Під час обстрілу Львова 1 січня російські терористи частково зруйнували університет, у якому навчався Герой України Степан Бандера, та повністю знищили музей головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Думаєте, це москалі подуріли? Ні! Вони завжди так робили – знищували українців як не фізично, то психологічно. А коли йшлося про лідерів нашої нації, то їх знищували кацапи цілими родинами. І доля Бандер та Шухевичів – яскравий тому доказ, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Дружину й сина – до сибіру, 4-річну доньку – в інтернат
1950 року кремлівські спецслужби оточили конспіративну квартиру, де переховувався головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич. Аби не здатися їм живим і не видати важливої інформації, Шухевич пустив собі кулю. Але радянській владі цієї смерті було замало. Всіх родичів головнокомандувача УПА москва або вбила, або відправила на заслання.
Дружину Романа Шухевича, Наталію, арештували та вивезли до сибіру. А доньку лишили в Україні тільки тому, що дівчинці було всього чотири роки. Щоправда, її забрали від матері і повезли на перевиховання до Сталінської області (так тоді називали Донеччину).
Щоб обрубати будь-які зв’язки з легендарною родиною, Марійці в інтернаті міста Слов’янська змінили прізвище, дату, місце народження, а в графі «національність» записали «росіянка». Відтак дочка Романа Шухевича росла і навіть не здогадувалася, що радянська влада вбила її батька і на багато років посадила за колючий дріт маму та старшого брата.
В інтернаті з дочки Романа Шухевича зліпили «ідеальну радянську дитину» – піонерку, активістку, атеїстку, для якої ленін і партія були понад усе. Коли 14-річна Марія вперше в житті отримала листа від мами, то не зраділа. Навпаки: сприйняла цю жінку як чужу і відсталу. Бо мама була ворогом народу, та ще й вірила в Бога (такий висновок Марійка зробила, прочитавши в листі: «Слава Богу, доцю, що ти жива»).
Аж шість років знадобилося доньці, щоб прийняти маму і перестати до неї ставитися, як до чужої. Тому лише у 20 років Марія таки переїхала до Львова, де мешкали мама з родиною.
Завдяки розмовам із близькими дівчині почав відкриватися абсолютно новий – заборонений радянською владою – світ. Світ, у якому з’явилися Україна і боротьба українців за свою незалежність. Світ, у якому кремлівські кати мільйонами вбивали українців тільки тому, що ті не хотіли бути рабами москви.
Але ще прикріше в цій історії, що кацапи досі роблять те саме. До себе «за порєбрік » вони з 2014 року депортували майже 700 тисяч (!) наших дітей (це офіційні дані держдуми росії). Там українців перевиховують, аби полюбили путіна, а з часом – і йшли війною проти України.
Братів і батька вбили, а сестер вивезли з України
Ще жорстокіше розправилися окупанти зі Степаном Бандерою та його родиною. 1959-го вони застрелили лідера українських націоналістів. Хоча на той час він жив із сім’єю в Мюнхені, змінив свої ім’я та прізвище і навіть дітям не розповідав правди про себе.
Після такої розправи дружина Бандери з трьома дітьми втекла до Канади, оскільки проживала не в СРСР, а в Німеччині. А от доля трьох братів і трьох сестер Бандери склалася дуже трагічно.
Братів Олександра та Василя схопили і відправили до концтабору ще нацисти в липні 1942-го. Там їх і закатували. Олександрові4 був 31 рік, а Василеві – 27. А вже радянські окупанти арештували та вислали до сибіру Василеву дружину з донькою. Тож про своє легендарне походження племінниця Степана Бандери дізналася через багато років, а прізвище батька взяла собі аж 1990-го.
Доля ж наймолодшого з братів Бандер не відома. За однією з версій, він загинув 1944 року у боях із радянськими окупантами на Миколаївщині. За іншою – зумів вислизнути з пазурів кремлівських спецслужб, виїхати за кордон і там осісти під вигаданим прізвищем.
Сестер Степана Бандери, Марту й Оксану, та батька, Андрія, радянські окупанти арештували ще у травні 1941-го. Батька розстріляли через два місяці в Києві, звинувативши в «антирадянській діяльності» (він був священником УГКЦ). А сестер без суду та слідства вивезли до росії . Оксані було тоді 20-ть, Марті – за 34.
Аж десять років їх тримали за колючим дротом табору. А потім повідомили жінкам: «Ви заслані назавжди». Тобто до скону віку жінки мали працювати на лісоповалі. За таку каторжну роботу сестрам не видавали навіть скудного пайка. І від голодної смерті їх врятувало лише вміння шити на машинці. Тож місцеві приносили жінкам замовлення, а ті після роботи шили в обмін на їжу.
Сестри Бандери були настільки зламані долею, що лише покірно зносили всі знущання кремля. Злочинна радянська влада позбавила їх усього, навіть такого простого – знайти кохання, одружитися, народити дітей. Навіть після 20 років заслання сестрам не дозволили повернутися до України. Старша, Марта, так і померла на чужині 1983-го (лише потім її прах перепоховали в Україні). А от за Оксаною рідня приїхала 1989-го, вмовила повернутися на рідну землю. І експрезидент Віктор Ющенко нагородив Оксану Бандеру орденом «Княгині Ольги» ІІІ ступеня.
Арештували совєти і сестру Степана Бандери, Володимиру. Це сталося вже після війни, 1946-го. Володимиру з чоловіком-священником на 10 років заслали до таборів, а шістьох їхніх дітей відправили до інтернатів на перевиховання. Швагро Степана Бандери так і загинув у московських таборах. А сестра вижила, повернулася з дітьми на рідну землю, дочекалася незалежності України і у віці 88 років померла 2001-го. Через сім років, 2008-го, знайшла вічний спокій і Оксана Бандера. Її серце перестало битися в 91 рік.
…На жаль, кремлівським упирям і цього виявилося замало. Вони досі з лютою ненавистю вбивають нас, українців. І досі нищать усе, що пов’язане з лідерами нашої нації. Саме тому 1 січня 2024-го – в день народження Степана Бандери – вони пошкодили університет, де навчався Степан Андрійович, і повністю знищили Музей Романа Шухевича.
Але нашу пам’ять і нашу гідність вам, московські виродки, не знищити!
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
