Олександра жила в спальному районі на околиці міста. Якось холодним вечором дівчина закуталася у ковдру, вмостилася із чашкою чаю біля вікна і задумалася. Вчора їй запропонували стати утриманкою...
Хоча насправді усе було делікатніше. І трохи скидалося на кохання. Зовсім трішки... Іван Петрович, безпосередній начальник, викликав її зранку «на килим» і несподівано запропонував підвищення. Спочатку дівчина не запідозрила у цьому нічого поганого. Працювала вона старанно, як стахановка, перевиконувала план.
Іван Петрович давно приділяв їй знаки уваги, але у боса була сім’я — дружина і двоє дітей.
— Але це ще не все… Я запрошую вас разом відсвяткувати цю подію.
Олескандра знітилася. Вона ще ніколи не була у подібних ситуаціях. А Іван Петрович підійшов до неї, узяв її руки в свої і м'яко сказав: «Зовсім холодні. Ви замерзли! Нікуди ми сьогодні не поїдемо, йдіть додому грітися». Він грів її руки своїми теплими долонями, піднісши їх до губ і ніжно цілуючи. Це було так здорово! І в той же час страшно...
— Це так несподівано... Я не готова... — промимрила вона і пішла із кабінету. «А може погодитися?», — виникла у мозку зрадлива думка.
Наступного вечора шеф запросив Сашеньку в ресторан. Вона, несподівано для себе, погодилася. Почався заборонений роман.
Він був старший за неї на 20 років. Серйозна, досвідчена людина. Але іноді їй здавалося, що перед нею просто хлопчисько — так несхожий він був у близькому спілкуванні на маску, яку одягав щодня, переступаючи поріг офісу. Він був веселим і добрим, зовсім як її батько. Так смішно і зворушливо за нею доглядав, дарував маленькі подарунки і кожен раз непомітно підкладав в її сумочку конверт з дуже великою, за мірками її зарплати, сумою.
У перший раз вона обурено виклала йому на стіл цей горезвісний конверт і з гнівом сказала, що не продається. На що Іван Петрович м'яко сказав: «Олександро, я нічого не знаю про цей конверт. Вас купити неможливо, тому що немає вам ціни. Ви — найдорожче в моєму житті».
Тепер її життя змінилося. Вона стала розкішно одягатися, з'явилася машина, квартира була давно відремонтована і не було абсолютно ніяких матеріальних проблем. Живи і радій.
Тільки, як і раніше, вона одна гріла свою величезну самотню постіль в холодні вечори. Він хотів, щоб Олександра завжди була його красивою іграшкою, милою дівчинкою, близькою і, водночас, далекою.
Якось на роботі дізналися про їхній роман. Щодня Саша відчувала на собі кусючі погляди колег і неприємні перешіптування за спиною. Це було нестерпно.
А ще через деякий час з’явилася його законна дружина. Сказала, що як Саша не зникне із життя чоловіка, їй буде непереливки. Красиве життя закінчилося. Олександра написала заяву про звільнення і залишила чоловіка, який став для неї особливим. «Що це було, — думала вона. — Кохання? Чи проституція? Сумно і гидко. Вигідно, проте нестерпно для душі».
Ольга Бойчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
