Скупий лицар. Історія скупердяя, який створив IKEA
Чотири літери IKEA давно стали всесвітнім брендом. Одні їх ненавидять, інші готові їм поклонятись, але, напевно, мало де залишилися люди, які не знали би про існування цієї глобальної імперії з продажу меблів, а заодно і шведської їжі.
Людина, яка створила цю імперію, вважала за краще залишатися в тіні. Навіть солідні економічні видання не знали, скільки грошей у Інгвара Кампрада. Наприклад, в тому ж самому 2012 році два серйозних видання оцінювали статки творця IKEA в 3 і 42,9 мільярда доларів. Погодьтеся, різниця в даних вражає.
Інгвар Кампрад не відмовляв журналістам в інтерв’ю, але найцікавіше вважав за краще залишати в секреті. Сумнівні аспекти свого життя він розкривав лише в крайніх випадках. Або тоді, коли це обіцяло солідний грошовий куш.
«Мав Боббі хобі – він гроші любив...»
Йому було всього п’ять років, коли він почав заробляти, торгуючи сірниками. На розпродажі тітка купила Інгвару 100 коробочок за 88 ере, після чого хлопчик став збувати їх по 2–3, а то і по 5 ере за штуку.
«Я досі пам’ятаю те приємне відчуття, яке пережив, отримавши свій перший прибуток», – зізнавався Кампрад, помічаючи, що тяга до торгівлі була для нього справжньою одержимістю.
Все, що можна було продати одноліткам, він з радістю продавав – чи то спіймана риба чи то зібрана в лісі ягода. Втім, у цих випадках він усе-таки реалізував плоди своєї праці. А «коронкою» Інгвара з малих років став перепродаж.
У шкільні роки Кампрад збував ремені, гаманці, годинники, авторучки. Причому першу партію авторучок він замовив у Парижі за дуже низькою ціною, а потім утридорога продав у Швеції.
Поняття «безплатно» для Кампрада не існувало. «Всі шукають відповіді, де головний ідеал, поки відповіді немає, збирайте капітал», – пісенька з радянського кінофільму «Сватання гусара» якнайкраще описує принципи, якими керувався швед.
Ще тоді, в юності, Інгвар став розсилати свою рекламу поштою, намагаючись розширити коло споживачів.
«Коричнева» юність»
В Європі щосили палала Друга світова війна, а в нейтральній Швеції Інгвар Кампрад думав лише про прибуток. Можлива перемога нацистів його не лякала: більше того, він до неї активно готувався.
Нейтральний статус країни не заважав значній частині шведського суспільства співчувати Гітлеру. Про те, що серед шведських нацистів був і творець IKEA, cтало відомо тільки в 1990-х.
У 1942-му, у віці 16 років, Інгвар Кампрад став членом нацистської партії. У завдання юного «нацика» входили робота з новими членами і залучення інвестицій.
Спочатку бізнесмен намагався все заперечувати, але потім під вагою доказів покаявся, визнав помилки молодості й пообіцяв виділити мільйони на благодійність.
Громадська думка Швеції визнала, що цього достатньо, і від нього відстали. Хоча і потім просочувалися чутки про те, що Кампрад нібито не шанує іноземців серед співробітників, довіряючи тільки шведам, а свого наставника по нацистській організації Пера Енгдаля, як і раніше, вважає великою людиною.
Свою знамениту фірму IKEA він зареєстрував ще у віці 17 років, але торгувати меблями вона стала лише в 1948-му. До речі, до 1948 року в фірмі не було інших співробітників, окрім Кампрада: він вважав марнотратним витрачати гроші на персонал. Допомагали йому родичі. Зрозуміло, безкоштовно.
Свою, м’яко кажучи, ощадливість Кампрад ніколи не приховував, більше того, навіть пишався нею.
В інтерв’ю він зізнавався, що кріслу в його робочому кабінеті понад 30 років і дружина давно бурчить про те, що пора поставити нове. Економність Кампрада виявилася міцнішою: дружина померла, так і не дочекавшись виконання свого побажання.
Мільярдер купував одяг на ринках, літав виключно в «економі», два десятки років їздив на тій самій машині та вимагав економії від своїх співробітників.
У 1976 році, вже будучи одним з найбільших підприємців Швеції, він виїхав з країни. Кампрада не влаштували надто високі податки, і він перебрався до Швейцарії, де прожив до 2014-го. Лише повністю відійшовши від бізнесу і передавши його синам, Кампрад повернувся на батьківщину.
Запої строго за розкладом
А ось випивку мільярдер вважав гідним і дешевим способом прикрасити дозвілля.
За власним зізнанням Кампрада, проблеми з алкоголем у нього існували протягом десятиліть. Однак навіть тут проявлялись особливі риси бізнесмена: він заздалегідь планував «запійні періоди» і регулярно консультувався з лікарем, уточнюючи у нього, скільки запоїв може собі дозволити без істотної шкоди для здоров’я. Здоров’я Кампрада хвилювало не саме собою, а з погляду роботи: алкоголізм не мав ставати причиною проблем у бізнесі.
Загадкові чотири літери IKEA розшифровуються досить просто: IK – ініціали Кампрада, E – перша буква назви сімейної ферми Elmtaryd, A – перша буква назви найближчого села Agunnaryd.
Що стосується невимовних назв меблів, то сам Кампрад стверджував, що вони з’явилися через його дислексію: у бізнесмена були труднощі із запам’ятовуванням числових артикулів. Тому кожному зразку меблів стали придумувати словесні назви, які із часом ставали все мудрішими та мудрішими.
Нестерпна легкість буття
У чому Кампраду точно не було рівних, так це в умінні виходити сухим із ??води. Ще в шістдесятих роках він заради економії частину виробництва переніс у соціалістичну Польщу, що багатьом у Швеції сильно не сподобалося. Бізнесу, проте, не зашкодило.
Через чверть століття – новий скандал: тепер мільярдера звинуватили в тому, що він переніс виробництво в Пакистан, де на фабриках використовують працю неповнолітніх. Були і претензії екологів до використовуваних матеріалів, і багато чого ще.
Але Кампрад будь-які розмови про себе і про компанію вмів перетворювати на додаткову рекламу, яка забезпечувала приплив нових покупців.
Вивчаючи історію успіху Інгвара Кампрада, бізнесмени-початківці та викладачі економічних вишів захоплюються ним. Але навряд чи ви захотіли би жити поруч із колишнім нацистом, алкоголіком і скнарою, який одержимий прагненням отримувати дохід буквально з усього.
Дочці вистачить 300 тисяч
У Кампрада було четверо дітей: прийомна дочка від першого шлюбу і троє синів від другого.
Всі активи бізнес-імперії Кампрада і весь його особистий статок дісталися синам. З дочкою ж добрий татусь заздалегідь підписав угоду, за якою вона отримала... 300 000 доларів. Кампрад був переконаний, що вчинив правильно, оскільки, на його думку, гроші потрібно не витрачати на задоволення своїх примх, а інвестувати в подальший розвиток.
Утім, Кампрад створив благодійний фонд з активами в 36 мільярдів доларів для «заохочення і підтримки нововведень у галузі архітектури та інтер’єрного дизайну».
Злі язики, однак, стверджували, що це не що інше, як ще одна хитрість шведського скнари: на думку експертів британського журналу The Economist і фракції Європарламенту «Зелені – Європейський вільний альянс», фонд використовується IKEA для ухилення від сплати податків і для захисту від поглинання.
Але тепер Інгвар Кампрад звітує за свої моделі та прийоми в бізнесі в світі іншому.
Й останнє. Якщо ви вирішите роздрукувати цю статтю, то пам’ятайте, що творець IKEA вимагав від підлеглих використовувати обидва боки аркуша.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.