Поради

Замінила сестрі маму

Замінила сестрі маму

Дванадцятирічна Марія прокинулася серед ночі від плачу своєї маленької сестрички. Вона підійшла до півторарічної Софійки, узяла її на руки, заспокоїла. Потім замінила їй підгузок і нагодувала. Їхні батьки відсипалися після чергової гулянки, тому будити їх не було сенсу, тим більше, що Марійка звикла турбуватися про сестричку із самого її народження.

Їхня сім’я жила у селі, в старенькій хатині. Марійці дуже рано довелося стати самостійною. Свого батька вона не знала. Мати, поки була одинокою, турбувалася про дочку, а коли у неї з’явився новий чоловік, почала помалу скочуватися донизу як морально, так і фізично. Її новий обранець полюбляв випити і помалу привчив до згубної звички і жінку. Марії тоді йшов восьмий рік. За кілька місяців безпутного маминого життя Марійка зрозуміла, що стала непотрібною ні матері, ні тим більше її чоловікові-алкоголіку. Вона почала самотужки справлятися зі своїми потребами. Сама шукала на кухні їжу, сама доглядала за собою, сама вчила уроки і ходила до школи, при чому дуже добре вчилася. Сусідка, старенька тітка Ганна, підкормлювала дитину.

Коли мати принесла додому новонароджену дитину, Марійка підійшла роздивитися немовля. Мама тицьнула дитя Марії зі словами: «На, бався», і подалася з чоловіком по чергову порцію горілки. Марійка стояла розгублено, тримаючи дитину, а коли маля заплакало, побігла до сусідки. Бабця почала допомагати Марії у догляді за малям. Так і повелося — усі турботи по догляду за дитям лягли на дитячі Марійчині плечі. Їхня мати обходилася лише придбанням сумішей для годування дитини, одягу і підгузків. Усім іншим була змушена займатися Марія. Вона і не скаржилася. Навпаки, була рада, що має сестричку, яку можна обійняти, поцілувати, тішилася її посмішками, дарувала їй ласку і теплоту, які дуже хотіла отримати від мами, але ніколи не отримувала. До того ж, маленька виявилася спокійною і не проблемною дитиною. На час, коли Марія була у школі, просила сусідку-бабусю поглядіти малу. Як верталася, відразу бігла до неї. Правда, у навчанні почала помалу відставати, бо часу на домашні завдання зовсім не мала.

А одного разу їхня мати із вітчимом не повернулися додому. І хоча дівчатка жили практично своїм окремим життям, увечері Марії стало незатишно і моторошно. Цілу ніч вона не могла заснути і сиділа над колискою сестрички, сподіваючись, що ось-ось повернеться, хоча і п’яненька, але їхня мати. Цього не сталося. Минув ще один день, і у хаті закінчилася їжа. Марія побігла по допомогу до бабусі-сусідки. Та забідкалася, дала Марії поїсти, промовляючи: «Треба щось із вами робити». А на наступний день приїхали незнайомі люди і сказали Марії, що їх забирають до дитбудинку. Марійка заплакала. Це було страшно. А особливо лякала її думка, чи не заберуть від неї сестричку. Найгірші очікування справдилися. Дорогою Марійку повідомили, що її сестричку відправлять у інший заклад для менших дітей. Дівчинка заплакала і почала благати, щоб не розлучали її із сестрою. Але працівникам соціальної служби не було діла до переживань нікому не потрібних дітей. Марія кинулася до своєї сестрички-донечки, ридаючи, припала до дитини. Але її силоміць відтягнули і відправили до дитбудинку. Останнє, що чула Марія, були жалібні ридання її Софійки, котрі долинали із автівки, яка віддалялася.

Потягнулися безрадісні дні самотнього життя у дитбудинку, який нагадував Марії тюрму. Дівчинка постійно переживала за Софійку, мучилася, плакала ночами від безпорадності. Відлюдькувата і мовчазна, вона не йшла на контакт із іншими дітьми, просто терпіла життя і не могла знайти найменшого приводу для радості. Одного вечора вона дрімала на своєму ліжку в кутку кімнати, згорнувшись клубочком. Раптом відчула, як хтось гладить її волосся. Вона не поворухнулася. Якась жінка щось шепотіла англійською мовою і ніжно торкалася до дівчинки. Марія підвелася. Побачила перед собою незнайомку із лагідною посмішкою. Поруч стояла її вихователька, яка зазвичай була строгою і жорстокою, але при незнайомці теж натягнула на своє обличчя посмішку. «Ось, Маріє, ця жінка хоче вдочерити тебе, — сказала вихователька. — Вона зі США, хоче забрати тебе із собою». «Я не можу, у мене тут сестричка!» — скрикнула Марія. І раптом побачила, що до кімнати зайшов чоловік. Він теж привітно посміхався і ніс на руках… її Софійку! Марія зі сльозами радості кинулася до сестрички, та і собі потягнула рученята назустріч. Як виявилося, подружжя американців приїхало в Україну, щоби всиновити дитину. Їм дуже сподобалася Софія, а коли дізналися, що у неї є сестра, вирішили удочерити і Марійку.

За кілька днів Марія із Софією разом із Джесікою і Томом уже сиділи в літаку. Марії вони одразу сподобалися. Ніколи раніше вона не знала стільки уваги і посмішок від дорослих. Її серце радісно тріпотіло, дівчинка відчувала — літак перенесе її із сестрою до нового, щасливого і радісного життя.

Ольга Бойчук

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему