Два роки тому українські військові звільнили Київщину від російських окупантів.
Масові вбивства, катування, ґвалтування, які вчиняли росіяни, шокували весь світ. Родині Луполових дивом вдалося вижити. Хоча вони втратили ледь не все, що мали: будинок, авто, близьких людей та здоров’я. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
«На сніданок – яйце і ковток води»
Родина Луполових переїхала з Одеси до Блиставиці Бучанського району 13 років тому. Тоді син запропонував купити ділянку землі у сосновому лісі – і рішення швидко ухвалили. Надія жила там своє спокійне щасливе життя, розвивала власну школу іноземної мови, виховувала онуків, їздила на відпочинок за кордон і навіть не здогадувалася, що 14 березня 2022 року її будинок знищать вщент.
«24 лютого о третій ночі подзвонила моя подруга з-за кордону та закликала негайно збирати речі й виїжджати з країни. Цей дзвінок мене сильно насторожив. Але рідні та близькі друзі переконували, що причин для хвилювання немає», – розповіла Надія Луполова.
А через кілька годин над Блиставицею вже пролітали ворожі гелікоптери. Під обстріл тоді потрапив двір родини Луполових. Так тривало весь наступний місяць. Тож Надія з чоловіком проживали у підвалі сусіда Ігоря Походзіла, а їхні діти встигли виїхати з селища ще до остаточної окупації.
«Без світла не було й води, – продовжує жінка. – Мій чоловік Іван пішов до озера води набрати. А росіяни його побачили і почали автоматну чергу по ньому пускати. І не саме по ньому, а в радіусі 5 метрів – хотіли налякати. Ваня впав на землю, потягнув м’язи, тільки почав вставати – росіяни знову стріляють по ньому. Отак вони гралися. Він ледве доповз додому».
Кожен день окупанти їздили по селищу, грабували, знущалися з людей. «Я не роздягалася місяць – лише підіймала одяг і витирала тіло вологими серветками. Спала із собаками у холодному підвалі. Щоранку діставала шматки крові з носа через холод надворі та в приміщенні, – продовжує жінка. – Розводити багаття, щоб приготувати їжу, зігрітися, було неможливо через окупантів, які оточили селище. Ми мали маленький балончик з газом. Поки могли – гріли на ньому воду. Чоловік питав: «Що у нас сьогодні на сніданок?» Я кажу: «Меню не змінюється – по яйцю, жмені вітамінів та ковтку води. Їли ми ще засолене сало».
«Почувши це, я вже попрощалася із життям»
Свої ґаджети Луполови та їхні сусіди закопали в землю, щоб врятуватися від можливої ракети. Сусід Ігор, у підвалі якого вони перебували, знайшов кнопковий телефон. І через нього вдавалося передавати координати місцеперебування окупантів. Але 14 березня не пощастило. Ракета не долетіла декілька десятків метрів до встановлених координат і влучила в житло Надії. Вибухова хвиля зачепила й сусідський будинок, і в обидвох почалася пожежа.
На той час машини у дворі були вже потрощені – без коліс, скла, бампера. Тому Іван прикрутив саморізи у колеса, щоб можна було хоч якось виїхати з Київщини.
20 березня від безсилля Надія знепритомніла. Тоді Іван намагався допомогти жінці отямитись. Сусід Ігор пішов шукати газовий балон, щоб хоч трохи зігрітися (його росіяни забрали в полон, і досі не відомо, чи він ще живий). А через 10 хвилин до підвалу зайшли 15 росіян: «Один з них мені автоматом в плече ткнув. Я почала розплющувати очі і не могла зрозуміти, що відбувається. Говорити не можу. Хочу встати, а тіло не встає. У мене впирається автомат, і росіянин каже: «Лежите, лежите. Вы пьяная или больная?» А я повільно відповідаю: «Я не знаю, пьяная я или больная». Він запитує: «Почему вы не уехали? Вообще-то мы разведчики». Почувши це, я вже попрощалася із життям, тому що, якщо це розвідники – значить, розстріляють».
Але Надії з чоловіком не розстріляли. Подружжя шість днів евакуйовувалося. Нині жінка з чоловіком проходять реабілітацію. Івану відновлюють пошкоджену ногу. Родина повернулася в Бучу та орендує квартиру. Втрачений будинок влітку 2022 року розібрали до фундаменту, тому що ремонту він не підлягав, а у травні 2023 року Надія знову відкрила школу іноземної мови у Бучі для юних учнів.
Підготувала Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
