Ірина з Олександром та їхня трирічна донечка Ганнуська жили у звичайній квартирі на четвертому поверсі.
Дівчинка часто гуляла в дворі, грала з подружками в різні ігри, та кожного разу, коли Ганнуся щось не хотіла робити, вона пояснювала це однією лише фразою: «Мені Артем не дозволяє». Спочатку дівчатка думали, що вона так називає тата, але коли запитали у неї, хто такий Артем, вона з байдужим обличчям відповіла: «Артем живе в маминій і татовій кімнаті та іноді заходить до мене. Він дуже розумний, але сумний».
Загалом вони вирішили, що це якийсь вигаданий друг і забули про це. Проте Аня раптом стала дуже часто згадувати про нього, мовляв, «Артем злиться» або «Артем говорить те».
А через тиждень в їх квартирі сталася страшна пожежа. Згоріло все в спальні батьків. Була 4 ранку, а Ірині з Анею просто пощастило, що в цей момент з чергування повернувся Сашко. Як розповідала потім жінка, вхідні двері були замкнені, і їх ніяк не можна було відчинити. Ключ не повертався, додаткову клямку заклинило. Тоді все закінчилося добре. Квартиру привели до ладу, і начебто все прийшло в норму.
Минуло півроку. Від Іри чоловік пішов до коханки, і, залишившись одна, вона почала страшно пити. Тому ніхто особливо не здивувався ще одній пожежі. І ніхто не звертав уваги на те, що жінка все повторювала, що в її будинку хтось є, і він хоче її спалити.
Ці дивні пожежі тривали ще протягом чотирьох років. І кожен раз одне і те ж: пожежа починалася рівно о 4-ій ранку, майже завжди в один і той же день, і вигоряла саме спальня. Ірина звідти з'їжджати не хотіла, та й можливості не було. Однак на «пожежний» час стала відправляти Аню до бабусі в інше місто. А їй здавалося, що сходить з розуму. Вона стверджувала, що хтось в її будинку весь час перед пожежею на неї дихає, хтось ходить туди-сюди по спальні.
Та одного разу все закінчилося плачевно. Це був шостий рік, шоста пожежа. Сусіди знову викликали пожежників. Але вони не могли ніяк проникнути в квартиру – двері не піддавалися ніяк. Намагалися вибити – марно.
Люди на вулиці, які спостерігали за пожежею, побачили, як на підвіконні з’явилася Іра. Її обличчя було блідим, сорочка на грудях розірвана, очі були шалені. Вона встала на коліна і закричала щось. Потім почала брикатися, немов відбиваючись від чогось. При цьому можна було розрізнити, як вона кричить: «Відійди від мене!» або «Зникни, тварюко!» Звичайно ж, люди, що зібралися навколо, вирішили, що у неї «білочка». І тут до Ірини почав підбиратися вогонь. Хтось з людей побіг за пледом, щоб її можна було б зловити, коли вона зістрибне.
Та найстрашніше було те, що позаду на смерть переляканої Ірини з’явився темний силует людини, який простягав руки до жінки. У цей момент Ірина якось дивно сіпнулася, немов би її штовхнули в спину, і, змахнувши руками, випала з вікна. Пожежники не встигли її зловити внизу. Жінка померла дорогою в лікарню через страшні опіки і переломи.
Цю історію в дворі ще довго розповідали. Всі думки зводились до однієї: Іра просто курила в ліжку, забула загасити сигарету, тому і сталася пожежа.
Вже багато років ця «вогняна квартира» просто здавалася в оренду, але мало хто в ній жив довго. Всі скаржилися на присутність чогось в будинку. І пожежі відбувалися далі – ніякі «освячення» не діяли. Знову і знову о 4-ій ранку визначеного дня квартира палала.
Коли вже дорослу Аню запитали про «Артема», про якого вона весь час говорила, то дівчина нічого не пам'ятала зі свого дитинства. А ось бабусі із сусідніх будинків знали цікаву та жахливу історію. Так, колись в цій квартирі оселилася молода пара. В один прекрасний момент хлопець на ім’я Артем дізнався, що його кохана йому зраджує, збирається піти від нього до свого коханця. І хлопець просто збожеволів. Він вирішив, що дівчина не буде належати нікому. Взяв та й спалив її в спальні. Після чого підпалив себе сам. У квартирі, яка була знищена вогнем, зробили ремонт, з’явилися нові господарі, але пожежі не припинялися…
Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
