Ця історія трапилася із 28-річною жінкою на ім’я Віра. Вона жила в однокімнатній квартирі, а поруч на сходовому майданчику проживала самотня бабуся. Служила старенька в церкві. Стосунки із сусідами у бабці були хороші, тож Віра часто приходила до неї.
І ось одного разу бабуся покликала Віру до себе додому і сказала їй: «Відчуваю, доню, що дуже скоро покину цей світ, а ти повинна виконати моє прохання. Ось у скриньці я залишаю гроші, які збирала багато років для храму. Коли помру, віднеси ці гроші в церкву, я тебе дуже прошу». Віра пообіцяла, що виконає прохання старенької.
Рівно через місяць бабуся померла. Згадала Віра про прохання старої і вирішила зробити те, що та просила. Зайшла у квартиру покійної, відчинила скриньку і взяла кошти, що зберігала літня жінка. А сума насправді була немаленькою. Віра не зчулася, як руки її самі почали ті гроші до себе підгортати, а очі від жадібності аж заблищали. Не захотіла вона відносити накоплене в церкву, а вирішила собі залишити.
Придбала жінка собі квартиру, дорогі меблі, з'їздила на відпочинок у Туреччину. Якось сниться Вірі сон, ніби виходить бабуся зі стіни в тому одязі, у якому її поховали, дивиться на неї сумно-сумно, похитуючи головою, і каже: «Не виконала ти своєї обіцянки, віднеси залишок грошей до храму, не бери гріх на душу».
Прокинувшись уранці, Віра довго не могла вийти з дива. Але незабаром забула про сон і гроші, звісно, не віднесла до церкви. Та стара почала приходити до неї уві сні кожного дня і просити виконати прохання. Віра ж на це не реагувала…
Одного зимового вечора жінка втомлена поверталася додому з роботи. Почалася сильна заметіль, сніг засліплював очі… Раптом — голос бабусі: «Віднеси гроші в церкву, віднеси!». Віра побігла вперед, не бачачи дороги, спотикаючись і падаючи. Дві години в заметілі шукала свій будинок, не розуміючи, де вона є. Нарешті хурделиця вгамувалася. Віра опанувала себе, намагаючись відшукати свій дім.
Ішов сніг, дув крижаний вітер… Знесилена, жінка впала в замет. До неї підбіг чоловік із криками: «Жінко, вам погано? Що з вами?». Узяв за руку та допоміг встати. Віра ледве вимовила, мовляв, заблукала в сніговію, не знає, де перебуває, назвала свою адресу.
Чоловік оторопів, адже вони стояли поруч з її будинком. Виявляється, жінка весь цей час блукала навколо свого будинку, не розуміючи, де є.
Та біда не приходить одна, ба більше — у випадку з Вірою. Двері в будинок були відчинені. Як з’ясувалося, її пограбували: всі меблі, гроші й золото зникли з дому. Тільки тоді Віра зрозуміла, що то все недурно.
Із часом жінка назбирала потрібну суму й віднесла до церкви. Відтак сходила на могилу бабусі, поклала квіти і попросила вибачення. Після цього старенька продовжувала з’являтися Вірі уві сні, тільки тепер вона усміхалася і дякувала.
Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
