Поради

Найкращі матеріали для зовнішнього утеплення стін

Найкращі матеріали для зовнішнього утеплення стін

Добрий хазяїн завжди думає про те, щоб у житлі було тепло і комфортно. У такому випадку питання, для чого утеплювати стіни зовні, не стоїть – це не лише поліпшення умов, а й можливість у подальшому економити на опаленні. При використанні якісних матеріалів утеплювач прослужить не один десяток років та надійно захищатиме фасад житла від енерговтрат, пошкоджень та впливу середовища.

Як пояснюють спеціалісти, процедура утеплення загалом не складна, головне – визначитися, чого саме хочеш. Проблема за малим – вибрати матеріал та придбати утеплювач. Однак тут, власне, і можуть виникнути питання. Адже утеплювачів є величезна кількість, часом вони відрізняються лише окремими характеристиками.

Розглянемо найбільш популярні види утеплювачів та їх переваги та недоліки порівняно із конкурентами, аби при виборі обрати найкращий для фасаду варіант.

Пінопласт

Пінопласт – один із найпопулярніших матеріалів-утеплювачів через низку характеристик, які дозволяють добре захищати стіни. По суті він складається із повітря та спеціальної спіненої маси, котра формує окремі комірки.

Пінопласт
Пінопласт

Переваги пінопласту:

  • Низька теплопровідність. Ця характеристика означає, що матеріал за невеликої товщини забезпечуватиме ту саму ефективність, що й інші – за більшої. Тобто для повноцінної обробки стін знадобляться тонші плити пінопласту ніж, скажімо, мінеральної вати. Нижчу теплопровідність демонструє хіба піноізол.
  • Легкість. Завдяки високому вмісту повітря пінопласт легкий і на стіни не створюватиметься додаткового навантаження. Тому будівлі навіть із не надто потужним фундаментом не потребуватимуть попереднього зміцнення.
  • Висока шумоізоляція. Після утеплення пінопластом у житлі стане тихіше та затишніше – завдяки щільності структури не тільки зберігається тепло, а й погіршується звукопроникність.
  • Стійкість до грибків. Не акумулює вологу на поверхні, тож не є сприятливим середовищем для розвитку грибків.
  • Ціна. Знайти дешевший утеплювач із схожими характеристиками не вдасться. Причому, невисоку вартість має і пінопласт у плитах, і кульки матеріалу, які також використовують за певних технологій (зазвичай не для фасаду, а , наприклад, для даху).
  • Легкість маніпуляцій. Пінопласт просто порізати навіть ножем,у ньому можна робити заглибини тощо, що дозволяє широко використовувати його для утеплення.
  • Довговічність. Навіть в умовах із перепадом температур утеплювач прослужить десятки років без заміни.

Недоліки:

  • Пожежонебезпечність. Матеріал добре горить, починає плавитися ще до безпосереднього контакту із вогнем (під час наближення). Не радять цей вид застосовувати для технології вентиляційного фасаду, адже за потрапляння іскри потрапляння повітря лише роздуватиме вогонь.
  • Піддається впливу тварин. Через свою структуру пінопласт здатні погризти миші чи комахи.
  • Неекологічність. Із часом з плит починає виділятися мономер стиролу – продукт розкладання пінопласту. Однак, коли йдеться про зовнішній утеплювач стін, це не критично, адже неприємний запах виділятиметься надвір.
  • Гігроскопічність. Хоч процес відбувається нешвидко, все-таки утеплювач здатний поглинати вологу. Тож за розміщення у сильно вологому місці із часом він стає важчим та послаблює свої властивості.

Екструдований пінополістирол

Дещо схожий на пінопласт, однак виробляється іншим способом. Матеріал отримують завдяки впливу високого тиску на гранули полістиролу, додаванні спінюючої частини та видавлюванні суміші із екструдера.  Він має пористу комірчасту структуру, однак є більш однорідним, ніж пінопласт. На відміну від останнього, випускають лише у вигляді плит.

Переваги

  • Низька теплопровідність.
  • Механічна міцність. Якщо пінопласт легко покришити рукою, пінополістирол значно стійкіший та менше піддається деформації.
  • Пожежостійкість. Технологія виготовлення передбачає додавання антипіренів, що забезпечують низьку здатність до горіння.
  • Зовсім не гігроскопічний. Через тісну структуру комірок взагалі не поглинає води, навіть після занурення у неї.
  • Стійкість до грибків.
  • Екологічно безпечний. Попри хімічний шлях отримання, речовина у ході експлуатації не деградує та не розкладається.
  • Стійкий до хімічного впливу. Не поглинає та не руйнується під дією більшості речовин, за винятком певних кислот, бензину та деяких розчинників.
  • Не втрачає властивостей при експлуатації за температури у діапазоні -50 +65.

Недоліки

  • Ціна. Значно дорожчий за пінопласт, що частково грає не на його користь при виборі утеплювача.
  • Низька паропроникність. Практично не пропускає пару через стіни назовні, створюючи ефект «термоса». Тож слід турбуватися про додаткову вентиляцію.
  • Досить низька шумоізоляція.

Пінополіуретан

Пінополіуретан – вид пластмас для утеплення, котрий наповнений інертним газом (наприклад, фреоном чи вуглекислотою). Матеріал має комірчасту структуру: усередині кожної міститься теплоізоляційний елемент, котрим і виступає газ.

Пінополіуретан виробляють у трьох виглядах – твердому (плити), гнучкому (поролон) та м’якому, і власне останній застосовують для зовнішнього утеплення стін.

Переваги

  • Непогані теплоізоляційні властивості (вищі, ніж піноскла).
  • Цілісність нанесення. Завдяки особливому способу нанесення (через розпилювач) поверхня фасаду покривається однорідно, без стиків чи шпарин, куди може проникати холод.
  • Не втрачає властивостей під впливом різних температур середовища.
  • Високий ступінь адгезії (взаємодії із поверхнею). Забезпечує надійне кріплення утеплення до фасаду без додаткового клею, дюбелів тощо. Причому, твердження справедливе для будь-яких поверхонь (цегла, дерево чи штукатурка).
  • Дає можливість наносити декілька шарів утеплення залежно від потреб. Після застигання стає дуже міцним.
  • Не поглинає та не пропускає вологи.
  • Легкість. Матеріал зовсім не створює додаткового навантаження на стіни.
  • Стійкість до хімічного впливу (перевищує аналогічний показник екструдованого пінополістиролу).
  • Екологічна безпечність. Після того, як піна затвердіє, стає безпечною – не виділяє шкідливих речовин ні під впливом агентів, ні температури нижче 500 градусів.

Недоліки

  • Піддається дії ультрафіолету. За тривалого впливу променів матеріал зношується швидше. Для цього поверхню захищають з допомогою спеціальних речовин або поверхневого штукатурення.
  • Тління. Попри те, що матеріал належить до таких, які важко запалюються, при доступі повітря тривалий час він може тліти.
  • Необхідність залучення додаткових інструментів. При монтажі матеріал після змішування досить токсичний, тому наносити слід у спеціальній масці та комбінезоні з допомогою розпилювача.
  • Складність заміни окремої ділянки. Через однорідність структури та відсутність швів просто замінити шматок не вдасться. Також треба буде брати в оренду інструменти, процес обійдеться недешево.
  • Вартість. Ціна самих матеріалів та додаткового обладнання досить висока.

Мінеральна вата

Мінеральна вата – продукт для утеплення, виготовлений на основі природних складників. Її виготовляють із сировини, котра походить із гірських порід типу базальтів чи доломітів.

Переробку здійснюють за високої температури з використанням переплавлювання, до отриманих сумішей додають смоли. Опісля із цих речовин формують волокна утеплювача.

Види мінеральної вати

Залежно від речовин, котрі включають до складу вата буває:

  1. Скляною
  2. Кам’яною
  3. Шлаковою.

До складу скловати входять пісок, сода, вапняки, доломіти, скло чи його відходи. Характеризується високою довжиною волокон та складністю у роботі.

До складу кам’яної вати додають розплавлені породи, найчастіше габро, діабаз чи базальт, вона не така колюча та простіша у використанні.

Шлаковата за основу бере доменні шлаки та дещо тонші волокна, цей вид вважається найменш термостійким та відносно токсичним.

Відтак, різняться і властивості матеріалів, однак усі види володіють низькою теплопровідністю, доброю звукоізоляцією, довговічністю та захистом від шкідників.

Скловата пожежостійка, міцна та добре зберігає тепло. Проте волокна є нестійкими та делікатними, здатні ламатися. Окрім того, при роботі матеріал може спричиняти почервоніння шкіри чи при потраплянні у дихальні шляхи – їх подразнення.

Шлаковата має низку пожежостійкість і  втрачає свої властивості за температури 300 градусів.  Ще вона досить сильно поглинає воду, тому використовувати її в умовах підвищеної вологості недоцільно.

Кам’яна вата є найнадійнішою. Вона чудово утримує тепло всередині будівлі, тому саме цей вид рекомендують для зовнішнього утеплення. Також матеріал гарантує високу паропроникність і стійкість до впливу механічних факторів.

Серед мінусів мінеральної вати – здатність поглинати вологу . Окрім того, ціни на матеріал дещо «кусаються», а при роботі за високих температур вона може виділяти небезпечні речовини.

Форми утеплювача мінвата

Випускають або  у вигляді рулонів або плит.

Максимальна товщина у рулоні становить до пів сантиметра. Цей варіант дешевший, бо з часом рулон може осісти, набрати вологи, щільність матеріалу нижча. Окрім того, монтувати рулон важче, ніж плиту, тому варіант не надто зручний для утеплення вертикальних стін.

Тому для цих робіт використовують плити. Товщина їх різна: для фасаду, наприклад, можна обирати й 0,8-1 см, вони мають високу щільність. Вата у плитах дорожча за ціною.

Інші матеріали для теплоізоляції стін зовні

Окрім перелічених вище матеріалів існують й інші, менш популярні види.

Лляний утеплювач

Мабуть, лляний утеплювач не такий популярний, бо коштує значно дорожче за синтетичні аналоги. Тому найчастіше його застосовують для зовнішнього утеплення невеликих дерев’яних будиночків. Проте у такому випадку слід врахувати, що для льону треба буде облаштувати додаткову вентиляцію, щоб волокна не запотівали та не гнили.

У промислових масштабах випускають у вигляді войлочних плит.  Матеріал має низку переваг.

  • Абсолютно екологічний. Виготовлений із волокон льону, тож про якусь «хімію» не йдеться.
  • У льоні не заводяться миші чи інші гризуни котрі можуть пошкодити структуру.
  • Льон – природній антисептик, тож запобігає утворенню грибка.
  • Матеріал здатний дихати – пропускати пару, не накопичуючи її, всередині приміщення будуть комфортні показники вологості.
  • Дуже добре забезпечує шумоізоляцію від звуків зовні.
  • Має непогані показники теплопровідності.
  • Легкий у монтажі.

Натомість, як вже вказано, найбільший мінус - ціна матеріалу та його відносна «горючість». Окрім того, льон не стійкий у разі регулярної активної механічної взаємодії: якщо роботи розтягнуті на довгий період, волокна без покриття можуть постраждати при сторонніх втручаннях.

Піноізол (рідкий пінопласт)

Піноізол – рідкий матеріал, який отримують при змішуванні кількох компонентів. Процес обробки схожий до аналогічного при використанні монтажної піни: речовини перемішують, наносять на стіну, а під впливом повітря вони твердіють і утворюють однорідну структуру, яку на вигляд складно відрізнити від того ж пінопласту.

Матеріал привабливий тим, що надійно заповнює нерівності та тріщини, має чи не найнижчий показник теплоізоляції, добре зберігає тепло, стійки до біологічний впливів та дії вогню, гнучкий, а відтак – підлягає тривалому використанню.

Однак піноізол менш стійкий до механічних впливів ніж той же екструдований пінополістирол та здатний поглинати вологу. Останній пункт при тривалому впливі призведе до втрати теплоізоляційних властивостей фасаду. Також він досить довго сохне. Водночас, достовірних даних щодо екологічної небезпечності матеріалу, немає.

Керамзит

Керамзит – вид матеріалу, який отримують при обпалюванні глини та сланцевих порід; являє собою невеликі округлі гранули.

Гранули бувають різного розміру, тож їх ділять на фракції. Для робіт на фасаді можна використовувати  кульки розміром 10-40 мм із фракції «щебінь» та «гравій».

Оскільки матеріал не випускають у звичній формі плит, його засипають у простір попередньо змонтованого каркасу.

Керамзит володіє такими позитивними характеристиками:

  • Екологічність.
  • Легкість (через те, що кульки мають пустоти всередині).
  • Висока тепло- та звукоізоляція.
  • Пожежостійкість (не лише не горить, а й зупиняє поширення полум’я).
  • Стійкість до біологічних впливів та температурних перепадів.
  • Тривала експлуатація.
  • Економність (потрібно небагато матеріалу для доброї теплоізоляції).

Серед недоліків – гігроскопічність. Поглинаючи воду, втрачає властивості, тож недоцільний для фасадів в умовах великої вологості. З часом може осідати, а кульки досить делікатні, тож потребують обережного монтажу.

Тож кожен матеріал володіє певними перевагами та мінусами, «миритися» із котрими доведеться саме вам.  Перед тим, як купувати, зважте свої фінансові можливості та добре оцініть, які ризики краще мінімізувати. Окрім того, аби не хвилюватися згодом, краще проконсультуйтеся із фахівцем, який допоможе розрахувати необхідну кількість матеріалу та доцільність використання певного його виду.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Будівництво
В тему

Останні матеріали