Цими днями ми багато чуємо оповідей про жінок-мироносиць. Тих, які не побоялися розділити біль із Ісусом під час Його розп’яття. Тих, які не злякалися бути покараними, коли пішли до місця поховання Христа.
Але й до наших днів триває боротьба добра зі злом. Полем цієї битви стала Україна. А жінки-мироносиці, які допомагають і рятують ціною власного життя, вдягнули піксель. Серед таких – і 19-річна Ніка Чернявська. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
У 13-ть закінчила школу
Ніка народилася в місті Ірпені, що на Київщині. Вона була сьомою дитиною в батьків. Після неї в сім’ї з’явилося ще двоє дітей. Тож фактично Ніка стала їм за маму, няню, вчительку і швачку.
Згодом сім’я переїхала в село на Чернігівщині. Там Ніка екстерном закінчила школу. У 13 років уже мала атестат про неповну середню освіту. І поїхала до Чернігова здобувати фах юриста й медика.
«На початку повномасштабного вторгнення я ще встигла «покопати окопи» з Нацгвардією, порозбирати завали в Бучі, Ірпені, Бородянці, – розповіла Ніка «Суспільному». – А коли мені виповнилося 18-ть, прийняла рішення піти у медичний батальйон «Госпітальєри». Тож останній навчальний рік у медколеджі закінчувала дистанційно, з лінії фронту».
Газова атака і смертельна аварія
На передовій Ніка потрапляла в різні ситуації. Ксенії Рекун дівчина розповіла випадки, які назавжди лишилися в пам’яті.
«Було таке, що нас накрило газом. Якимось на основі хлору. Але ти одягаєш протигаз і біжиш за трьохсотими. Вже на шляху назад я змогла ковтнути кисню. І цей вдих був, наче зліт у хмари», – пояснювала дівчина.
Не раз життя висіло на волосині. Адже батальйон4, де служить Ніка, побував у найгарячіших точках фронту: Соледар, Бахмут, Оріхів Запорізької області, Лиманщина, Авдіївський напрямок.
«У мене було дві аварії. Одна з них – у зоні бойових дій. Ми везли пораненого і влетіли вночі на дорозі в техніку без відбивачів. Для мого побратима і пораненого аварія стала смертельною. Я отримала струс мозку. Сильно психологічно мене скосив той випадок. Але я тут, у строю. Єдине, що в моїх руках, – це далі працювати», – зауважила дівчина.
На момент розмови, через руки Ніки пройшло понад 500 поранених військових. Окремі з них лишилися в пам’яті назавжди.
«Це було на Лиманщині. У складі екіпажу я, мій парамедик і водій. Шлях евакуації був досить довгий і дороги складні. Ми чергували в бліндажі. В лісі. Десь за кілометр від лінії зіткнення. Нам виносили бійців пішки, ми їх забирали і везли до точки передачі на медичну евакуацію. Вивозили здебільшого вночі. Після дощу дороги розмивало настільки, що все перетворювалось на болото. Машини застрягали. Військові просили витягувати їхні авто, але троси не витримували та рвалися, – згадувала Ніка. – Один із бійців, якого ми везли тої ночі, був украй важкий: велика крововтрата, відкриті переломи ніг у багатьох місцях. Коли ми його забрали, він уже був в стані геморагічного шоку (коли в організмі катастрофічно мало крові, – ред.), у вену потрапити було нереально. Пульс, який від крововтрати мав бути сильно підвищений, навпаки, згасав. Тобто боєць відходив. На місці мій парамедик зупиняв кров, тампонував розібрані ноги, я ставила кістковий доступ. Навіть два. Коли боєць отямився, то перші його слова були: «Пацани, я що – вернувся?» Потім йому залили кров на Лимані на стабілізаційному пункті. На той момент він був живий. Яка його доля – не знаю…»
«Мрію мати свій дім. Якщо виживу»
Згадуючи свою сім’ю, Ніка зізнається: контакту з батьками не має, спілкується переважно зі старшим братом та сестрами. А от із ким у неї теплі стосунки, так це з військовою лікаркою: «Я можу з нею поділитися тим, чим не можу ні з ким. Ми обидві військові. Можемо не бачитися місяцями, але коли вийдемо на зв’язок, це нічим не замінить, те, що ми є одна в одної», – каже дівчина.
Щодо закінчення війни, то Ніка, вважає: вона триватиме доти, доки не закінчаться люди, а їх, на жаль, уже зараз катастрофічно не вистачає.
«Часом я розумію, що я ні разу не сильна. Просто, попри все, не даю собі скласти руки. І мрію мати свій дім після війни. Якщо виживу…»
Ніна Грицюк
Фото Forbes
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
