Коли 80 років тому Володимир Гащин з’явився на світ, його сім’я – мама, тато, брат – проживала в центрі Перемишля, етнічного українського міста на території Польщі. Але через рік до їхнього будинку зайшли і сказали: «У вас є 20 годин, щоб зібрати речі…»
1945 року внаслідок операції «Вісла» родина Гащиних опинилася на Львівщині. Жила у старій хатині в Самборі. Спала на соломі. Харчувалася за продуктовими картками, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Але ці випробування загартували. Вони навчили ніколи не здаватися. І саме за таким правилом Володимир Гащин жив усі свої 80 років, 60 із яких присвятив спорту.
Найважче було вселити людям віру в себе
– Іще з п’ятого класу я почав займатися гімнастикою. У 16 років переміг на спартакіаді Львівщини серед школярів, – пригадує Володимир Дмитрович, коли напередодні 80-річчя зустрічаємося з ним. – Під час навчання4 у Львівському інституті фізичної культури я займався акробатикою, став майстром спорту. Після закінчення інституту 1966-го отримав направлення на Волинь, де 20 років працював у системі профтехосвіти, був заступником обласної ради спорттовариства «Трудові резерви».
Але найбільшим своїм професійним здобутком Володимир Гащин називає роботу в Центрі з фізичної культури і спорту осіб із інвалідністю, що був створений 1993 року. Згадуючи часи свого керівництва там, Володимир Дмитрович зізнається:
– Починати роботу з нуля завжди складно. Бо ні приміщення, ні досвідчених працівників, ні матеріальної бази. Але найбільша трудність полягала в тому, що за часів Союзу люди з інвалідністю були фактично викинуті із суспільства. Вдома у чотирьох стінах вони не жили, існували, майже не виходили на вулицю. Здорові люди відсторонювалися від незрячих, від тих, хто мав ДЦП чи інші фізіологічні особливості, – зізнається Володимир Дмитрович. – А нам потрібно було не просто знайти осіб із інвалідністю, а повернути їх у соціум і вселити віру в те, що навіть із інвалідністю людина може жити на повну й досягати вершин спортивної слави.
Навіть із фізичними вадами можна здобувати вражаючі перемоги
Попри всі труднощі, вже через чотири роки після заснування «Інваспорт Волині» привіз у скарбницю України першу медаль. Тоді срібло ХVІІІ літніх Дефлімпійських ігор здобула волейболістка з вадами слуху Юлія Солярук.
Це стало потужним поштовхом для розвитку інвалідного спорту Волині, каже Володимир Гащин. Ба більше, паралімпійські та дефлімпійські збірні України демонстрували просто вражаючі перемоги світового рівня. Згадаймо легендарних біатлоністів із ураженнями опорно-рухового апарату, заслужених майстрів спорту Юрія Костюка та Юлію Батенкову-Бауман, чемпіонів світу з кульової стрільби Олександра Колодія та Світлану Яценко, а також легкоатлета Дмитра Вишинського, які мають вади слуху. Волинь пишалася здобутками в пауерліфтингу Анатолія Гречка, який мав вади зору, фехтувальника Олексія Сундієва з ураженнями опорно-рухового апарату. А якою гордістю стала збірна з футболу, гравці якої, попри наслідки ДЦП, стали багаторазовими чемпіонами світу та паралімпійських ігор!
– За 22 роки, скільки я очолював волинський «Інваспорт», наші спортсмени брали участь у чотирьох дефлімпійських та десяти паралімпійських іграх, на яких вибороли 37 медалей! – каже Володимир Гащин. – А ще ж були 23 чемпіонати Європи, 24 кубки та чемпіонати світу. Тож за 22 роки роботи «Інваспорту» нашим вихованцям вдалося вибороти 105 золотих, 124 срібні та 84 бронзові медалі. Це вражаючий результат! І це велика гордість! Адже завдяки здобуткам волинських спортсменів Прапор України здіймався понад 250 разів і більше ніж 70 разів звучав наш Державний Гімн! А «Інваспорт Волині» за мого керівництва був удостоєний Кубка Президента України.
Майбутніх спортсменів шукали і в дитсадках, і прямо на вулицях
На запитання, яким чином «Інваспорту Волині» вдавалося віднаходити настільки талановитих спортсменів і так професійно готувати їх до змагань, Володимир Гащин зізнається:
– Для цього була проведена колосальна робота! Адже на початках ми навіть не знали, з чого стартувати і чим займатися: реабілітацією, оздоровленням чи великим спортом. Тому йшли в Українське товариство сліпих (УТОС), Українське товариство глухих (УТОГ) і співпрацювали з ними. Зверталися у спеціалізовані дитсадки, щоб заохотити батьків приводити до нас діток. Бувало, що охочих займатися в «Інваспорті» запрошували, просто зустрівши на вулиці! Зараз це видається дивним, навіть трохи смішним. Але всіма можливими способами ми залучали людей. Досвідчені тренери з 20 видів спорту займалися з новенькими, щоб зрозуміти, у кого з них до якого виду спорту є хист. І багато тих дівчат та хлопців потім ставали професіоналами, членами національних збірних, справжніми зірками українського спорту!
У 72 роки Володимир Дмитрович, на той час – уже заслужений працівник фізичної культури та спорту, уступив дорогу молодим, і зараз «Інваспорт» очолює досвідчений керівник Віктор Галан-Власюк, депутат Волинської облради.
– Але дотепер спорт не відпускає мене, – зізнається Володимир Гащин. – Я продовжую підтримувати хороші стосунки з тренерами, спортсменами. А 10 квітня на святкуванні свого 80-річчя серед тостів за Україну, Перемогу та наше процвітання неодмінно згадаю «Інваспорт Волині».
Оксана Бубенщикова
На фото: багаторазова призерка Паралімпійських ігор Юлія Батенкова-Бауман і праворуч від неї – Володимир Гащин
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
