Олександра Ільницького та БФ «СУПЕР ЮА», який він очолює, знають далеко за межами рідної Волині.
Військові знають його як людину, яка спершу здобувала для України незалежність в 1991 році, опісля активно займалася просвітницькою роботою на Сході України. А з 2014 року, коли розпочалася війна, допомагає нашим захисникам, - йдеться у газеті «Твій вибір».
– Моя мама родом з Луганщини і в дитинстві пережила страшні роки голодомору, – розповідає знаний активіст з Нововолинська. – Вона щиро любила Україну і, попри всілякі заборони і діяльність тодішньої влади, спрямовану на знищення всього українського, вишила мені сорочку. Як нині пам’ятаю – це були дуже красиві узори, вишиті нитками блакитного і жовтого кольорів. Тато родом із Карпат, з патріотичної родини. Тому змалку мені розповідали правду про Україну, її минуле, видатних особистостей. В роки правління Горбачова я чітко розумів, що ось-ось радянській імперії прийде кінець, що незабаром і сталося.
Попри здобуття незалежності, Олександр Данилович усвідомлював: це не кінець – росіяни нам спокою не дадуть. Та, коли вирувала Помаранчева революція, збагнув: українці ще не готові до великого супротиву.
– 2013-го, коли в Києві побили студентів, стало очевидним: назріває щось серйозне, – згадує чоловік. – Ще до оголошення антитерористичної операції я зайнявся допомогою захисникам. На початку квітня пішов захищати Україну старший син. Разом із іншими небайдужими людьми ми збирали все, чого потребували наші захисники. Після повномасштабного вторгнення мій середній син пішов добровольцем в «Азов».
Ми ж з волонтером Сергієм Зінчуком, який згодом пішов захищати Україну, збирали продукти, ліки, одяг, засоби гігієни, маскувальні сітки, акумулятори, інвертори, генератори, буржуйки, зенітні пошукові прожектори для мобільних груп зі знищення шахедів і відправляв в різні частини. Долучалися родичі, друзі, знайомі і незнайомі. А третього травня 2023-го, в День Конституції Польщі, в день, коли перший дрон влучив у башту кремля, ми зареєстрували БФ «СУПЕР ЮА». З перших днів повномасштабного вторгнення нам активно допомагає Роман Задерей, високопатріотичний молодий чоловік, який є просто безвідмовним – він робить усе, що потрібно для наших військових та поранених. Вірю, що місце Романа – у вищих ешелонах влади! Важко порахувати, скільки фронтових кав’ярень, пальників та буржуйок виготовив нововолинець Віталій. Разом зі своїм кумом Леонідом виробили тонни шрапнелі. Наш БФ займається виготовленням fpv дронів (координатори Ігор у Володимирі, Анатолій і Гордієвич Сергій – у Нововолинську), корпусів боєприпасів (Ярослав – Київська область), маскувальних сіток (керівник волонтерської групи «Майстерня», м. Новий Буг, Тетяна Кузьміна), здійснює ремонт військового обладнання (керівник філіалу фонду в м. Біла Церква Петрович). І, звичайно, найактивніші при зборах допомоги на виїздах Світлана Чуб і Мирослава Руденчук. Разом із військовими ми займаємося патріотичним вихованням дітей та юнацтва, просуваючи давній проєкт «Супер родина – єдина Україна». Наші юні співачки та співаки систематично виступають у Луцьку, Нововолинську, Володимирі, Ковелі, Жовкві, Львові. Також були у Харкові та інших містах України.
Волонтери взаємодіють з військовими, згідно з листами-запитами й актами прийому-передачі. Постійно допомагають 39 ЗРП, 14 ОмБР ім. Князя Романа Великого, 100-й окремій механізованій бригаді, 24-й окремій бригаді ім. Короля Данила, 65-й окремій механізованій бригаді та іншим підрозділам ЗСУ.
Поки співають талановиті дітки, волонтери «СУПЕР ЮА» за донати передають продукт переробки ворожої літератури «Супер БАВОВНА» (рулони туалетного паперу), а також пригощають усіх смаколиками. Приміром, борщ «Бандерівський» ще з 2014 року готують нововолинські волонтери на чолі з Марією Михайлівною. До Луцька страву привезли у військовому термосі. Тож Роман Задерей переливає його у чималий казан на тринозі. Під нього запалює і ставить окопні свічки, які виготовляє власноруч. Ці свічки вже давно оцінили військові, бо ж горять довго, не «стріляють», не димлять. І допомагають у приготуванні їжі, освітленні, виручають, коли потрібно просушити одяг. Пригощають охочих «фронтовими» пиріжками, які готують фахівці КП «Нововолинський комбінат шкільного харчування».
Світлана Анатоліївна, директорка КП «Нововолинський комбінат шкільного харчування», вже більше від десяти років, після окупації її рідного міста, переїхала до Нововолинська з міста Антрацита, – розповідає Олександр Данилович. – Переїхала – й відразу почала помагати нашим захисникам. Великим помічником є священник, знаний луцький бард Юрій Щербик. Свого часу він добровольцем став на захист України, поповнивши лави 72-ї бригади. Воював у Гранітному, де йшли запеклі бої. Юрій написав збірку поезії «Небо Донбаса». Після демобілізації займався волонтерством. Видав книгу «На лінії невидимих фронтів». Згодом підписав контракт із 24-ю бригадою. Воював біля Зайцевого. На обкладинці його чергової книги «Рано жити майбутнім» – фото пожежі будинку під час прильоту. Це будинок, у якому жив він зі своїми побратимами. Він навчається у духовній академії, видав книгу «Четверта сповідь». В парафії Введення у храм Пресвятої Богородиці ПЦУ, де зараз служать отець Юрій і настоятель храму отець Віктор, знають і підтримують кожного парафіянина, який нині відстоює територіальну цілісність України.
Військові, яким передають допомогу волонтери БФ «СУПЕР ЮА», вже давно відзначили і печиво, яке випікає господиня із села Морозовичі, Поромівської ОТГ, вчителька Валентина Торчило. Зазвичай печиво енергетичне, довготривалого зберігання, з великою часткою волоських горіхів двох видів. «Шоколадно-мармурове» і «Горіхове» печиво.
Спілкувалася Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
