла, що вже нічого не відчуває, не відчуває того, що було спочатку: серце не виривалось з грудей при зустрічі, голова не паморочилась від найменшого доторку, а від одного лиш погляду не бігали мурашки поза шкірою, їй хотілося свіжості почуттів і емоцій.
Дівчина подумувала про розрив, але хотіла обрати слушний момент, щоб сказати про своє рішення. А допомогли спалити всі мости до Тараса нове знайомство, (і як їй тоді здавалося) нова закоханість. Оксаниній подрузі виповнювалось 21. На день народження дівчина запрошувала Оксану разом з Тарасом, однак вона прийшла одна, оскільки хлопець захворів. Саме тут дівчина познайомилась з одногрупником Світлани – Андрієм. Молоді люди відразу сподобались один одному і, як кажуть в таких випадках, закохались з першого погляду, і цілий вечір вони весело прогомоніли, не помічаючи нікого. Коли вже час було йти додому, Андрій запропонував провести Оксану. Дівчина охоче погодилась. Вона забула про свого кавалера, який лежав вдома з температурою, забула все, що між ними було. Коли ж юнак довів її до під’їзду, вона дала можливість поцілувати себе на прощання. Прийшовши додому, довго не могла заснути: вона пригадувала кожну хвилину, проведену з Андрієм.
Доки «коханий» хворів, вона зустрічалася з іншим. Оксані вистачило якихось три дні, щоб остаточно впевнитись в тому, що Тарас їй більше не потрібен, оскільки новий «бойфренд» залицявся настільки романтично, що дівчина просто розтанула. Увечері вона набрала номер телефону екс-кавалера. Не привітавшись, не спитавши про його здоров’я, Оксана випалила: «Я більше тебе не кохаю. Мої почуття до тебе висохли. Пробач…» Вона поклала слухавку, а він так і не зміг осмислити тих слів, які краяли його душу і роз’їдали зсередини. Йому здалося, що все зупинилось, цілий рік (а це стільки Оксана і Тарас зустрічалися) став чорною плямою. Він не знав, що робити, все валилося з рук, а в думках стояло запитання «Чому вона так зі мною? Чому? Я ж її кохав, кохаю і ніколи нікого не покохаю так, як її». Хлопець хотів поглянути їй у вічі, хотів почути відповідь на своє запитання, тому він швидко одягнувся і вибіг з квартири. Але статися цьому не судилося… Юнак настільки був заглиблений у свої думки, що не помітив, як із-за рогу виїхав автомобіль, що мчався з шаленою швидкістю… Він так і не зміг побачити свою кохану востаннє…
Про трагедію Оксана дізналася наступного дня. Однак себе в цьому не звинувачувала і намагалась виправдати. Усі надії вона покладала на Андрія, оскільки була переконана, що він допоможе забути про те, що сталося. Але кохання, в якому освідчувався хлопець, насправді виявилось фальшивим і несправжнім. Після цієї жахливої події Андрій не тільки почав менше спілкуватися з Оксаною, хоча підтримка їй була потрібна як ніколи, але й став до неї неуважним і холодним. Дівчина не розуміла, в чому річ. Та коли побачила Андрія з іншою, впевнилась, що була його черговим завоюванням. Лише в той момент Оксана зрозуміла, що життя відплачує їй тією ж монетою: те, що відчував її Тарасик, коли вона говорила ті прокляті слова, зараз відчула й вона. Дівчина не хотіла слухати виправдання і вибачення Андрія. Ні! Вона не звинувачувала його тому, що сама була підлою зрадницею, яка знехтувала справжнім й чистим коханням.
Їй стало так шкода і себе, і своє життя, що хотілося завити вовком. Тепер вона точно знала, що втратила справді дорогу людину, яку кохала понад усе на світі. А все через те, що дозволила словам вбити кохання, яке в серці ще жило, і цим самим упустила шанс бути щасливою. А все б могло бути інакше…
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
