Поради

Заміж за іноземця

Заміж за іноземця

Зустрічатися з красенем-іноземцем... А потім стати його дружиною і виїхати за кордон. Купатися в басейні, ходити по дорогих бутиках, а вечорами розкошувати в ресторанах. Про таке життя Марина мріяла щодня. Адже була впевнена, що в Україні не знайде ні перспективного кавалера, ні добре оплачуваної роботи. І хоча ще зі шкільної парти дівчина зустрічалася з Андрієм, своїм ровесником, вона твердо знала, що шукати щастя буде за кордоном.

На той час дівчина з відзнакою закінчила університет, отримала диплом перекладача. Оскільки добре зарекомендувала себе як хороший спеціаліст, на стажування Марину відправили в Англію. Манірні англійці, європейське життя — те, чого так хотіла розсудлива Марина. І хоч як благав закоханий Андрій не їхати, дівчина все вирішила.

Практику проходила продавцем у ювелірному магазині. Там, з-за прилавка, вона досхочу могла надивитися на таке омріяне, здавалося казкове життя. Залишалося лише знайти того, хто втілить її мрії в реальність. І тут з’явився він… Дорогий одеколон, до блиску начищені черевики, вишуканий костюм — дівчина відразу зрозуміла, що ось він, шанс. Тому, не зволікаючи, Марина почала розмову. Кілька хвилин — і кмітлива українка дізналась усе, що її цікавило.

Звали чоловіка Стівом, нещодавно йому виповнилося 55 років. Живе в Лондоні у величезному будинку, займається будівельним бізнесом, має власний літак. Одним словом, грошей у нього кури не клюють. До того ж, виглядав чоловік молодшим за свої роки. Шляхетна сивина прикрашала його скроні, великі очі випромінювали розум.

Вирішивши не втрачати часу, Марина відразу поцікавилась сімейним станом Стіва. І якою ж була задоволеною, коли почула, що вже п’ять років як розлучений. 

Стів ще довго розповідав про своє життя, а Марина вже малювала картинку: будиночок в передмісті Лондона, акуратненький газончик, паркан біленький, басейн з прозорою водичкою, сусіди привітні…

А коли підстаркуватий красень запропонував зустрітися після роботи, Марина засвітилася від щастя. Зустрілися, погуляли по місту, заїхали до нього. Будинок чоловіка не надто вразив дівчину. Басейна не було. «Ну, але хіба басейн — головне? Головне, що я вже майже в Європі», — думала дівчина.

Те, що було далі, сталося за взаємною згодою. Марина лише хвилювалась, аби Стів не вирішив, ніби вона його «затягла» в ліжко. Загалом почали зустрічатися. Дівчина літала, як на крилах.

Так тривало два роки. Він забирав її з роботи, розважався, а потім посилаючись на невідкладні справи, відвозив у гуртожиток, де вона знімала кімнату. Стів не знайомив дівчину з батьками, ніколи не запрошував у компанії з друзями, постійно знаходячи якусь причину. Тому частенько Марина задумувалась, чи справді він є тим, за кого себе видає. Але такі сумніви швидко розвіювались після чергового подарунка, до яких так звикла Марина.

Проте ще через рік дівчина почала наполягати на одруженні. Стів знову відмовився, сказав, що проблеми з роботою, і на це просто немає часу. Марину така відповідь обурила, і вона глянула на свого обранця по-новому. А що вона, по суті, знає про нього? Тільки те, що він їй розповідав, а її уява домальовувала! Тому будь-що вирішила з’ясувати правду. Через знайомих вона дізналась адресу батьків Стіва і поїхала в гості. Те, що почула, її приголомшило. Виявилося, що Стів одружений, має трьох діток. Живуть вони в розкішній віллі неподалік Лондона, а будинок, де він зустрічався з Мариною, — це їхня дача, куди сім’я приїжджає вкрай рідко.

Марині стало не по собі. В уяві бачила не басейни і акуратно пофарбовані парканчики, а її щирого Андрія, про якого всі ці роки й не згадувала. Кинувши все, Марина вирушила додому, в рідну Україну. Заплакана вона сиділа в аеропорту і дивилася на літак, який піднімався все вище. Ця срібляста точка ставала такою ж далекою, як і її мрія про життя з іноземцем...

Ірина Куприсюк

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему