Поради

На вікні квартири, де жив загиблий боєць АТО, проявився образ Богородиці

На вікні квартири, де жив загиблий боєць АТО, проявився образ Богородиці

Коли рік тому 70-річна Світлана Куценко з села Мартинівка Вознесенського району Миколаївської області помітила зображення на вікні своєї квартири, нікому про це не розповіла. Образ нагадав їй лик Богородиці. Але жінка побоялася, що люди не повірять і подумають, що в неї галюцинації.

– Світлана поділилася тільки зі мною, – згадує сусідка Валентина. – І підвела до будинку, щоб я все побачила своїми очима. Дивлюся – а на вікні справді ніби чиєсь обличчя. Цікаво, що зображення можна було розглянути тільки з вулиці. А якщо дивишся на вікно з кімнати, взагалі нічого не видно – звичайне скло. Рік тому на вікні були лише контури особи. А потім зображення стало більш виразним і ми розглянули образ Богородиці з немовлям на руках.

Не раз намагалася мити вікно, але зображення Божої Матері не зникало

Ми зі Світланою відразу зрозуміли, що це неспроста, – каже Валентина. – Вирішили, що це знак від її онука Колі, який два роки тому загинув в зоні АТО. Колі був всього 21 рік. Його загибель стала потрясінням для усього села. Останні роки він з батьками жив у Миргороді, а тут, у Мартинівці, залишилися його бабусі і дідусі. Квартира, в якій Коля провів своє дитинство, пустувала. Коли він приїжджав у гості, ми не могли на нього намилуватися: молодий, гарний, талановитий... У хлопця попереду було усе життя. Він пробув у зоні АТО три місяці. Загинув, рятуючи бойових товаришів. Посмертно Колю нагородили орденом «За мужність» II ступеня. Ми боялися, що Світлана цього не переживе. Вона і так перенесла інсульт, а тут загибель улюбленого онука. Її чоловік після похорону зліг. Він говорив: «Коля мене кличе. Я тут не залишуся...» Через півроку ми його поховали. Поховавши онука і чоловіка, Світлана часто ходила до будинку, де ріс Миколка. Могла навіть не заходити в квартиру – просто стояла, дивилася на вікна, згадувала...

І одного разу раптом побачила на вікні зображення. Спочатку подумала, що привиділося. Вирішила помити вікно. Чим вона тільки його не терла, а образ не зникав. Навпаки, став ще виразнішим. Варіант, що скло браковане, виключався – цих вікон ніхто не міняв років сорок, а образ з'явився тільки зараз. Світлана зізналася, що з тих пір, як на склі з'явився образ, їй вперше за довгий час стало спокійніше: «Онук ніби показав мені, що він поруч. Подав знак з того світу». З тих пір вона часто ходила до цього будинку. Сиділа під вікнами і тихенько молилася. Казала, що після цього навіть стала відчувати себе краще.

«Земля мені ближча, ніж небо»

– Синок з дитинства мріяв стати військовим, –  згадує мама загиблого Миколи Куценка Тетяна. – Ми радили йому вступити в льотне училище (де навчався його батько), але син вибрав Львівську академію сухопутних військ. «Земля мені ближча, ніж небо», – говорив він.

Після академії опинився у військовій частині Чернігівської області. Навесні 2014 року приїхав у відпустку. Але побув лише тиждень – його несподівано відкликали в частину. Мені він тоді сказав, що їде на день народження друга. А виявилося, що їх відправили в Луганську область. Перебуваючи в АТО, Коля часто телефонував. З чоловіком радився як із військовослужбовцем, а мені казав: «Мамо, у мене все добре...» По телевізору повідомили, що син згорів живцем, рятуючи побратимів. Це неправда. Він дійсно врятував товаришів по службі, але за інших обставин. Вони їхали в танку, і Лутугине потрапило під обстріл. Щоб не загинув екіпаж, Коля закрив всі люки. Але один потрібно було залишити відкритим, і син залишив свій. Інакше стався б вибух. Коля отримав поранення в голову і загинув на місці. Ввечері мені подзвонили з частини: «Ваш син отримав поранення». Я відразу не зрозуміла, що смертельне, і закричала, що вилікуємо сина за будь-яку ціну...

– В квартирі до цих пір на місцях всі його речі, – каже Тетяна. – Мені дороге все, що пов'язане з Колею. У кімнаті висить його форма, на столику – фотографія, Біблія, розбитий компас, ключ від танка. Й іконка, яку він завжди носив із собою. Після того, як син загинув, я звільнилася з роботи. Працювала в дитячому садку, а там так багато діточок з ім'ям Коля... Серце розривалося.

  • Лику Богородиці сусіди не помічали до тих пір, поки не побачили, як Миколина бабуся молиться під вікнами, – розповідає сусідка Валентина. – Природно, зацікавилися: чому тут, а не в церкві? А коли глянули на вікно, не повірили своїм очам. Хтось написав про це в Інтернеті, і тепер до нас приїжджають люди з усіх куточків України. Приходять і бідні, і багаті.

Щоб показати, що лик Богородиці не намальований і не наклеєний, пенсіонерки покликали кореспондентів в квартиру і при них помили вікно. Образ не зник. А ще в квартиру запросили священика.

– На цьому місці я відслужив молебень Божої Матері, а тепер ми хочемо побудувати тут капличку, – каже священик місцевої церкви отець Андрій. – Це неймовірний і, думаю, хороший знак. Матір Божа споконвіку вважалася заступницею. Зараз наша країна переживає важкий час. І так сталося, що лик Богородиці з'явився саме в квартирі учасника АТО.

– 21-річного хлопчика, єдиного сина своїх батьків, якого забрала війна. Якщо дивишся на вікно з кімнати – на склі бачиш тільки патьоки. Коли ми з бабусею Миколи, будучи у квартирі, підійшли до вікна, люди, які стояли на вулиці, побачили, що образ Богородиці був наче позаду нас...

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему