Життя непередбачуване — ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш. Але часто усвідомити цінність того чи іншого дарунка долі можеш лише через багато років. На власному досвіді в цьому переконалася Олена, яка часто дорікала чоловікові за злидність, і лише згодом зрозуміла, що кращого життя, аніж у неї було, не знайти.
З Ігорем вони зустрілися ще дуже молодими. Їй було 15, а він був старшим на 10 років. Одразу ж після того, як дівчина закінчила університет, одружилися, а за рік у них народився первісток. Вже тоді зрозуміла, що поспішила із заміжжям: пара жила у маленькій кімнатці в гуртожитку, Ігор захищав дисертацію, а ночами підробляв вантажником, тому грошей фактично не було. Окрім того, маленька Настуся часто хворіла, тож чимало доводилося витрачати на ліки. Часто Олена сідала на підвіконня і мріяла. Уявляла, що вона лежить на шезлонзі з коктейлем у руках, а поряд успішний чоловік, який здмухує з неї пилинки. Після таких роздумів жінка ще більше зневажала Ігоря і при кожній нагоді ображала його та вказувала на недоліки. Хоча Ігор був непоганою людиною, завжди з розумінням ставився до її прохань, намагався допомогти у господарстві, займався з донькою, та й кохав дружину, незважаючи на всі її нарікання. Але на той час Олені здавалося, що його внесок у родинний добробут мізерний. Вважала, що все тримається тільки на ній, що лише вона віддає родині всі сили, а натомість не отримує нічого.
Коли Настусі виповнилося 2 роки, Ігор зайнявся бізнесом, відкрив точку на базарі і почав торгувати дитячим одягом. Бізнес був успішним, тож через деякий час родинні справи пішли вгору. А через рік Олена збирала валізи на море, про яке так давно мріяла.
Аби дружина відпочила, Ігор залишився вдома з Настусею. До того ж Олена знала, що чоловікові більше до вподоби рибалити, аніж смажитися на пляжі, тож їхати з нею не змушувала. Та й сама, чесно кажучи, раділа, що може забути про все на світі і подумати нарешті про себе.
Приїхавши в Одесу, жінка поселилася у готелі, весь час проводила на пляжі, засмагаючи та насолоджуючись красою моря. А одного дня зустріла Андрія. Він був гарним доглянутим чоловіком. Андрій перший підійшов та заговорив, робив компліменти, врешті, вони домовилися зустрітися ввечері.
Так розпочався їхній роман. Андрій розповідав, що є власником успішної компанії, а в Одесу приїхав у справах. Решту відпустки вони провели разом: ходили в кіно, вечеряли у хороших ресторанах, гуляли під зірками. Картинка, яка часто уявлялась жінці, немов ожила, і жінка не вірила, що це відбувається насправді.
Олена зустрічалася з коханцем кожного літа. Здавалося, що саме він має бути чоловіком її життя. Але одного року він не приїхав на зустріч, жінка злякалася, адже відчувала, що щось трапилося. Врешті, вирішила поїхати у його рідне місто. Жінка швидко знайшла потрібний будинок, але спочатку подумала, що помилилась. Двері відчинила худорлява жінка, яка представилася його дружиною. Вона розповіла, що чоловік загинув у автокатастрофі. Ця звістка шокувала Олену, обличчям покотилися сльози. Ольга (так звали дружину Андрія) запросила її у квартиру і запропонувала води. Тоді Олена ще більше здивувалась. Хороми, про які так часто розповідав Андрій, виявилися скромною «хрущовкою» зі старими меблями та поцвілими шпалерами. Тож Андрій був аж ніяким не олігархом, а звичайним вчителем. «Але як він міг собі дозволити такий дорогий відпочинок, якщо вдома такі злидні?» — подумала розчарована жінка. Проте Ольга розповіла, що покійний чоловік був ще й художником, тому часто підробляв, малюючи картини на замовлення. Про сім’ю він не піклувався, витрачаючи гроші на свої забаганки. Мовляв, він — творча людина, і так жити не може. Тому часто вирушав на курорт, перевтілюючись з простого маляра на солідного бізнесмена. Олені стало соромно, що причетна до чужих коштів, що він витрачав їх на неї, а не на власну родину. Вона швидко зібралася і вибігла на вулицю, заливаючись слізьми. Почуття переповнювали, а перед очима стояв її чоловік, стосунки з яким ще більш погіршились після її зради. Лише тоді жінка зрозуміла, як багато він робив для добробуту родини, оцінила його чесність і терпіння. Те, що їй здавалося казкою, виявилося обманом, а того прекрасного, що було біля неї завжди, Олена не помічала.
Ірина Поліщук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
