22-річна Ольга Рукавішнікова до великої війни була скрипалькою, перемагала у престижних конкурсах і навіть подумати не могла, що в бою з рашистами втратить око, кілька днів лежатиме в комі, а після того повернеться до 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ та з гранатомета кришитиме москалів.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Без проблем опанувала РПГ
– У мене 25 лютого 2022-го мав бути концерт. Але 24, коли я запланувала фінальну репетицію, почалася велика війна. Спочатку не вірилося: «Як так може бути, що хтось прийшов і намагається моє забрати?» Була думка: «Ні, так не можна! Якщо ви сюди прийшли, то все, вам кінець. Я йду у вас стріляти…» – згадує Ольга.
До рішення дівчини її мама поставилася із розумінням. Звісно, жінка дуже хвилювалася. Але вона добре знала характер доньки: якщо та ухвалила рішення, то вже не змінить, як не переконуй.
– Коли я вирішила йти до війська, військової підготовки в мене зовсім не було. Хіба що була фізична підготовка, бо я займалася карате, кікбоксингом, стрибками з парашутом, і потім це реально помагало на війні, – продовжує бійчиня. – Але мені, якщо чесно, завжди було цікаво постріляти, наприклад, з тієї ж пневматичної зброї. А коли вперше взяла в руки автомат Калашникова, то фактично зразу виходило нормально стріляти. Я все розуміла: як його правильно перезарядити, магазин змінити. Потім так само без проблем опанувала РПГ – ручний протитанковий гранатомет.
«Бачу, в пораненого навіть трохи мозок видно»
Змінивши скрипку на зброю, Ольга звільняла Київщину, Луганщину. Потім її підрозділ перекинули на Харківський напрямок.
– Ми починали контрнаступ, – провадить бійчиня. – В нас був відбитий населений пункт, один із перших. Опісля – напрямок Кремінна. Ну, там же мене якраз зачепило…
Згадуючи моменти, які найбільше врізалися в пам’ять, Ольга розповідає про випадок під Кремінною. Тоді підрозділ зайшов у сіру зону, де не було позицій. Облаштовувалися просто перед орками. Ворог крив безперестанку весь день. У якийсь момент в один із наших окопів поцілив снаряд.
– Побратим, який був зі мною в окопі, ще не переживав такого. Тому був шокований, не знав, що робити. «Саньок, – кажу до нього, – ти головне – з окопу нікуди не вилазь, голови не підіймай. Поки ти в окопі, все нормально», – переповідає Ольга. – Сама ж звідти вилізла, і намагаюсь дістатися до іншого окопу – куди прилетіло. Там побратим був на той момент ще трьохсотий. Я його якось відкопала, бо дуже сильно присипало піском, землею. Бачу, в нього череп пошкоджений, навіть трохи мозок видно, шия пробита. Але ми навіть встигли якось поговорити трохи. Але в один момент раз – не стало людини. І це вже не 300-ий. Це 200-ий... Ось такі моменти тяжко забути…
«Трохи підбішує, коли люди забувають про війну»
Натомість про своє поранення Ольга розповідає без проблем:
– Мене нормально так вирубило. Тоді під Кремінною по нас працювала арта. Після поранення я пару днів пробула в комі, частково втратила пам’ять. Око мені видалили лікарі вже потім. Бо його пробив осколок. А зараз у мене замість ока імплант. Я ношу пов’язку, щоб мозок працював так, аби я могла іншим оком фокусувати увагу і нормально бачити. Якщо ж зняти пов’язку, то через трохи фокус іде на обидва ока, і картинка починає розпливатися, – пояснює гранатометниця. – А ще добре, що саме праве око лишилося цілим, інакше це могло би суттєво вплинути на якість мого життя.
Крім утрати ока, дівчина має десь п’ять чи вісім осколків у голові і в хребцях у спині, а також мала поломану шию.
– Коли я вже опинилася в Києві, лікар побачив, що я на турніку займаюся, і питає: «Не зарано?!» А я ж не знала, що в мене ще й шия була зламана. Але нічого, зараз усе норм, – усміхається Ольга. – Завдяки тому, що я займалася спортом, м’язи в шиї не дозволили хребцям зміститися.
Про свою реабілітацію дівчина каже:
– Загалом у Києві класно. Можна хоч трохи пожити нормальним життям. Але трохи підбішує, коли люди забувають узагалі, що війна йде.
Тим часом Ольга навіть не думає про своє «списання» з війська. Вона готується повернутися в стрій, аби пришвидшити перемогу України. Бо далі в її планах – повернутися до музики, тим паче, що дівчина грає не лише на скрипці, а й на фортепіано, органі, альті, віолончелі. А свій професійний ріст у музиці бачить у тому, аби стати диригенткою оркестру.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
