Поради

Плюшеві ведмедики на згадку про кохання

Плюшеві ведмедики на згадку про кохання

Вероніка дістала із шафи дві величезні коробки. Відкрила їх і почала один за одним діставати плюшевих ведмедиків. Усі вони були різні за кольором і розміром. Вероніка брала кожного до рук, притискала до серця, лагідно погладжувала. Зрідка на ведмежу шерстку падала сльоза. Усіх ведмежат подарував їй коханий у час, коли квітнула їхня любов.

Зі Стасом вони познайомилися просто серед вулиці. Навколо буяло літо, Вероніка, у легкій квітчастій сукні, неквапом верталася додому. Як раптом до неї підійшов молодик. На обличчі в нього сяяла сонячна усмішка, очі блищали привітністю і щирістю, а в руках він тримав маленького плюшевого ведмедика.

— Дівчино, побачивши Вас, не зміг стриматися, щоб не підійти, — сказав усміхаючись. — А цей ведмедик в дарунок.

Вероніка взяла іграшку. Їй стало весело і тепло на душі. Чоловік відразу викликав симпатію. Далі вони йшли разом, спілкуючись настільки легко, ніби знали один одного дуже-дуже давно і ось нарешті зустрілися після довгого розлучення. Так почалася історія їхнього кохання. Стасові було 26 років. У молодому віці юнак уже мав власну невеличку фірму. Він був дуже позитивний, привітний, завжди в гарному настрої. Вероніка — вродлива молода дівчина 24 років, вона ще навчалася в університеті і в майбутньому планувала стати лікарем. Дуже швидко їхнє знайомство переросло в близькі стосунки. Їм постійно хотілося бути удвох, і кожну вільну хвилинку пара намагалася провести разом. Друзі дивувалися таким гармонійним стосункам, по-доброму заздрили, казали, що, дивлячись на закоханих, починаєш вірити у справжню любов. І це дійсно були світлі почуття, взаємні і безхмарні. А своєрідним символом цих взаємин стали іграшкові ведмедики. Стас постійно дарував їх Вероніці. Казав, що обожнює, коли та радіє і обіймає нове ведмежа. Дівчина дивувалася, де він їх брав, адже всі були різні. Колекція ведмедиків зростала з кожним місяцем. Стас жартував, що в майбутньому Вероніка зможе відкрити великий ведмежий магазин. Та дівчина запевняла, що ні за які гроші не розлучиться із жодним екземпляром своєї колекції.

Час минав, а їхнє кохання лише посилювалося. Парі не хотілося нічого змінювати. Єдине бажання було в обох — лишити все, як є. Проте зміни сталися не в особистому, а у професійному житті. Через кризу Стас втратив фірму. Вирішив створити іншу організацію, узявши кредит на пару із другом, якого давно знав. Проте несподівано приятель зник разом із грошима. Стас у спадщину отримав кредит, який потрібно було віддавати. Чоловікові нічого не залишалося, як відправитися на заробітки. Вероніка переживала за коханого, професійні негаразди відбивалися на ньому сильними стресами. Стас став заклопотаним і неспокійним, на кілька місяців був змушений лишати кохану. Проте їхній любові розлука не шкодила. Вероніку засмучували розставання, але їй не важко було чекати коханого. З появою Стаса усі інші чоловіки перестали для неї існувати. Тож незалежно від того, близько Стас чи далеко, вона любила лише його. От тільки чоловік дуже втомлювався, повертався виснажений і нервовий. Вероніка й не знала, як йому допомогти. Обоє із нетерпінням чекали, коли ж погасять той ненависний кредит і вернуться до нормального життя.

Одного разу Стас прийшов зовсім ніякий. Він був настільки втомлений, що впав на ліжко і не мав сил підвестися. Його блідість та перевтома стривожили Вероніку. Дівчина змусила коханого пройти обстеження в лікарні. Діагноз приголомшив обох — у Стаса виявили важку форму раку, яка швидко прогресувала. Вероніка не могла повірити в жорстоку реальність. Ще раз обстежилися. Діагноз підтвердився. Потяглися важкі і безрадісні дні боротьби за життя. Стас танув на очах, а Вероніка не відходила від нього ані на мить. Вона не могла допустити думки, що її коханого не стане. Вперто вірила, що хворобу вдасться перемогти. Не вдалося... Вероніка лишилася одна із розбитим серцем і купою плюшевих ведмедиків.

Щодня увечері дівчина вертається додому, дістає своїх любих ведмежат, згадує, коли Стас дарував їй того чи іншого, як це було і які вони були щасливі. Із часу, коли Стаса не стало, минуло вже вісім років…

Ольга Бойчук

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему