Снайпер – це не лише влучний стрілець, а й знавець балістики та природних явищ. А гвинтівка – це не найдорожче, що має снайпер.
Про це достеменно знає дівчина із позивним Кукушка, яка несе службу в 47 окремій механізованій бригаді, у відділенні снайперів.
Кукушці – 32 роки. У цивільному житті вона журналістка й фотокореспондентка. Після початку війни в 2014-му рвалася на фронт, але... - пише газета "Твій вибір".
– Я пішла в 2016-му, бо до того не мала ні знань, ані навичок. Просто так піти дівчині у військо було складніше, ніж чоловіку. Були визначені посади, на яких могли бути дівчата: це або медик, або зв'язківець, або якась ще третя була, не пам'ятаю. Нічого з цього мене не цікавило, – розповіла снайперка.
Тож дівчина стала ходити на всі можливі курси підготовки та вишколи.
– Курси медиків медсанбату. Була українська резервна армія, в якій я проходила триденний вишкіл, ГО «Український легіон», там теж почали готувати. Куди тільки можна було піти, де навчали, скрізь я ходила, – пригадала дівчина.
І от в 2016 році вона зрозуміла, що вже має необхідні навички. До того ж тоді жінкам дозволили обіймати бойові посади. Підписала контракт із 58 бригадою. Була спочатку в снайперському взводі на посаді стрільця, а потім – на посаді снайпера. Відслужила рік за контрактом і повернулася до цивільного життя. Але після початку повномасштабного вторгнення рф знову прийшла добровільно до військкомату, бо інакше не могла.
– Я не бачу різниці між подіями, які почалися в 2014 році і тривали до 2022-го, та подіями, які почалися 24 лютого 2022-го. Просто війна росії проти України була на маленькій частині території, а тепер вона на тисячі кілометрів фронту. Більше нічого не змінилося. Тому для мене як тоді, так і зараз, це захист своєї території, – зазначила Кукушка.
Снайпери працюють у парі. Кукушка – одна із пари снайперів. На завданні один з них робить постріл, а інший – спостерігає і корегує.
– У мої обов'язки входить постріл або спостереження. Тобто ми разом із групою вогневої підтримки пересуваємося із точки А в точку Б.
На точці безпосередньо шукаємо місце для позиції, облаштовуємо позицію, спостерігаємо, знаходимо ціль. І я або роблю постріл, або корегую свого напарника, який робить постріл, – розповіла дівчина. – Бути замаскованими нам помагають спеціальні костюми. Вони і практичні, й невидимі.
Дівчина обурюється, що так багато чоловіків шукають будь-які причини, аби лиш не ставати на захист країни. Але за них це ніхто не зробить: армії потрібні люди.
– Знаєте, що найбільше сердить? Коли люди десь у коментарях до роздавань повісток починають говорити: «Чому простий народ має іти воювати, нехай ідуть депутати чи ще хтось». Це смішно. В країні війна. І хто такий простий народ взагалі? І хто, крім народу, може піти воювати? Вас не врятують 450 людей на фронті. Потрібно набагато більше. В людей просто істерика. Вони бояться і намагаються захиститися всім, чим можна, – наголосила захисниця.
Дівчина нагадала про істини, які мають зрозуміти всі: що більше людей зроблять максимум для перемоги, стануть на захист України, то більше шансів нам зберегти країну. Інакше не буде ні територій, ні людей.
Якою буде перемога України у війні – прогнозів не робить. Однак ідеальним варіантом військовослужбовиця вважає звільнення всіх територій у кордонах 1991 року.
– В ідеальному світі для мене було б перемогою, якби ми повернулися до кордонів 1991 року, це було б чудово. Але навіть якщо ми зупинимося на кордонах, то росія не зупиниться на цьому. Що робити? Думаю, війна покаже, – підсумувала вона.
Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
